"07" листопада 2017 р. Справа № 920/724/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.
при секретарі Євтушенку Є.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області (вх. № 3074 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 29 серпня 2017 року у справі №920/724/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кролевець, Сумська область
до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, м. Кролевець, Сумська область
про стягнення 8506,05 грн.
Рішенням господарського Сумської області від 29 серпня 2017 року у справі №920/724/17 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 8506,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 29 серпня 2017 року у справі №920/724/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що відповідно до положень пункту 4.2 договору сторонами передбачено, що відповідач зобов'язаний сплачувати перевізникові компенсаційні витрати за перевезення пільгової категорії громадян за рахунок субвенцій. Вказує на відсутність держаних субвенцій на погашення заборгованості з відшкодування компенсаційних витрат за пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом з 01.10.2015р. по 31.12.2015р. Крім того, зазначає, що Законом України «Про держаний бюджет на 2016 рік» не передбачені видатки у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян на 2016 рік.
Крім того, Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області звернулось до суду апеляційної інстанції із клопотанням про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (вх. № 10362 від 10.10.2017р.), в якому просить залучити до участі у даній справі Фінансове управління Кролевецької районної державної адміністрації, Управління державної казначейської служби України у Кролевецькому районі Сумської області, Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 11110 від 02.11.2017р.) позивач заперечує проти доводів апелянта, вважає рішення господарського Сумської області від 29 серпня 2017 року у справі №920/724/17 законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на те, що відсутність у Законі України «Про державний бюджет України на 2016 рік» передбачених видатків на компенсацію за пільговий проїзд громадян не впливає на зобов'язання суб'єктів правовідносин у сфері надання пільг. Зазначає, що розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації, до компетенції якого належить відшкодування за рахунок державних субвенцій витрат, понесених позивачем внаслідок перевезення пільгової категорії пасажирів.
Крім того, заперечує проти заявленого клопотання Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стадії апеляційного розгляду справи, оскільки відповідач не звертався до суду першої інстанції із відповідним клопотанням під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07 листопада 2017 року.
25 жовтня 2017 року засобами електронного зв'язку до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 10854 від 25.10.2017р.), в якому просив забезпечити участь Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Кролевецькому районному суді Сумської області (41300, м. Кролевець, вул. Франко, 13).
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27 жовтня 2017 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Лакізи В.В., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв'язку з відсутністю у Харківського апеляційного господарського суду технічної можливості для проведення у зазначений час відеоконференцзв'язку, оскільки зали відеоконференцзв'язку у в Кролевецькому районному суді Сумської області 07.11.2017р. о 12.30 год. заброньовані для проведення іншого судового засідання, про що складено статистично-інформаційним відділом Харківського апеляційного господарського суду довідку № 12-14 від 25.10.2017р.
До Харківського апеляційного господарського суду від Управління державної казначейської служби України у Кролевецькому районі Сумської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника. (вх. № 10837 від 25.10.2017р.).
Також, Фінансове управління Кролевецької районної державної адміністрації звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про розгляд справи без участі його представника (вх. № 11138 від 03.11.2017р.).
У призначене судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2017р., а також наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.
Окрім того, враховуючи невідкладне розміщення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2017 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.
Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши клопотання Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (вх. 10362 від 10.10.2017р.), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Відповідно до абзацу 7 пункту 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.
Як роз'яснено у пункті 1.6 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18, питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що фінансові органи районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських рад на підставі актів звіряння формують реєстри нарахованих сум та подають їх фінансовим органам обласних, міських державних адміністрацій, які після одержання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів. Зазначає, що Фінансове управління Кролевецької районної державної адміністрації має обґрунтовувати фінансування в межах кошторисних призначень, а також причини виникнення заборгованості з компенсації пільг.
Проаналізувавши вказане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у його задоволенні, з тих підстав, що Фінансове управління Кролевецької районної державної адміністрації, Управління державної казначейської служби України у Кролевецькому районі Сумської області, Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації не є стороною спірних правочинів, а відповідачем не обґрунтовано наявність у них юридичного інтересу у даній справі та не зазначено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач - ФОП ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій, керуючись приписами ст. ст. 526, 530, 610, 617, 629 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст.. 7, 29, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», просив стягнути з Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації 8506,05 грн. заборгованості з відшкодування витрат на перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом.
Як убачається із матеріалів справи, 01 жовтня 2015 року між Управлінням соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації (платник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник), які регулюють взаємовідносини на підставі чинного законодавства України, Закону України «Про автомобільний транспорт», договору про організацію перевезення пасажирів від 01 квітня 2011 року, укладеного з Виконавчим комітетом Кролевецької міської ради, укладено договір № 72 про відшкодування коштів за перевезення пільгової категорії населення автомобільним транспортом (а.с. 15).
Крім того, 01 жовтня 2015 року між сторонами на підставі договору про організацію перевезення пасажирів від 15 березня 2011 року, укладеного з Виконавчим комітетом Кролевецької міської ради, укладено договір № 73 про відшкодування коштів за перевезення пільгової категорії населення автомобільним транспортом (а.с. 16).
Відповідно до положень пунктів 1.1, 1.2 вказаних договорів перевізник зобов'язується виконувати всі дії, пов'язані з безкоштовним перевезенням пільгової категорії громадян, які відповідно чинного законодавства користуються такими правами на міському автобусному маршрутах загального користування № 1 "ЦРЛ - профілакторій "Берізка" - вул. Подолівська" та № 3 "вул. Кошового - вул. Аеродромна" у режимі маршрутного таксі, згідно затвердженого розкладу руху, з розрахунку 1 пільгове місце на 1 рейс; платник зобов'язується відшкодовувати в межах кошторисних асигнувань позивачу (перевізнику) витрати, пов'язані з перевезенням пільгової категорії громадян, які відповідно до чинного законодавства користуються такими правами.
Згідно пункту 4.2 договорів загальна суму договору відповідає плану використання бюджетних коштів в межах затвердженого кошторису.
Відповідно до пункту 4.2 договорів, відповідач за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам зобов'язується протягом 5-ти календарних днів з дня отримання субвенцій сплачувати позивачу (перевізнику) компенсаційні витрати за перевезення пільгових категорій громадян на підставі представлених розрахунків.
Пунктом 4.3 договорів визначено, що оплата за надані соціально значущі послуги здійснюються в національній валюті України після реалізації їх пільговій категорії громадян та отримання управлінням соціального захисту населення не пізніше 26 числа звітного місяця відповідних розрахунків.
Згідно пункту 4.4 договорів, акт звіряння заборгованості у трьох примірниках складається щомісяця і подається управлінню соціального захисту населення для проведення взаємної звірки не пізніше 2-го числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до пункту 5.1 договорів за невиконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.
Договори діють з 01 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року (п. 8.1 договорів).
Згідно акту звірки розрахунків за надані населенню послуги між Управлінням соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації та ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2016р. (а.с. 17), заборгованість відповідача перед позивачем складає 8506,05 грн. Зазначений акт підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печаткою відповідача.
22.06.2017р. позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо виплати компенсаційних витрат за пільгове перевезення громадян на виконання умов укладених сторонами договорів у розмірі 8506,05 грн.
Листом №05-22/889 від 30.06.2017р. відповідач, не заперечуючи факту наявності заборгованості у розмірі 8506,05 грн., повідомив, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд здійснюються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами та зазначив, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", видатки на компенсацію пільгового проїзду не передбачені, у зв'язку з чим зазначив, що вирішення питання щодо відшкодування вказаної заборгованості не належить до компетенції Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області (а.с. 19).
Зазначені обставини стали підставою для звернення до господарського суду Сумської області з даним позовом.
При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову суд першої інстанції, керуючись приписами статей 1, 11, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 629 Цивільного кодексу України та статей 173, 193, 218 Господарського кодексу України, статей 7, 29, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», посилаючись на те, що відсутність бюджетних коштів, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог .
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".
Приписами статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (ч.1 ст.29 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.1 ст.42 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Згідно частин 1, 2, 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, у даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, до компетенції якого належить відшкодування за рахунок державних субвенцій витрат, понесених перевізником (позивачем) внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів.
Як вже було зазначено у цій постанові, між Управлінням соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації (платник) адміністрації в особі начальника управління (Розпорядником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник), яка діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 26.04.2005р. № 282984, укладено договори про відшкодування коштів за перевезення пільгової категорії населення автомобільним транспортом від 01.10.2015р. № 72 та № 73, відповідно до яких перевізник зобов'язується виконувати всі дії, пов'язані з безкоштовним перевезенням пільгової категорії громадян, які відповідно чинного законодавства користуються такими правами (п. 1.1 договорів)
Відповідно до положень пункту 4.2 договорів, відповідач за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам зобов'язується протягом 5-ти календарних днів з дня отримання субвенцій сплачувати позивачу (перевізнику) компенсаційні витрати за перевезення пільгових категорій громадян на підставі представлених розрахунків.
На виконання умов договору позивачем були надані послуги з перевезення пільгової категорії населення, про що свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи копії актів звірки розрахунків за надані транспортні послуги, складені між сторонами у справі станом на 01.01.2016р. та 01.01.2017р., які підписані керівниками підприємств та скріплені їх печатками, а також не заперечується сторонами.
Натомість, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не сплачено позивачу (перевізнику) компенсаційні витрати за перевезення пільгових категорій громадян на підставі представлених розрахунків, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 8506,05 грн.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач як у суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді, не заперечуючи факту наявності заборгованості у розмірі 8506,05 грн., посилається на те, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд здійснюються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами та зазначає, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», видатки на компенсацію пільгового проїзду не передбачені.
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За змістом частини першої статті 530 ЦК якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017р. № 905/2358/16.
Також, згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішеннях по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, судова колегія відхиляє посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування, оскільки відсутність асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання по компенсації наданих позивачем додаткових соціальних гарантій окремим категоріям громадян.
Враховуючи наведене, а також те , що відповідач доказів сплати відшкодування коштів за надані послуги пільговим категоріям громадян в сумі 8506,05 грн. не надав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації на рішення господарського суду Сумської області від 29 серпня 2017 року у справі №920/724/17 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 29 серпня 2017 року у справі №920/724/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 08 листопада 2017 року.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Плахов О.В.