2/754/2456/17
Справа № 754/14037/16-ц
Іменем України
08 листопада 2017 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6», про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачаЖитлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6», про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 07.12.2016 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено проведення судового засідання.
07.11.2017 року до суду звернувся представник позивача із заявою про забезпечення позову в якій він просить суд зупинити проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню №54665908 згідно виконавчого листа №754/11350/13-ц виданого 19.08.2017 року до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6», про визнання права власності на нерухоме майно.
Вказана заява вмотивована тим, що 25.09.2017 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ Поповою А.О. було відкрито виконавче провадження про усунення перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_1, без надання іншого житлового приміщення. Проте, згідно ухвали суду було відкрито провадження у цивільній справі за позовомОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6», про визнання права власності на нерухоме майно. Оскільки на даний час триває судовий спір між сторонами виконавчого провадження щодо спірної квартири, вважають за недоцільне проводити виконавчі дії.
Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову, проте надане суду клопотання не відповідає вимогам даної статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; 8) встановленням обов'язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об'єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши матеріали справи, заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з наступних підстав.
З матеріалів заяви вбачається, що на виконанні у відповідній державній виконавчій службі знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Києва про усунення перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом примусового виселення ОСОБА_1, без надання іншого житлового приміщення, а також проводяться відповідні виконавчі дії з його примусового виконання.
Судом при дослідженні заяви було встановлено, що представником позивача не обґрунтовано необхідність забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа, крім того слід зазначити, що ст. 152 ЦПК України не передбачено такий вид забезпечення позову. Також слід зазначити, що обставини та підстави за яких підлягає зупинення виконавче провадження, а також ким саме (державний виконавець) воно може бути зупинено, передбачено Законом України «Про виконавче провадження»; в заяві не зазначено, яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду заходи, що заявник просить вжити суд по справі; у заяві не вказано інші відомості, потрібні для забезпечення позову, оскільки згідно ч. 3 ст. 210 ЦПК України якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», яким визначено вимоги до виконавчого документа (ухвала суду) та зазначено, що у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків), місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти, крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є субєктивним припущенням сторони позивача, тобто з зазначеного витікає, що заява немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.
За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення заяви нема.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. ст. 151, 152, 153, 210 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6», про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: Н.Г. Таран