08.11.2017 року Справа № 904/7049/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект", м. Дніпро
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року
у справі № 904/7049/15
кредитори: 1. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Єва";
2. Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк";
3. Державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України;
4. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект"
боржник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранс Україна", м. Дніпро
про визнання банкрутом
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 904/7049/15 (суддя - Владимиренко І.В.) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранс Україна" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, якого зобов'язано вчинити певні дії.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Автотранс Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року, провадження у даній справ припинити.
Відповідно до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
За змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу України суд може відновити пропущений строк за наявності поважних причин пропуску такого строку та обґрунтування цих причин належними доказами.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, скаржник просить відновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Клопотання про відновлення строку обґрунтоване тим, що скаржника як кредитора вчасно не було повідомлено про порушення справи про банкрутство та скаржник лише з Єдиного державного реєстру судових рішень дізналось про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Слід звернути увагу, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Відповідна правова позиція відображена в пункті 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року.
Процесуальний закон не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Крім наведеного колегія суддів звертає увагу на таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10.
Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у Постанові від 17.01.2006 року у справі №39/62-12/140.
Імперативні приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України скаржником не надано до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які на думку заявника є поважними та виправдовують пропуск ним законодавчо встановленого процесуального строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, постанова місцевого господарського суду прийнята 23.12.2015 року та 25.12.2015 року її копії надіслано учасникам провадженні у справі (т. 2, а. с. 212-зворот). При цьому, в межах строку, визначеного статтею 93 Господарського процесуального кодексу України, зазначена постанова в апеляційному порядку не була оскаржена.
Скаржник звернувся з апеляційною скаргою 01.11.2017 року, тобто з порушенням строку, передбаченого частиною 1 статті 93 Господарського процесуального України та майже через два роки після прийняття оскаржуваної постанови, тобто із спливом значного періоду часу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що оскаржувана в апеляційному порядку постанова місцевого господарського суду від 23.12.2015 року зареєстрована 28.12.2015 року та оприлюднена 31.12.2015 року за № 54602942 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформацію з якого слід вважати загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень", що дозволяло скаржнику ознайомитися з її повним текстом.
Розглянувши клопотання скаржника про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не надано апеляційному суду належних та достатніх доказів на підтвердження його доводів, викладених у клопотанні про відновлення строку на апеляційне оскарження.
За наведених обставин, клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга має бути повернута заявникові без розгляду.
Керуючись статтями 91, 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Приват Комплект", м. Дніпро у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 року у справі № 904/7049/15.
Апеляційну скаргу повернути заявникові без розгляду.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками, всього на 10 аркушах.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя С.Г. Антонік
Суддя Л.О. Чимбар