25 жовтня 2017 року
Справа № 921/638/13-г/15
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В. розглянув скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" №06-1/09 від 06.09.2017 р.
на дії та бездіяльність Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області
у справі:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ
до відповідача: Приватного аграрно-промислового підприємства "Устечко", с.Устечко Заліщицького району Тернопільської області
про стягнення заборгованості
представники сторін та органу виконання не прибули
Суть справи:
11.09.2017 р. на адресу Господарського суду Тернопільської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла скарга №06-1/09 від 06.09.2017 р. на дії та бездіяльність Заліщицького РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, у якій скаржник просить суд:
- визнати дії органу ДВС у виконавчому провадженні №51992631 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15, котрі виразились у винесенні постанови від 23.08.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15 стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", протиправними передчасними та незаконними;
- визнати недійсною та скасувати постанову Заліщицького РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 23.08.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15 стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження";
- визнати бездіяльність органу виконання у виконавчому провадженні №51992631 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15 протиправною та незаконною.
Ухвалою суду від 13.10.2017 р. вказану скаргу прийнято та призначено до розгляду на 04.10.2017 р., а в подальшому на 25.10.2017 р.
В обґрунтування заявлених вимог господарське товариство посилається на те, що постанова Заліщицького РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області від 23.08.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправною, передчасною та незаконною, оскільки органом виконання не вжито всіх передбачених чинним законодавством України виконавчих дій щодо виконання судового наказу .
Скаржник явку повноважного представника у судове засідання 25.10.2017 р. не забезпечив, проте 13.10.2017 р. надіслав на адресу суду письмові пояснення на підтвердження правомірності та обґрунтованості скарги.
Районний відділ ДВС явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, однак у запереченнях №2578/13-30 від 17.10.2017 р. докази та міркування скаржника щодо не вчинення виконавчою службою всіх передбачених чинним законодавством виконавчих дій вважає необґрунтованими та безпідставними, що на його думку підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП №51992631. Відтак, у задоволенні скарги просить відмовити.
Боржник явку свого представника у призначене судове засідання не забезпечив. Рекомендоване повідомлення про вручення йому ухвали суду про призначення скарги до розгляду міститься в матеріалах справи.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 121-2 ГПК України, скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Як наслідок, дана скарга розглядається судом по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності учасників виконавчого провадження.
Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників скаржника та органу ДВС, господарським судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.08.2013 року у справі №921/638/13-г/15 за позовом ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Приватного аграрно-промислового підприємства "Устечко", позов задоволено частково, зокрема п. 2 резолютивної частини рішення стягнуто з відповідача на користь господарського товариства 8784 грн. 87 коп. основного боргу, 26грн. 35 коп. - інфляційних витрат, 2071 грн.13 коп. - пені, 2 635 грн. 46 коп. - 30 % штрафу, 24992 грн. 96 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1715 грн. 63 коп. - судового збору, про що 20.09.2013р. Після набрання рішенням законної сили судом виданий відповідний наказ.
Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
19.08.2016р. державним виконавцем Заліщицького районного відділу ДВС, відповідно до поданої 18.08.2016р. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" заяви, винесено постанову ВП №51992631 про відкриття виконавчого провадження та встановлено боржнику семиденний строк для його добровільного виконання.
13.12.2016 р. Компанія звернулась до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою №08-3/12 від 08.12.2016 р. на бездіяльність Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби.
Ухвалою суду від 27.01.2017 р. вказану скаргу задоволено частково. Визнано частково бездіяльність Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області у виконавчому провадженні №51992631 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013р. у справі №921/638/13-г/15 в частині не вжиття усіх передбачених, достатніх заходів по виявленню рахунків та майна боржника у відповідності до вимог визначених ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, протиправною. Дана ухвала набрала законної сили.
Відтак, обставини виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. у справі №921/638/13-г/15 за період з моменту відкриття виконавчого провадження 19.08.2016 р. і до винесення ухвали 27.01.2017 р., судом уже досліджені, а тому повторній оцінці не підлягають. На даний факт вказує і сам скаржник у письмових поясненнях від 13.10.2017 р.
Частиною першою статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Зважаючи на дату надіслання оспорюваної постанови на адресу господарського товариства, суд констатує, що наведені вище процесуальні строки при її оскарженні до суду ним дотримані.
Звертаючись до суду із скаргою, стягувач посилається на те, що на момент відкриття виконавчого провадження був чинний Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 р. якій і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому суд враховує, що з 05.10.2016 р. набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-ІІIV від 02.06.2016 р., відповідно з п. 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень якого, виконавчі дії здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За визнаним всіма принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тобто, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. В той же час, це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Вищевказані висновки викладені в рішенні Конституційного суду України від 05 квітня 2001 року за №3-рп/2001.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом.
Таким чином, "виконавчі дії" є складовими "виконавчого провадження". Дані поняття з точки зору законодавця не є тотожними. Як наслідок, виконавчі дії, які вчинялися державним виконавцем (або мали бути вчинені) після 05.10.2016 р. мають ґрунтуватися та відповідати положенням Закону України "Про виконавче провадження" №1404-ІІIV від 02.06.2016 р., незалежно від дати відкриття виконавчого провадження.
З наведеного, судом законність дій державного виконавця оцінюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діє на момент виникнення спірних відносин.
23.08.2017 р. заступником начальника Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області у виконавчому провадженні №51992631 винесено постанову про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15 стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", з посиланням на те, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника, останнього на території Заліщицького району не виявлено, що підтверджується відповідями від реєструючих та банківських установ, актом державного виконавця про перевірку майнового стану боржника за місцем його реєстрації.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно із ч.2 ст. 36 цього Закону, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Відповідно до ч.8 ст. 48. Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Згідно із ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №51992631, 14.03.2017 р., 26.05.2017 р. та 01.08.2017 р. державним виконавцем здійснено запити до Державної фіскальної служби України про наявність відкритих нових рахунків, які належать боржнику. Згідно відповідей Державної фіскальної служби України №1024347699 від 15.03.2017 р., №1026579498 від 26.05.2017 р. та №1028033655 від 02.08.2017 р. зазначено перелік тих же рахунків боржника, котрі були виявлені державним виконавцем раніше і на них 08.09.2016р. накладено арешт. Нових відкритих рахунків за боржником не виявлено.
29.06.2017 р. державним виконавцем здійснено перевірку майнового стану ПАПП "Устечко", за юридичною адресою: с. Устечко, Заліщицького району, Тернопільської області, під час якої встановлено, що рухомого та нерухомого майна яке б належало боржнику та підлягало арешту та опису в рахунок погашення боргу не виявлено, про що складено акт державного виконавця від 29.06.2017 р.
З наведеного слід зробити висновок, що окремі виконавчі дії щодо виявлення майна боржника протягом спірного періоди державним виконавцем вчинялись.
Однак, здійснення в повному обсязі заходів, передбачених ч.2 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на розшук майна боржника, за період з 28.01.2017 р. до 23.08.2017 р. виконавчою службою не доведено.
Адже, незважаючи на те що органом ДВС у оскаржуваній постанові від 23.08.2017 р. зазначено, що відсутність майна у боржника підтверджується відповідями від реєструючих установ, фактично востаннє запити до органів, які уповноважені державою формувати відповідні бази даних та реєстри, були надіслані лише 23.08.2016 року і, в подальшому, не направлялися кожні три місяці як цього вимагає законодавець у відповідній правовій нормі (ч.8 ст. 48. Закону України "Про виконавче провадження").
Варто при цьому зазначити, що на вказану бездіяльність органу ДВС за період, що передував спірному, Господарський суд Тернопільської області вже вказував у ухвалі від 27.01.2017 р. Однак, як свідчать матеріали справи, вказані порушення державним виконавцем не усунуті.
На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що державним виконавцем не в повній мірі вчинено виконавчі дії щодо виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2013р. у справі №921/638/13-г/15, а обставини які зазначені у оспорюваній постанові в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, дії органу ДВС з прийняття постанови про повернення виконавчого документа слід визнати неправомірними, а сама постанова підлягає визнанню недійсною у судовому порядку.
Оскільки із переліченого вище слідує, що окремі виконавчі дії на протязі спірного періоду державним виконавцем вчинялися, вимога скаржника визнати бездіяльність Заліщицького РВ ДВС у виконавчому провадженні №51992631 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15 протиправною та незаконною, підлягає частковому задоволенню в частині не вжиття усіх передбачених, достатніх заходів по виявленню майна боржника у відповідності до вимог, визначених ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".
У відповідності до п.9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд
1. Скаргу задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо винесення постанови №51992631 від 23.08.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15 стягувачу.
3. Визнати недійсною постанову Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 23.08.2017 р. №51992631 про повернення наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 р. по справі №921/638/13-г/15 стягувачу.
4. Визнати частково бездіяльність Заліщицького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області у виконавчому провадженні №51992631 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 20 вересня 2013р. у справі №921/638/13-г/15, в частині не вжиття усіх передбачених, достатніх заходів по виявленню майна боржника у відповідності до вимог, визначених ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".
5. У решті скарги відмовити.
6. Ухвалу направити сторонам у справі та Заліщицькому районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управляння юстиції у Тернопільській області (вул.Ольжича,48, м. Заліщики).
Дата виготовлення ухвали - 01.11.2017 р.
Суддя О.В. Руденко