02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/10244/17
провадження № 2/753/5188/17
(ЗАОЧНЕ)
"19" жовтня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ДАНИЛЕНКО В.В.
при секретарі СЛАКВА О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Органу опіки та піклування Дарницького району міста Києва, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Місцевої прокуратури №2 м. Києва, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
Орган опіки та піклування Дарницького району міста Києва звернувся до суду в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на обліку служби у справах дітей що опинились в складних життєвих обставинах перебуває ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1. До 22 лютого 2017 року малолітній ОСОБА_1 проживав за місцем реєстрації, а саме в квартирі АДРЕСА_1 разом з матір'ю та батьком, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Мати малолітнього (відповідач по справі) зловживає алкогольними напоями, поводить себе неадекватно та агресивно, матеріально дитину не забезпечує, у зв'язку з чим позивач вважає, що є всі підстави позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 та стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
До початку судового розгляду, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 та стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Дослідивши подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог, враховуючи, що заява подана представником позивача до початку розгляду справи по суті та у відповідності до приписів ч. 2 ст. 31 ЦПК України, суд приймає її до розгляду та вважає за необхідне здійснити розгляд справи з урахуванням наданих позивачем уточнень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник третьої особи - Місцевої прокуратури №2 м. Києва в судовому засіданні позовні вимоги також підтримала, вважала за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно її сина ОСОБА_1.
Відповідач в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, будь-яких клопотань від неї не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 4 ст. 169, стст. 224-226 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступні обставини.
Як встановлено судом, з 22 лютого 2017 року на обліку служби у справа дітей що опинились в складних життєвих обставинах перебуває ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Реєстрація народження ОСОБА_1 проведена, відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України), що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження за №00017718065 від 28.02.2017 року.
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, де проживав з матір'ю - ОСОБА_2 та батьком - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
З червня 2016 року дану родину було взято на контроль службою у справах дітей, в зв'язку з численними скаргами щодо неналежного виховання малолітнього ОСОБА_1
У травні 2017 року на адресу позивача надійшло повідомлення щодо порушення прав дитини з боку її матері, яка має наркотичну залежність, зловживає алкогольними напоями, часто перебуває в нетверезому стані. За результатами виїзду за місцем їхнього проживання було встановлено загрозу життю та здоров'ю малолітньому ОСОБА_1, в зв'язку з чим 25 травня 2017 року малолітнього ОСОБА_1 було відібрано від матері та влаштовано до Київського міського будинку дитини імені Городецького.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 150 СК України встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п. 6. та п. 7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Відповідач участі у вихованні дитини не бере, про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя не піклується, матеріальну допомогу на дитину у добровільному порядку не надає.
Наведене свідчить про ухилення відповідача - ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини - ОСОБА_1
За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У відповідності до п. 2 частини 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Таким чином, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків. Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дитини, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про її намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дитини. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.
Водночас Пленум Верховного Суду України в п. 15 зазначеної вище постанови роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №101-8220/04 від 17 серпня 2017 року, наданого в ході розгляду питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1, відповідно до рекомендацій комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 10.08.2017 року №15) встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень сина, не турбується про стан його здоров'я. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Враховуючи встановлені по справі обставини, вимоги чинного національного та європейського законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач по справі внаслідок винної поведінки та свідомого нехтування покладених на неї, як матері, обов'язків, ухиляється від їх виконання, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги в частині позбавлення батьківський прав доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення з відповідача на утримання неповнолітньої дитини аліментів, судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Оцінюючи в сукупності надані до суду докази, а також інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення аліментів підлягають задоволенню.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Судові витрати відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного та керуючись стст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» стст. 7, 150, 155, 164, 180-183 Сімейного кодексу України, стст. 88, 169, 208, 209, 214, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь державного закладу або особи, під опікою якої буде перебувати дитина, аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в дохід держави судовий збір у розмірі 1 280 грн. (640 + 640).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ: ДАНИЛЕНКО В.В.