Справа № 755/16779/17
Ухвала
"06" листопада 2017 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Київська міська психоневрологічна лікарня № 2 про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, яка судом визнана недієздатною,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про госпіталізацію недієздатної ОСОБА_2 до Київської міської психіатричної лікарні № 3.
Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи, встановлено, що відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Заявник мотивує заяву тим, що лікарем Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 Власюк С.М. рекомендовано лікування ОСОБА_4 у спеціальному закладі для корекції лікування, покращення її психічного стану та для зменшення шкідливості хвороби для її організму.
Як на підставу для звернення до суду із відповідною заявою, заявник посилається на рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2016 від 01.06.2016 року, яким визнано неконституційним положення третього речення ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», а тому вважає за необхідне звернутися до суду із заявою в порядку ст. 282 ЦПК України.
Згідно положень ч. ч. 2, 3 ст. 12 Закону України «Про психіатричну допомогу», амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду. Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника, передбачені частиною другою цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено обов'язок представника психіатричного закладу, в якому перебуває особа, госпіталізація якої до психіатричного закладу в примусовому порядку визнана доцільною, протягом 24 годин направити до суду заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку.
Главою 10 ЦПК України регламентовано розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 282 ЦПК України, рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України, за умов визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подається до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Аналіз зазначених норм законодавства надає підстави для висновку про те, що питання щодо надання недієздатній особі психіатричної допомоги з поміщенням її в медичний заклад може здійснюватися виключно за заявою представника психіатричного закладу, лікаря - психіатра, поданою до суду в установленому законом порядку.
Натомість, із доданих до заяви документів, а саме направлення на госпіталізацію у психіатричну лікарню № 3 убачається, що лікарем-психіатром ПНЛ № 2 визначена добровільна госпіталізація недієздатної ОСОБА_2 до лікувального закладу.
Цивільне процесуальне законодавство не передбачає розгляд заяв опікуна стосовно недієздатної особи щодо надання останній психіатричної допомоги в добровільному порядку.
Відповідно ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України,-
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Київська міська психоневрологічна лікарня № 2 про госпіталізацію до психіатричного закладу особи, яка судом визнана недієздатною.
Крім цього, роз'яснити заявнику, що суб'єктом звернення із заявою про госпіталізацію особи до психіатричного закладу являється представник психіатричного закладу.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя