вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2017 р. Справа № 911/2568/17
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогресгаз-Україна”
до Васильківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України
про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди
секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.05.2017 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (директор, довідка № 2/42 від 21.06.2017 р.).
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Прогресгаз-Україна” (далі - ТОВ “Прогресгаз-Україна”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Васильківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України (далі - Васильківський міський СТК ТСОУ, відповідач) про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач створив перешкоди у користуванні/розпорядженні орендованим у останнього позивачем майном, що полягають у незаконному самочинному будівництві будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаражу та магазину, які відображені в акті від 26 травня 2017 року № 63, і, як наслідок, позивач не може користуватися/розпоряджатися своїм орендованим майном, оскільки самочинне будівництво заважає вести господарську діяльність позивача. Разом з тим, за твердженням позивача, зазначені будівлі самочинно побудовані на земельній ділянці, яка відведена не для цієї мети, без відповідних дозволів на будівництво, без проектної документації, без декларацій/сертифікатів про готовність цих об'єктів до експлуатації та з порушенням будівельних норм і правил. Зазначене свідчить про грубе порушення відповідачем вимог законодавства України та про необхідність заборони експлуатувати зазначені самочинні будівлі, які загрожують господарській діяльності позивача.
Враховуючи викладене, ТОВ “Прогресгаз-Україна” просить суд усунути перешкоди у користуванні/розпорядженні об'єктом оренди позивача (нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 43, та складається з пункту заправки площею 17 м. кв., території для його обслуговування, орієнтовною площею 0,06 га та автомобільної стоянки площею 100 метрів поряд із пунктом мийки автомобілів) шляхом знесення самочинно побудованої будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаражу та магазину, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 43. При цьому усунення перешкод у користуванні/розпорядженні орендованим майном позивача шляхом знесення самочинних будівель, що відображені в акті від 26 травня 2017 року № 63, позивач просить здійснити за рахунок відповідача.
13.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 63 від 13.09.2017 р. (вх. № 19210/17 від 13.09.2017 р.), за змістом якої відповідач надає суду копію свідоцтва про право власності № 316 від 23.10.2001 р., копії технічних паспортів на громадські та виробничі будинки.
15.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 1/15.09.17 від 15.09.2017 р. (вх. № 19422/17 від 15.09.2017 р.), за змістом якого позивач просить суд відкласти розгляд справи, залучити до справи Васильківську міську раду та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України провести перевірку відповідача на предмет дотримання ним вимог чинного законодавства України, зокрема, будівельних норм і правил, скласти відповідний акт перевірки та протокол, а у разі виявлення порушень додатково скласти відповідний припис та постанову (зазначені документи надати суду); надати суду докази авторського нагляду на об'єкті будівництва відповідача (будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину); надати суду докази технічного нагляду на об'єкті будівництва відповідача (будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину); надати суду докази надання відповідачу дозволів на виконання підготовчих робіт по зведенню будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину; надати суду докази надання відповідачу дозволів на виконання будівельних робіт по зведенню будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину; надати суду докази наявності у відповідача проектної документації на будівлю операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину; надати суду докази про готовність до експлуатації будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазин; надати суду докази докази про введення в експлуатацію будівлю операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину та витребувати у відповідача докази авторського нагляду на об'єкті будівництва відповідача (будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину); докази технічного нагляду на об'єкті будівництва відповідача (будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину); докази надання відповідачу дозволів на виконання підготовчих робіт по зведенню будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину; докази надання відповідачу дозволів на виконання будівельних робіт по зведенню будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину; докази наявності у відповідача проектної документації на будівлю операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину; докази про готовність до експлуатації будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину та докази про введення в експлуатацію будівлю операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаража, будівлі магазину.
Клопотання відповідача про залучення Васильківської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства, внаслідок прийняття рішення у господарській справі саме у третьої особи можуть виникнути чи змінитися права або обов'язки щодо позивача чи відповідача у даній справі.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено суду, як саме і в який спосіб рішення господарського спору у даній справі може вплинути на права або обов'язки Васильківської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України у даній справі.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залучення Васильківської міської ради та Державної архітектурно-будівельної інспекції України до участі у даній справі в якості третіх осіб.
Стосовно клопотання відповідача про зобов'язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України провести перевірку відповідача на предмет дотримання ним вимог чинного законодавства України та витребування доказів результатів такої перевірки слід зазначити таке.
Згідно з приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані того факту, що він звертався за отриманням доказів, що витребовуються до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ані доказів, що можуть підтвердити відмову Державної архітектурно-будівельної інспекції України у наданні позивачу таких документів, про витребування яких він заявляє.
Поряд з цим, заявлене позивачем клопотання щодо зобов'язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України провести перевірку відповідача на предмет дотримання ним вимог чинного законодавства України, зокрема, будівельних норм і правил взагалі не ґрунтується на приписах Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, судом не вбачається передбачених чинним процесуальним законодавством підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
Розгляд справи відкладався.
11.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 1/11.10.17 від 11.10.2017 р. (вх. № 21474/17 від 10.11.2017 р.), за змістом якої позивач на виконання ухвали суду надає докази звернення до Державної казначейської служби України щодо надання довідки про зарахування судового збору, а також просить суд долучити копію ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2017 р. у справі № 362/2512/17 та копію повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до матеріалів справи.
12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від Головного управління Державної казначейської служби України надійшов лист № 05-04/1387-5315 від 05.10.2017 р. про підтвердження зарахування судового збору у розмірі 1600,00 грн. в дохід Державного бюджету України.
Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2017 р. позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2017 р. проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 23.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
За твердженням позивача, 17.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогресгаз-Україна” та Васильківським міським спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1 якого відповідач передав, а позивач прийняв в оренду нежитлове приміщення - пункт заправки (об'єкт), площею 17 м. кв., територію для його обслуговування орієнтовною площею 0,06 га та автомобільну стоянку площею 100 метрів поряд із пунктом мийки автомобілів.
У відповідності до пункту 1.2 договору сторони погодили, що на вказаній території у відповідності до проектної документації та висновку державної експертизи, за рахунок позивача, встановлено надземний газовий модуль для реалізації зрідженого газу.
Згідно з пунктом 1.3 договору, зазначений об'єкт оренди - нежитлове приміщення, знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 43, та належить відповідачеві на підставі свідоцтва про право власності № 316 від 23.10.2001 р., виданого Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області. Зазначене нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 24.11.1998 р., виданого Васильківською міською радою та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за № 32.
Оригіналу договору оренди нежитлового приміщення б/н від 17.03.2016 р. для огляду судом позивачем надано не було, відповідач укладення даного договору заперечував, позивач зазначав про викрадення у нього оригіналу вказаного договору.
Відповідно до акту перевірки додержання (виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки цивільного захисту) № 63 від 26.05.2017 р., складеного Васильківським районним відділом ГУ ДСНС України у Київській області Державної служби з надзвичайних ситуацій, у позивача виявлено порушення пункту 4.1 глави 4 розділу 4 Правил пожежної безпеки в Україні, п. 8.153 та таблиці 21 ДБН В.2.5-20-2001 Державних будівельних норм, а саме - відстань від АГЗП з надземним резервуаром СВГ до окремо розташованої будівлі операторської менше 15 метрів, відстань від АГЗП до станції технічного обслуговування автомобілів менше 40 метрів, відстань від АГЗП до громадської будівлі менше 40 метрів, відстань від АГЗП до будівлі автогаража менше 4 метрів, відстань від АГЗП до будівлі магазину менше 40 метрів.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Прогресгаз-Україна» зазначало, що вказані вище порушення Правил пожежної безпеки та Державних будівельних норм не відповідають дійсності, оскільки, за твердженням позивача, на відстані 40 метрів від АГЗП позивача відсутні громадські, житлові будинки та споруди, будинки підприємств та сільськогосподарських підприємств, які побудовані на підставі вимог чинного законодавства та будівельних норм України.
Окрім того, згідно експертного висновку протипожежного стану за результатами огляду орендованого позивачем об'єкту (операторська загальною площею 17 м. кв., розташована в будівлі) від 02.08.2016 р. № 007/16, порушень протипожежного стану об'єкту позивача, на момент здійснення експертизи та складання експертного висновку, виявлено не було.
Таким чином, на думку позивача, будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадську будівлю, будівлі автогаражу та магазину такими, що незаконно побудовані відповідачем на орендованій території позивача згідно договору б/н від 17.03.2016 р., та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, зокрема, загрожують останньому застосуванням заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи АГЗП позивача, у зв'язку з порушенням ним будівельних норм України.
Враховуючи викладене, ТОВ “Прогресгаз-Україна” звернулось з даним позовом до суду з вимогою усунення перешкод у користуванні/розпорядженні об'єктом оренди позивача (нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 43, та складається з пункту заправки площею 17 м. кв., території для його обслуговування орієнтовною площею 0,06 га та автомобільної стоянки площею 100 м. кв. поряд із пунктом мийки автомобілів), шляхом знесення самочинно побудованої будівлі операторської, станції технічного обслуговування автомобілів, громадської будівлі, будівлі автогаражу та магазину, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 43, які відображені в акті перевірки додержання (виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки цивільного захисту) № 63 від 26.05.2017 р., складеному Васильківським районним відділом ГУ ДСНС України у Київській області Державної служби з надзвичайних ситуацій, за рахунок відповідача.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, вивчивши позиції сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Згідно вимог ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, визначеними для цього способами, зокрема, у вигляді припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Так, згідно з приписами ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», зокрема, зазначено, що будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.
В пункті 8 цієї ж постанови зазначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».
В пункті 17 цієї ж постанови вказано, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред'явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов'язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилаючись на положення ст. 376 Цивільного кодексу України відзначає, що зазначені будівлі самочинно побудовані на земельній ділянці, яка відведена не для цієї мети, без відповідних дозволів на будівництво, без проектної документації, без декларацій/сертифікатів про готовність цих об'єктів до експлуатації та з порушенням будівельних норм і правил, що єпідставою для знесення спірних об'єктів самочинного будівництва (будівлі операторської, станція технічного обслуговування автомобілів, громадська будівля, будівлі автогаражу та магазину).
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми - це затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем.
Частинами 3, 5 згадуваної вище ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено можливість визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно), а також передбачено можливість в судовому порядку на вимогу власника (користувача) земельної ділянки визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Частиною 4 тієї ж ст. 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Тобто, у разі, якщо об'єкт будівництва віднесено до самочинного будівництва за ознакою, що його збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети у встановленому порядку, право на звернення до суду із позовом про зобов'язання проведення відповідної перебудови належить власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 Цивільного кодексу України), а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано спірні об'єкти, належить до комунальної власності територіальної громади міста Василькова Київської області та перебуває у постійному користуванні Васильківського спортивного-технічного клубу Товариства сприяння обороні України на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 24.11.1998 р. № 32 р., виданого Васильківською міською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 32.
Таким чином, суб'єктом права власності на таку земельну ділянку в силу положень ст. 80 Земельного кодексу України є територіальна громада, яка реалізує це право через органи місцевого самоврядування (в даному випадку - це Васильківська міська рада Київської області), а користувачем - Васильківський спортивний-технічний клуб Товариства сприяння обороні України на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 24.11.1998 р. № 32 р., яким і належить в силу закону право ініціювання позову про зобов'язання проведення відповідної перебудови або, за умови відмови здійснення перебудови - знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
Окрім того, відповідно до положень ст. 38 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить органам державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою. Таким чином, за позовом відповідного органу державної влади (в даному випадку Державної архітектурно-будівельної інспекції України), з огляду на положення ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, суд може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову або знесення об'єктів, лише у разі коли має місце істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотне порушення будівельних норм і правил.
Водночас, наявність у позивача порушеного права та підстав для звернення до суду з позовом про знесення відповідачем спірних об'єктів підлягає доведенню на загальних підставах.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
За приписами ст. 2 вказаного Кодексу, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено ані того факту, що об'єкти нерухомості, про знесення яких просить ТОВ «Прогресгаз-Україна», є самочинно побудованими, ані того, що саме зазначені об'єкти створюють перешкоди позивачеві у здійсненні його господарської діяльності.
Поряд з цим, судом враховано посилання відповідача, керівник якого заперечував проти задоволення позову, на те, що будівлі, про знесення яких просить позивач, не є самочинно побудованими, а входять до складу належного Васильківському міському спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України комплексу виробничих приміщень, право власності на який посвідчується Свідоцтвом про право власності, виданим Виконкомом Васильківської міської ради 27.11.2001 р., оригінал якого оглянуто судом.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресгаз-Україна» у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Решта доданих до матеріалів справи документів та доводів сторін, у тому числі - щодо викрадення у кожної із сторін частини документів, що стосуються їх правовідносин, були ретельно досліджені судом і наведених вище висновків суду не спростовують.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення підписане 07.11.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна