Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" листопада 2017 р.Справа № 922/3201/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан"
про стягнення 16.482,27 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №410 від 04.10.2017р.;
відповідача - не з'явився.
21 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олфа" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 16.482,27 грн. з яких: 14.500,09 грн. - сума основного боргу та товар, 438,41 грн. - індекс інфляції за час прострочення від суми боргу за товар, 1.379,30 грн. - пеня, 164,47 грн. - три відсотки річних. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 22 квітня 2013 року №27 в частині повної та своєчасної сплати за поставлений товар за видатковими накладними, у зв'язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховані три проценти річних, інфляційні втрати, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пеня, на підставі п. 7.2. договору. В якості правових підстав позову вказує на норми статей 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 174, 193 Господарського кодексу України.
Присутній у судовому засіданні 07 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить суд задовольнити позов. Надав клопотання про призначення комп'ютерно-технічної експертизи (вх. №36512 від 07.11.2017 р.) та клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з явкою позивача у засідання господарського суду (вх. №36513 від 07.11.2017 р.).
Відповідач явки свого представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. №35244 від 26.10.2017 р.) в якому зазначає, що обов'язок оплати за спірним договором наступає тільки після реалізації товару в роздріб. Будь-яких документів, що могли б засвідчити продаж зазначеного в позовній заяві товару позивачем не надано. Також надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №36636 від 07.11.2017 р.) на іншу дату.
Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодного доказу, який би підтверджував, що саме особисто представник ОСОБА_2 не в змозі захищати права товариства у відповідному процесі.
Крім того, суд відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника відповідача у судове засідання, керується ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України. Згідно її положень справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Причини неявки директора ТОВ "АСТАН" в судове засідання відповідачем суду не повідомлені.
Щодо клопотання позивача про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд, вирішуючи питання стосовно доцільності задоволення або відхилення клопотання про призначення експертизи, вирішує, чи дійсно існує необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідач не обґрунтував доцільність призначення у даній справі комп'ютерно-технічної експертизи, питання, поставлені на вирішення судової експертизи, ніяким чином не вплинуть на вирішення спору по даній справі та не входять до предмета доказування у справі.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олфа" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" (Покупець) було укладено Договір поставки №27 від 22 квітня 2013 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що поставка товару за цим Договором здійснюється Постачальником на підставі зробленої заявки Покупця. Виконання заявки Покупця здійснюється Постачальником протягом 3 робочих днів з моменту її погодження. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному Договору безперервно та ритмічно, не менше 2 разів за один календарний місяць, виходячи з потреб Покупця в товарі.
У відповідності до умов пунктів 4.1., 4.2. Договору, Покупець сплачує поставлений Постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються Постачальником до поставки за цим Договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами на товари, що постачаються. Ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.
Згідно пункту 5.1. Договору, оплата за кожну партію товару здійснюється Покупцем по мірі реалізації, один раз в 14 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє протягом одного року (пункт 10.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем у період з 28 травня 2015 року по 107 листопада 2016 року було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 86.633,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками (т. I, арк. с. 72-103).
Належність виконання Позивачем обов'язків по Договору стосовно строків поставки, кількості та якості, крім видаткових накладних, з підписом та штампом обох Сторін, про прийняття Товару підтверджується також відсутністю протягом тривалого часу жодних зауважень чи претензій з боку Відповідача.
Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується копіями платіжних доручень (т. I, арк. с. 104-116) на загальну суму 44.115,84 грн. Частина товару на суму 28.017,59 грн. була повернута відповідачем за видатковими накладними (повернення, т. I, арк. с. 117-126). Дана обставина позивачем не заперечується.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олфа" посилається на те, що відповідач порушив умови Договору в частині своєчасної та повної оплати за поставлений Товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем складає 14.500,09 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №184 від 24 квітня 2017 року, в якій вимагав погасити заборгованість до 03 травня 2017 року за відвантажений товар, однак претензія залишена відповідачем без задоволення.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за Договором поставки №27 від 22 квітня 2013 року, отже до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як встановлено частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Порядок розрахунків за Договором був погоджений між позивачем та відповідачем у пункті 5.1. Договору, а саме: оплата за кожну партію товару здійснюється Покупцем по мірі реалізації, один раз в 14 днів, після реалізації Покупцем поставленого товару третім особам.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача в частині стягнення суми боргу за поставлений товар є доведення ним факту реалізації відповідачем поставленого товару третім особам. Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий. Доказів того, що поставлений відповідачу за Договором поставки №27 від 22 квітня 2013 року товар реалізований матеріали справи не містять.
Згідно п. 6.1 договору граничним терміном реалізації товару являється шість місяців, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику. Втім, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався з пропозицією до відповідача повернути нереалізований товар.
Зазначення у видаткових накладних дати розрахунку не змінює порядку розрахунку, визначеного умовами Договору поставки №27 від 22 квітня 2013 року. Позивачем не надано доказів на підтверодження повноважень осіб, підписи яких містяться у видаткових накладних, на зміну визначеного договором порядку розрахунку за поставлений товар. У зв'язку з цим, підлягають застосуванню умови, визначені сторонами в договорі.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що позивач в установленому порядку доказів реалізації відповідачем поставленого товару третім особам не надав, у зв'язку з цим строк оплати, визначений умовами Договору поставки №27 від 22 квітня 2013 року не настав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за товар у сумі 14.500,09 грн. є передчасними, оскільки право позивача в цій частині ще, не порушено.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в даному разі не вбачається правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 14.500,09 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що дані позовні вимоги є похідними від вимоги щодо стягнення боргу по спірному Договору, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким витрати зі сплати судового збору та витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Олфа", пов'язані з явкою його представника у засідання господарського суду, у разі відмови в позові покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 08.11.2017 р.
Суддя ОСОБА_3
/Справа №922/3201/17/