ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22213/16-ц
провадження № 2/753/1027/17
"25" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючої-судді ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря ЯБЛОНСЬКОЇ І.К.
сторін:
представника позивачки ОСОБА_3
відповідачки ОСОБА_4
представника відповідачки ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення коштів , суд
У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_6 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва до ОСОБА_4 про стягнення коштів, свої вимоги мотивувавши тим, що 14 червня 2013 року була продана двокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 33, 7 кв. м., загальною площею 69, 9 кв. м. Вказана квартира була продана за договором купівлі - продажу, укладеним між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою Олександром Миколайовичем за реєстровим № 1406, та ОСОБА_8.
Відповідно до п. 2. 1. Договору купівлі - продажу від 14 червня 2013 року, продаж квартири вчиняється між сторонами за 150 000 гривень. Вказану суму, а саме 150 000 гривень представник Продавця одержав від Покупця - ОСОБА_8 готівкою перед укладанням договору.
Однак станом на день звернення до суду дані кошти отримані довіреною особою не були виплачені довірителю ОСОБА_6. Звіт довірителю про виконанню довіреності від 06 червня 2012 року не наданий.
У 2012 році Позивачка тимчасово не проживала в квартирі АДРЕСА_1 ( житловою площею 33, 7 кв. м., загальною площею 69, 9 кв. м .), тому вона вирішила здавати квартиру в оренду.
Відповідачка запропонувала Позивачці свою допомогу у підшукуванні орендарів та укладенні договору оренди квартири. Позивачка на цю пропозицію погодилась. Саме тому 06червня 2012 року була укладена довіреність на представництво інтересів Позивачки - Відповідачкою.
У січні 2014 року, ОСОБА_6 дізналась, що 14 червня 2013 році її квартира була продана батьку Відповідачки - ОСОБА_8 за 150 000 гривень.
Саме тому 13 січня 2014 року Позивачка вперше звернулась до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_8, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_10, 3 - ї особи - Шкоди Олександра Миколайовича - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про визнання договору недійсним, визнання права власності на квартиру, скасування реєстраційного запису про право власності на об'єкт нерухомого майна, зняття з реєстраційного обліку та відшкодування моральної шкоди.
17 липня 2015 року суддею Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753 / 1107 / 14 - ц було винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме: визнати договір купівлі - продажу від 14 червня 2013 року квартири АДРЕСА_1 ( житловою площею 33, 7 кв. м., загальною площею 69, 9 кв. м. ), укладений між ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О. М. 06 червня 2012 року за реєстровим № 1406 від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_8 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкода О. М. 14 червня 2013 року за реєстровим № 2020 - недійсним.
Однак 28 січня 2016 року Колегією суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва було винесене рішення про скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 липня 2015 року та ухвалення по справі нового рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_10, 3 - ї особи - Шкоди Олександра Миколайовича - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про визнання договору недійсним, визнання права власності на квартиру, скасування реєстраційного запису про право власності на об'єкт нерухомого майна, зняття з реєстраційного обліку та відшкодування моральної шкоди.
07 квітня 2016 року ухвалою ( рішенням ) колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було відхилено касаційну скаргу у справі № 753 / 1107 / 14 - ц рішення Апеляційного суду м. Києва залишено без змін .
Таким чином двокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 33, 7 кв. м., загальною площею 69, 9 кв. м., була залишена за ОСОБА_8, а кошти від продажу квартири, що була вчинена між сторонами за 150 000 гривень, відповідно до п. 2. 1. Договору купівлі - продажу від 14 червня 2013 року отримані довіреною особою не були виплачені довірителю ОСОБА_6. Звіт довірителю про виконанню довіреності від 06 червня 2012 року не наданий.
Бажаючи повернути собі хоча б кошти від продажу квартири Позивачка намагалась говорити з Відповідачкою, одна жодних результатів це не дало. ОСОБА_4 також направлялись Вимоги від 16 листопада 2016 року ( отримано 19 листопада 2016 року ) про повернення коштів в розмірі 150 000 грн від продажу вищевказаної квартири, однак станом на дату звернення до суду день, кошти так і не були повернуті.
Саме тому Позивачка звертається до суду з позовом про захист своїх прав та поверненню коштів від продажу квартири у розмірі 150 000 гривень
В судому засіданні представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності від 15 листопада 2016 року ( а .с. 24 ) позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 що діє на підставі угоди про надання правової допомоги ( витяг ) від 05 травня 2017 року ( а. с. 43 ) та ордеру серії КС № 188120 від 05 травня 2017 року ( а. с. 44 ), позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні заявлених вимог, надавши письмові заперечення, які долучені до матеріалів цивільної справи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ст. 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності з ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні ОСОБА_6 є сестрою колишньою чоловіка відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_11. Відповідач перебувала з ОСОБА_11 у зареєстрованому шлюбі з 13 листопада 2004 року до 05 червня 2014 року.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 07 квітня 2016 року. ОСОБА_6 було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 61 ч. 4 ЦПК України, якою визначенні підстави звільнення від доказування, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Згідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона ( представник ) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 244 ЦК України представництво, засноване на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
За договором доручення одна сторона ( повірений ) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони ( довірителя ) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та ( або ) територія, у межах якої діє виключне право повіреного ( ст. 1000 ЦК України ).
Згідно зі ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які необхідно вчинити повіреному. Дії, які необхідно вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Згідно зі ст. 1004 ч. 1 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто ( ч. 1 ст. 1005 ЦК України ).
У відповідності зі ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний після виконання доручення або при припиненні договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.
Зобов'язання, згідно зі статтею 526 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1 ) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, 2 ) зміна умов зобов'язання; 3 ) сплата неустойки; 4 ) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно ), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, стаття 319 цього Кодексу визначає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У зв'язку із чим суд вважає, що пред'явлені до ОСОБА_4 позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі, в розумінні ст. 1212 ЦК України, є безпідставними.
Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові, та застосовується у разі обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Згідно ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд вважає, що пред'явлені позовні вимоги не знайшли свого правового обґрунтування в судовому засіданні у зв'язку із чим є безпідставними, а отже в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, ст.ст. 22, 237, 241, 244, 316, 319, 321, 526, 610, 611, 1000, 1003, 1004, 1005, 1006, 1212 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212 - 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2017 року.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК