ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02 листопада 2017 р. Справа № 909/774/17
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.,
секретар судового засідання Попович Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Грабовського, 11,
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором № KU019960 від 27.03.2013 в сумі 235685,90 доларів США та 1702928,47 грн. заборгованості по пені,
за участю:
від позивача: Матієвський С.В. - представник, довіреність від 16.01.2017,
від відповідача :ОСОБА_3 - представник, довіреність від 26.01.2015,
встановив:
публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KU019960 від 27.03.2013 в сумі 235685,90 доларів США, з яких: 169116,05 доларів США заборгованість по кредиту, 66569,85 доларів США заборгованість по відсотках, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 22.05.2017 - 6214956,81 грн. та 1702928,47 грн. заборгованості по пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами кредитним договором № KU019960 від 27.03.2013 відповідачем не cплачено в повному обсязі прострочену заборгованість по кредиту, відсотки та пеню.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2017 прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 31.08.2017.
Ухвалою суду від 31.08.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 12.10.2017.
Ви судових засіданнях 12.10.2017 та 26.10.2017 оголошено перерву відповідно до 26.10.2017 та до 02.11.2017.
Представник позивача, в судовому засіданні 02.11.2017, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та письмових обгрунтуваннях позовних вимог. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № KU019960 від 27.03.2013, в частині сплати заборгованості по кредиту, відсотків та пені, в зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 235685,90 доларів США, з яких: 169116,05 доларів США заборгованість по кредиту, 66569,85 доларів США заборгованість по відсотках, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 22.05.2017 - 6214956,81 грн., 1702928,47 грн. заборгованості по пені та покласти на останнього судові витрати в сумі 118768 грн. 28 коп. судового збору.
Представник відповідача, в судовому засіданні 02.11.2017, проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи свої заперечення посилається на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02.06.2016 у справі № 343/64/15-ц, яким позов публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № КU 019960 від 27.03.2013 звернуто стягнення на предмет іпотеки, та зазначає, що рішення суду про стягнення заборгованості у даній справі призведе до подвійного стягнення однієї і тієї ж суми боргу. Просить відмовити в задоволенні позову. Окрім цього підтвердив вимоги заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.
Розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає її безпідставною та необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення простроченої заборгованості по кредиту, відсотків та пені.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені мотивована вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В даному випадку умовами кредитного договору № КU 019960 від 27.03.2013 передбачено, що нарахування пені за прострочення виконання боргових зобов"язань здійснюється протягом всього терміну прострочки.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами та витребувані судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
27.03.2013 між публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" (правонаступником прав і обов"язків якого є публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк") (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № КU 019960 (далі Кредитний договір) з додатками та доповненями, згідно умов якого Позичальник отримав кредит в сумі 195000 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 26.03.2020, зі сплатою 12,5 % річних + 3М LIBOR. Термін повернення кредиту згідно графіку погашення кредиту (додаток № 1 до цього договору), термін сплати відсотків з 1-го до 10-го числа (включно) наступного місяця (п. 1.9.1, п. 9.4 кредитного договору).
Відповідно до п. 12.1.8. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов"язань в цілому або у визначеній Банком частині за умови утворення в Позичальника простроченої заборгованості за Борговими зобов"язаннями.
Згідно п. 17.2. Кредитного договору за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
15.10.2014 позивачем вручено відповідачу повідомлення-вимогу № 09-3/22431, яка останнім залишена без розгляду.
Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача становить 169116,05 доларів США заборгованість по кредиту, 66569,85 доларів США заборгованість по відсотках та 1702928,47 грн. заборгованість по пені.
В порушення норм закону та умов Кредитного договору відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, а саме не сплатив заборгованість.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позичальником, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом.
Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов"язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів невиконання відповідачем зобов"язань за Договором через порушення умов останнього, є письмовими доказами невиконання відповідачем зобов"язань, взятих ним, відповідно до Договору.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем за період з 23.05.2016 по 22.05.2017 нарахована відповідачу пеня в сумі 1702928,47 грн.
Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом, враховуючи положення п. 17.2. Кредитного договору, перевірено правильність нарахування пені, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 498528,75 грн. У стягненні решти суми пені слід відмовити.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі", у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").
Враховуючи наведені положення, суд вважає за необхідне навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Станом на день прийняття рішення (02.11.2017) Національним банком України встановлено курс долара США до гривні в розмірі 2687,8403 грн. за 100 одиниць. Даний факт підтверджується повідомленням Національного банку України від 02.11.2017 (http://www.bank.gov.ua) .
Враховуючи вищенаведене, борг відповідачів перед позивачем становить 169116,05 доларів США заборгованість по кредиту, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 02.11.2017 становить 4545569 грн. 35 коп. та 66569,85 доларів США заборгованість по відсотках, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 02.11.2017 становить 1789291 грн. 26 коп.
У постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 №6-145цс14, наведено правову позицію згідно якої, виходячи з положень ст. 192 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та Закону України "Про банки і банківську діяльність", у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному вираженні гривні до долара США на час вирішення спору.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості згідно умов кредитного договору № KU019960 від 27.03.2013, станом на 22.05.2017, в сумі 169116,05 доларів США заборгованості по кредиту, 66569,85 доларів США заборгованості по відсотках, 498528 грн. 75 коп. пені, за період з 23.05.2016 по 22.05.2017, є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 118768 грн. 28 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності.
Позов публічного акціонерного товариства "ВІЕС Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KU019960 від 27.03.2013 в сумі 235685,90 доларів США та 1702928,47 грн. заборгованості по пені задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Грабовського, 11, (цдентифікаційний код 19358632), заборгованість за кредитним договором № KU019960 від 27.03.2013, станом на 22.05.2017, в сумі 235685,90 доларів США, з яких: 169116,05 (сто шістдесят дев"ять тисяч сто шістнадцять доларів п"ять центів) доларів США заборгованості по кредиту, 66569,85 (шістдесят шість тисяч п"ятсот шістдесят дев"ять доларів вісімдесят п"ять центів) доларів США заборгованості по відсотках, 498528 (чотириста дев"яносто вісім тисяч п"ятсот двадцять вісім) грн. 75 коп. пені, за період з 23.05.2016 по 22.05.2017, та 118768 (сто вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 28 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.11.17
Суддя Деделюк Б.В.