04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" листопада 2017 р. Справа№ 910/3918/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Пашкіної С.А.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю
представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Гутник А.Ж.
від третьої особи не з'явився.
розглянувши
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк"
на ухвалу
Господарського суду міста Києва
від 24.07.2017 року
у справі № 910/3918/17 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський
будівельний холдинг"
до Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Закарпатська митниця ДФС
про стягнення 500000,00 грн.
Господарський суд міста Києва 24.07.2017 року припинив провадження у справі № 910/3918/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року у справі № 910/3918/17 з Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (04050, м.Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 103 ідентифікаційний код 26253023) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" (79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 4 ідентифікаційний код 36416850) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Артем-Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року у справі № 910/3918/17, відповідно до якої з Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 06.11.2017 року.
В судове засідання 06.11.2017 року представники позивача та третьої особи не з'явилися.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з огляду на приписи ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Таким чином, враховуючи обмеження строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду досить коротким терміном та відсутність в матеріалах справи будь-яких заяв чи клопотань про продовження строку такого розгляду відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, дана постанова приймається за відсутності представників позивача та третьої особи, які не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також за наявними в матеріалах даної справи документами. До того ж, подальше відкладення розгляду скарги може призвести до порушення процесуальних строків розгляду такої скарги.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Господарським судом міста Києва 24.07.2017 року постановлено ухвалу, відповідно до якої припинено провадження у справі № 910/3918/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» (надалі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закарпатська митниця ДФС про стягнення 500000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не повернуто забезпечувальний платіж в сумі 500000,00 грн. здійснений позивачем на користь відповідача на виконання умов договору про надання гарантії від 03.10.2016 року № 6428/16Г, укладеного в рахунок забезпечення виконання договору підряду від 20.10.2016 року № 239.
Підставою для звернення позивача з вимогою про повернення забезпечувального платежу слугувала та обставина, що рішенням правління Національного банку України від 15 листопада 2016 року № 416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних» відповідача визнано неплатоспроможним і виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 листопада 2016 року № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно.
Суд першої інстанції, прийнявши до уваги той факт, що відповідачем у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», було включено вимоги позивача на суму 537000,00 грн. до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» і віднесено їх до восьмої черги, прийшов до висновку що між сторонами не залишилось неврегульованих питань, а відповідно і предмету спору.
Приймаючи рішення про стягнення витрат по сплаті судового збору з відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який своєчасно не виконав грошове зобов'язання за договором про надання гарантії від 03.10.2016 року №6428/16Г, що стало причиною заборгованості відповідача перед позивачем. З огляду на це, суд першої інстанції, керуючись частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України застосував наділене йому право і поклав на відповідача судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалав справи, рішенням правління Національного банку України від 15 листопада 2016 року № 416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних» Публічне акціонерне товариство «АРТЕМ - БАНК» визнано неплатоспроможним у зв'язку із чим виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 листопада 2016 року № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» згідно з яким розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 16 листопада 2016 року до 15 грудня 2016 року включно.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У відповідності до приписів статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Відповідно до частини 8 Перехідних Положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 36 цього Закону встановлено наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку. Так відповідно до пункту 1) частини 5 цієї статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Претензія про повернення гарантійного платежу була надіслана позивачем 25.11.2016 року. Отже, вказана претензія заявлена після настання наслідків запровадження тимчасової адміністрації, в тому числі і тих, що пов'язані із нездійсненням задоволення вимог кредиторів.
За визначенням наведеним в пункті 5-4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач є кредитором Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ - БАНК», а вимоги позивача з дати введення тимчасової адміністрації не підлягали задоволенню.
Отже, у зв'язку із чим неповернення грошових коштів на користь позивача було обмежено Законом.
Отже, неповернення відповідачем грошових коштів позивачу не може бути розцінено як неправомірна бездіяльність.
Вказані вище обставини не потребують доведення, оскільки всі матеріали які підтверджують наявність цих обставин містяться у матеріалах справи.
Судом першої інстанції не врахувано вищевикладені обставини та норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що призвело до прийняття необгрунтованої ухвали.
Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року у справі №910/3918/14 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ- БАНК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» витрат по сплаті судового збору у розмірі 7500,00 грн. скасувати.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг" (79026, Львівська обл., місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 4, ідентифікаційний код 36416850) на користь Публічного акціонерного товариства "Артем-Банк" (04050, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 103, ідентифікаційний код 26253023) 1600,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
5. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді С.А. Пашкіна
Л.Г. Сітайло