ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
06 листопада 2017 року Справа № 913/780/17
Провадження №12/913/780/17
За позовом ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Завод сталевої дробі”, м. Сєв'родонецьк Луганської області
про стягнення 133885,98 грн.
Суддя ОСОБА_3
Секретар судового засідання ОСОБА_4
У засіданні брали участь:
від позивачане прибув;
від відповідачане прибув
Суть спору: позивачем ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Завод сталевої дробі”, м. Сєверодонецьк Луганської області, заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 у сумі 133885,98 грн. за період з 01.01.2017 по 30.09.2017.
Сторони належним чином повідомлені судом про час і місце розгляду справи за ухвалою від 23.10.2017.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
Позивач - ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Завод сталевої дробі”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 у сумі 133885,98 грн. за період з 01.01.2017 по 30.09.2017.
23.10.2017 на адресу суду надійшла заява від 18.10.2017 №17209/07-19 про уточнення до позовної заяви №15738/03-21 від 29.09.2017, за якою ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило, що згідно довідки начальника фінансово-економічного відділу - головного бухгалтера та картки особового рахунку боржника сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 складає 50286,86 грн. та просить суд стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Завод сталевої дробі” на користь ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 у сумі 50286,86 грн.
В судове засідання 06.11.2017 позивач не з'явився.
03.11.2017 на адресу суду надійшло клопотання від 01.11.2017 №18035/07-19, за яким ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило, що 11.10.2017 на адресу позивача надійшов лист арбітражного керуючого на Заяву управління про визнання поточних грошових вимог кредитора в порядку Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. В своєму листі арбітражний керуючий посилається на те, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
В свою чергу управління повідомляє, що відповідно до ч.3 ст. 22 Закону №4212 розпорядник майна зобов'язаний розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку.
За таких обставин управління і звернулось до арбітражного керуючого з заявою про визнання поточних грошових вимог кредитора у порядку Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після чого управління вимушено звернутись до суду з позовною заявою.
Інших відзивів управління не отримувало.
ОСОБА_1 складено та направлено 31.10.2017 відповідачу акт звірки взаємних розрахунків. На цей час підписаний відповідачем акт звірки на адресу ОСОБА_1 не повертався.
ОСОБА_1 підтримує заявлені позовні вимоги в сумі 50286,86 грн.
Позивач просить розглянути справу без участі представника ОСОБА_1.
В судове засідання 06.11.2017 відповідач не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Судом встановлено наступне.
Ухвалою від 03.01.2017 господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство боржника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Завод сталевої дробі”.
Постановою від 09.10.2017 суд визнав банкрутом боржника - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Завод сталевої дробі”; відкрив ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців - до 09.10.2018; ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого ОСОБА_5, свідоцтво №1132 від 12.07.2013.
Оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет повідомлення про визнання боржника банкрутом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю “Завод сталевої дробі”, здійснено 18.10.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги, які виникли після порушення справи про банкрутство ТОВ “Завод сталевої дробі”.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII.
Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.
Системний аналіз положень Закону №2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону №2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 13.04.2016 №3-304гс16.
За приписами частини 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З огляду на вищевикладене провадження у справі №913/780/17 за позовом ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в м. Сєверодонецьку Луганської області про стягнення з ТОВ “Завод сталевої дробі” заборгованості по відшкодуванню фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з 01.01.2017 по 30.09.2017, підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України, оскільки не підлягає вирішенню в господарському суді як окреме позовне провадження.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 80 п.1, 86, 87 ГПК України, суд
ухвалив:
Провадження у справі припинити.
Суддя О.С. Палей