Справа №712/13325/17
Провадження №1-кп/712/602/17
08 листопада 2017 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №42017250020000092 внесеного 24.10.2017 в Єдиний реєстр досудових розслідувань, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Копіювата, Монастирищенського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, учасника проведення антитерористичної операції на сході України, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -
ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) у військовому званні «старший солдат», призваним на військову службу за контрактом, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, 28.07.2017 о 08 год. 00 хв. після вихідного дня не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та залишився за місцем свого проживання у Черкаській обл., Монастирищенському р-ні, с. Копіювата.
ОСОБА_4 , офіційно ніде не працював та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього.
25.10.2017 року, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Черкаського гарнізону і заявив про себе та вчинений злочин.
У судовому засіданні ОСОБА_4 , вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі. У скоєному правопорушенні щиросердно розкаявся, зібраних доказів і фактичні обставини кримінального провадження не оспорював, так як в обвинувальному акті все зазначено і описано вірно. Просив пробачення, а також просив суворо його не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд роз'яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При таких обставинах, суд вважає вину підсудного ОСОБА_4 , у скоєнні злочину доведеною та кваліфікує його дії за ч.4 ст.407 КК України, за ознаками нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду.
Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що скоєний злочин, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
ОСОБА_4 , позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, приймав участь в антитерористичній операції на сході України.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами що пом'якшують покарання, суд визнає з'явлення ОСОБА_4 , із зізнанням, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також участь в антитерористичній операції на сході України.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, суд не вбачає.
На підставі викладеного, суд з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують покарання, а також за відсутності обставин що обтяжують покарання, призначає ОСОБА_4 , покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, згідно ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
Статтею 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 , вчинив тяжкий злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» і на день набрання цим Законом чинності (7 вересня 2017 року) згідно Витягу з Наказу №144 від 25.05.2017 є військовослужбовцем зі складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання «Луганськ», які залучались та брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 , просив суд застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2016 році».
Прокурор не заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.
За таких обставин ОСОБА_4 , відноситься до категорії осіб, які підпадають під дію ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» і обставини, передбачені ст.9 даного Закону, які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого, судом не встановлені.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , не обирався та підстави його визначення на цьому етапі відсутні.
Цивільний позов по кримінальному провадженню №42017250020000092, заявлено не було. Процесуальні витрати, а також речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст.349, 368-370, 374, 394 КПК України, ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України протягом 30 діб до апеляційного суду Черкаської області.
Головуючий: ОСОБА_1