18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"07" листопада 2017 р. Справа № 925/1264/17
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Акку-Енерго”, м. Київ
до публічного акціонерного товариства “Азот”, м. Черкаси
про стягнення 58 708 грн. 64 коп.
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Акку-Енерго” до публічного акціонерного товариства “Азот” про стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 03 жовтня 2016 року за №473-411 в розмірі 58 708 грн. 64 коп., а саме: 52 812 грн. 16 коп. основний борг, 1 301 грн. 83 коп. 3% річних та 4 594 грн. 65 коп. інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 жовтня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні, яке відбулося 19 жовтня 2017 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 07 листопада 2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути представника в судове засідання.
В пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
В своєму клопотанні, відповідач вказав, що представники підприємства 07 листопада 2017 року приймають участь в інших судових засіданнях у Вищому господарському суді України.
Водночас керівник публічного акціонерного товариства “Азот” не був позбавлений можливості уповноважити іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з юридичною особою трудовими відносинами, або з'явитися в судове засідання особисто.
Також відповідач не був позбавлений можливостей надати суду відзив на позов, а також допустимі письмові докази, що спростовують доводи позивача.
В зв'язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні, яке відбулося 07 листопада 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1264/17.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 03 жовтня 2016 року між публічним акціонерним товариством “Азот” (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Акку-Енерго” (постачальник) було укладено договір за №473-411.
Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити та передавати у власність покупцеві тягову акумуляторну батарею 7ТРzS 560/80V заповнену електролітом, виробник “ТАВ” Словенія, а покупець - приймати та оплатити продукцію згідно специфікації.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та поставив відповідачу товар на суму 105 624 грн. 31 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-1121001 від 21 листопада 2016 року.
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреністю від 15 листопада 2016 року особи у видатковій накладній.
Однак обов'язок щодо оплати поставленого товару покупець виконав частково, здійснивши передоплату в сумі 52 812 грн. 15 коп., в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 52 812 грн. 16 коп. боргу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 2.3. договору покупець здійснює оплату за даним договором в наступному порядку:
- перший платіж - передоплата в розмірі 50% від вартості продукції за договором покупець здійснює протягом 10 банківських днів з дати підписання даного договору обома сторонами;
- другий платіж - 50% по факту поставки продукції на протязі 5 банківських днів.
Отже, з урахуванням умов п. 2.3. договору строк оплати поставленого товару настав 28 листопада 2016 року.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином сума боргу в розмірі 52 812 грн. 16 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 4 594 грн. 65 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції та 1 301 грн. 83 коп. 3% річних нарахованих за період з 29 листопада 2016 року по 24 вересня 2017 року на суму боргу 52 812 грн. 16 коп.
Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що 3% річних нараховано вірно, розмір інфляційних нараховано позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив суму інфляційних, а тому з відповідача підлягає стягненню 4 594 грн. 65 коп. інфляційних втрат, а також 1 301 грн. 83 коп. 3% річних.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Азот”, вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00203826, р/р НОМЕР_1 в АБ “Кліринговий дім”, МФО 300647 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Акку-Енерго”, бульвар Вацлава Гавела, 4, БЦ “Сільвер-Центр”, 4 поверх, м. Київ, ідентифікаційний код 31902769, р/р 26009010306735 в ПАТ “МІБ”, м. Київ, МФО 380582 - 52 812 грн. 16 коп. основного боргу, 4 594 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 1 301 грн. 83 коп. 3% річних та 1 600 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 08 листопада 2017 року.
Суддя А.В.Васянович