ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21496/15-ц
провадження № 2/753/651/17
"08" листопада 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
за участю секретаря Гаврилюк О.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на навчання,
У листопаді 2015 року Національна академія внутрішніх справ звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 26 308,38 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ (далі - КНУВС) від 26.07.2008 року №714 відповідача з 01.09.2008 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ.
09.09.2008 між КНУВС, комплектуючим органом - Головним управлінням МВС України в Київській області та відповідачем укладено договір № Кв-117 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ (надалі договір), згідно з яким останній навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання, повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання.
З 01.09.2008 р. по 28.06.2012 р. - у відповідності з підписаним договором відповідач у період навчання на здобуття вищої освіти за державним замовленням за напрямком «Правознавство» перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням відповідних комунальних послуг.
Відповідно до наказу Національної академії внутрішніх справ МВС України від 28.06.2012 р. № 376 відповідачу присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «правознавство» та видано диплом спеціаліста.
Після здобуття вищої освіти відповідно до умов договору відповідач направлений для подальшого проходження служби до ГУ МВС України у м. Києві.
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 15.04.2013 р. № 268 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за порушення трудової дисципліни, згідно п.64«є» (Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ УРСР від 29.07.1991 № 1124.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 2.3.6 Договору передбачено, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п.3 цього договору, особа зобов'язується відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Оскільки, п. 3.1 договору передбачено, що підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення з ОВС за порушення дисципліни позивач просить сягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі в сумі 26308,38 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов з викладених в ній підставах.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував надав письмові запереченя проти позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 26.07.2008 року №714 ОСОБА_2 з 01.09.2008 року зараховано курсантом 1 курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство».
09.09.2008 року між КНУВС, Головним управлінням МВС України у м.Києві та відповідачем укладено договір № К6-117 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, згідно з яким останній навчався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання, повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше як три роки, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання.
Згідно статуту Національної академії внутрішніх справ, Національна академія внутрішніх справ є правонаступником Київського національного університету внутрішніх справ та Академії управління Міністерства внутрішніх справ, що підпорядкована Міністерству Внутрішніх справ України.
Відповідно до наказу Національної академії внутрішніх справ МВС України від 28.06.2012 року №376 ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію юриста та видано диплом спеціаліста.
З витягу з наказу від 15.04.2013 року № 268 о/с «Щодо особового складу», Головного управління МВС України в м. Києві лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (з постанокою на військовий облік) згідно з п.64, пп. "є" (за порушення дисципліни) на підставі наказу Головного управління від 08.04.2013 року №192.
Відповідно матеріалів справи, ухвалою суду від 15.03.2016 року провадження у справі було зупинено до розгляду Солом"янським районним судом м.Києва справи №760/3855/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Національної академії внутрішніх справ про визнання договору недійсним провадження.
Ухвалою суду від 15.09.2017 року відновлено провадження у справі, оскільки рішення у справі №760/3855/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Національної академії внутрішніх справ про визнання договору недійсним провадження ухвалено та набрало законної сили.
Згідно п.п. 3.2. п. 3 типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ», підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Відповідно до п.п. 4.1. п. 4 даного типового договору, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотньому напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313 "Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України" (далі - Постанова).
Відповідно до ст. 1 Порядку визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:
- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;
- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Згідно зі ст. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, Головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.
Відповідно ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи, однак якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.
Відповідно довідки про розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням рядового міліції ОСОБА_2 в Національній академії внутрішніх справ за період навчання з 01.09.2008 року по 28.06.2012 року розмір фактичних витрат становить 26 308,38 гривень.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
02.07.2013 року позивачем відповідачу направлено листа з проханням погасити наявну заборгованість. Разом з тим, даний лист залишився поза увагою відповідача та заборгованість не погашена.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд не враховує доводи представника відповідача щодо залишення без задоволення позову, на підставі невідповідності договору від 09.09.2008 року номам діючого законодавства України, оскільки зазначене питання було предметом розгляду цивільної справи №760/3855/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Національної академії внутрішніх справ про визнання договору недійсним провадження у задоволенні якого ОСОБА_2 було відмовлено, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч.2 ст. 222 ЦК України правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.
Як встановлено в суді та не заперечувалося сторонами по справі, на момент підписання спірного Договору, ОСОБА_2 не набув повної цивільної дієздатності, оскільки був неповнолітнім.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Разом з цим, досягши повноліття через чотири місяці після підписання договору та набувши повну цивільну дієздатність, ОСОБА_2 не розірвав спірний договір, не звертався до суду з заявою про визнання його недійсним або таким, що порушує його права та інтереси.
Встановлено, що ОСОБА_2 продовжував належним чином виконувати умови договору, перебуваючи на державному утриманні та здобув відповідну освіту.
Крім цього, ознайомившись та підписавши довідку про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця ОСОБА_2 погодився із сумою витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі і не оскаржував її.
Не оскаржували договору і батьки ОСОБА_2, при цьому суд вважає, що батьки позивача усвідомлювали порядок та умови на яких навчається їх син, оскільки відповідно до п. 6.23. Положення про вищі навчальні заклади МВС затвердженого наказом МВС від 14.02.2008 № 62, курсанти першого курсу розміщуються в казармах (гуртожитках). Курсанти наступних курсів проживають у гуртожитках, що знаходяться в розташуванні навчального закладу, або поза розташуванням ВНЗ.
Відповідно до ч.1 ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків , може бути згодом схвалений ними у порядку , встановленому ст. 221 цього Кодексу.
Правилами ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ч. 4 ст. 213 ЦК України, якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах, поведінка батьків ОСОБА_2 свідчить про згоду на укладення спірного Договору їх сином та позивачем та як внаслідок, їх подальше схвалення цього договору за відсутністю з їх боку будь-яких заперечень.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналізуючи вищевикладене, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Національної академії внутрішніх справ, у зв'язку з чим позов про відшкодування витрат за навчання підлягає задоволенню.
Крім того, у порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1218,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 131, 208, 209, 212-215, 294, суд,-
Позовні вимоги Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат пов'язаних з утриманням у навчальному закладі сумі 26308.38 (двадцять шість тисяч триста вісім гривень 38 копійок) та судові витрати в розмірі 1218.00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Комаревцева Л.В.