Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" листопада 2017 р.Справа № 922/2867/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт плюс", с. Малі Проходи
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" с. Братениця
про захист ділової репутації
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1, дов. від 14.07.2017р.
Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт плюс", с. Малі Проходи, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке", с. Братениця, в якому просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує право на недоторканість ділової репутації Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт плюс" інформацію, поширену Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" на дошці оголошень поблизу магазину "АРКА" по вул. Центральній села Перемога, Золочівського району, Харківської області: TOB "АГРОКОНТРАКТ ПЛЮС" - ЗЛОВМИСНИКИ, ШАХРАЇ, ЩО ОБДУРЮЮТЬ ВАС".
Ухвалою господарського суду від 28.08.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.09.2017р. о 10:45 год.
Ухвалою господарського суду від 19.09.2017р. прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх. № 29710), в якій позивач просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт плюс" 100000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду від 10.10.2017р. продовжено строк розгляду справи, в порядку ст. 69 ГПК України, до 07 листопада 2017р.
У судовому засіданні 19.10.2017р. оголошувалась перерва до 06.11.2017р. о 12:00 год.
У судове засідання 06.11.2017р. представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2017р. проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 33174), зокрема, зазначив, що даний позов необґрунтований, позивачем не доведені обставини, які свідчать про про поширення відповідачем недостовірної інформації, яка завдає чи може завдати шкоди діловій репутації позивача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт плюс", с. Малі Проходи (далі також - СТОВ "Агроконтракт плюс", позивач) є суб'єктом підриємницької діяльності, серед видів діяльності якого є вирощування сільськогосподарських рослин та здійснення сільського господарства тощо.
З метою ведення відповідної діяльності СТОВ "Агроконтракт плюс" укладає ряд договорів оренди земельних часток (паїв), земельних ділянок, зокрема, на території Харківської області.
Як зазначає позивач, СТОВ "Агроконтракт плюс" стало відомо про розповсюдження Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" (далі також - СТОВ "Братеницьке", відповідач), що є конкурентом позивача на відповідному ринку, недостовірної інформації відносно позивача, що, на думку позивача, порушує право на недоторканість ділової репутації.
Позивач зазначає, що 23 серпня 2017 року СТОВ "Братеницьке" через уповноважених осіб в селі Перемога Золочівського району Харківської області по вул. Центральній на дошці оголошень, розміщеній воблизу магазину "АРКА", розмістило оголошення, яке, зокрема, містило наступне:
"TOB "АГРОКОНТРАКТ ПЛЮС" - ЗЛОВМИСНИКИ, ШАХРАЇ, ЩО ОБДУРЮЮТЬ ВАС".
Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, позивач зазначає, що викладена в оголошенні: "TOB "АГРОКОНТРАКТ ПЛЮС" - ЗЛОВМИСНИКИ, ШАХРАЇ, ЩО ОБДУРЮЮТЬ ВАС", по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо, по-друге, стосується конкретних фактів, обов'язок доказування достовірності яких покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що зміст оголошення та безпосередньо твердження "TOB "АГРОКОНТРАКТ ПЛЮС" - ЗЛОВМИСНИКИ, ШАХРАЇ, ЩО ОБДУРЮЮТЬ ВАС" однозначно підриває "авторитет" позивача, як суб'єкта господарювання. Власники земельних часток (паїв), земельних ділянок, наявні та потенційні контрагенти з господарських операцій, інші особи не мають більше довіри, через підрив розповсюдженням такої інформації авторитету позивача, для відновлення якого останній змушений буде докласти значних зусиль (часових, матеріальних та інших витрат) та в зв'язку з чим, просить суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт плюс" 100000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.
Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.
У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі, як спосіб судового захисту, проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).
За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.
Таким чином, юридична особа, так само, як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.
Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
У п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України у № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим, суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами, відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК України) тощо.
Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Частиною 1 ст.91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Пленумом Верховного суду України у п. 95 Постанови № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації - є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Як зазначає позивач, СТОВ "Агроконтракт плюс" стало відомо про розповсюдження Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Братеницьке", що є конкурентом позивача на відповідному ринку, недостовірної інформації відносно позивача, а саме: позивач зазначає, що 23 серпня 2017 року СТОВ "Братеницьке" через уповноважених осіб в селі Перемога Золочівського району Харківської області по вул. Центральній на дошці оголошень, розміщеній воблизу магазину "АРКА", розмістило оголошення, яке, зокрема, містило наступне:
"TOB "АГРОКОНТРАКТ ПЛЮС" - ЗЛОВМИСНИКИ, ШАХРАЇ, ЩО ОБДУРЮЮТЬ ВАС".
Розповсюдження недостовірної інформації щодо СТОВ "Агроконтракт плюс" відповідачем, позивач підтверджує довідкою директора СТОВ "Агроконтракт плюс" ОСОБА_3 від 19.09.2017р., з якої вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 листами повідомили директора СТОВ "Агроконтракт плюс" про розповсюдження недостовірної інформації СТОВ "Братеницьке" (вх. № 31337).
Натомість, суд зауважує, що позивач, посилаючись на дане оголошення, не надає доказів щодо суб'єкта поширення інформації, а лише зазначає, що СТОВ «Братеницьке», через уповноважених осіб розповсюджувало оголошення, яке містило інформацію, що порушує ділову репутацію позивача. Разом з тим жодних доказів того, що саме відповідач є ініціатором такого оголошення, що саме він уповноважував відповідних осіб на розповсюдження оголошень, суду не надано.
Так, листи громадян, зокрема ОСОБА_5 починається зі слів: «мені стало відомо, що ОСОБА_6 домовився з ОСОБА_7 ...», тобто особа не називає джерела своєї обізнаності щодо даної обставини, що викликає певні сумніви.
ОСОБА_4 у своїй доповідній записці до директора СТОВ «АГРОКОНТРАКТ ПЛЮС» також зазначає: «ОСОБА_6 дав вказівку ОСОБА_7...» і знову ж таки невідомо джерело такої інформації.
Позивачем також недоведений сам факт розповсюдження інформації, не надано жодних належних доказів щодо дати, місця поширення оголошення.
До того ж, суд зауважує, що позивач не зазначив, як саме інформація з оголошення зашкодила його інтересам, чи дійсно вона зіпсувала його репутацію, та як саме перешкодила позивачу здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні в сукупності ознаки, що становлять юридичний склад правопорушення, відсутні обставини, які свідчать про поширення відповідачем недостовірної інформації, яка завдає чи може завдати шкоди діловій репутації позивача.
Розглянувши вимогу про стягнення на користь позивача 100000,00 грн. моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Так, суд зауважує, що позивач, не зазначає та не надає докази, які саме витрати він здійснює чи планує здійснити та які зусилля докладає для відновлення своєї репутації.
Матеріалами справи та поясненнями позивача під час розгляду справи, не доведено, що саме інформація оприлюднена в наданому позивачем оголошенні підірвала довіру у власників земельних ділянок до СТОВ “Агроконтракт плюс”.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поширення інформації саме відповідачем, недоведеність порушення відповідачем ділової репутації позивача, відсутні і підстави для стягнення з нього 100000,00 грн. відшкодування моральної шкоди, заподіяної таким порушенням, суд приходить висновку, що заявлений позов є таким що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 49, 69, 82, 82-85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 07.11.2017 р.
Суддя ОСОБА_2
справа № 922/2867/17