61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
07.11.2017 Справа № 905/2093/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький інститут води" м.Краматорськ Донецької області
до відповідача ОСОБА_1 товариства "Грузинська теплична корпорація" м.Тбілісі
про стягнення заборгованості у розмірі 24311,55 дол США, пені у розмірі 306641,20 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецький інститут води", м. Краматорськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 товариства "Грузинська теплична корпорація" м. Тбілісі про стягнення заборгованості у розмірі 24311,55 дол США, пені у розмірі 306641,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов контрактів №2015-4 від 01.05.2015 та №2015-5 від 01.05.2015 в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.07.2016 порушено провадження у справі № 905/2093/16.
Позивач у судових засідання просив суд задовольнити позовні вимоги.
На виконання договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 09.01.95 та Закону України "Про міжнародне приватне право", господарський суд Донецької області звертався до компетентному органу Республіки Грузія через Міністерство юстиції України дорученнями про вручення ОСОБА_1 товариству "Грузинська теплична корпорація" м. Тбілісі ухвал господарського суду Донецької області від 21.07.2016, 11.10.2016, 27.04.2017.
31.10.2017 від Тбіліського міського суду надійшло підтвердженням про вручення документів представнику відповідача ОСОБА_2, разом з оригіналом довіреності та її перекладом, отже відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.
З огляду на те, що судом були виконані всі вимоги, передбачені Договором між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 09.01.1995 (дата набуття чинності 05.11.1996), суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній матеріалів відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався, зупинявся та поновлювався відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядження керівника апарату від 13.02.2017 №01-02/115 у зв'язку із закінчення повноважень судді Осадчої А.М. справа №905/2093/16 призначена до повторного автоматичного розподілу. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2017 для розгляду справи №905/2093/16 визначено суддю Г.Є. Курило.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
01.05.2015 між відповідачем, ОСОБА_1 товариством "Грузинська теплична корпорація" м. Тбілісі (замовник) та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецький інститут води" м.Краматорськ Донецької області (підрядник) укладені контракт №2015-4 (контракт 1) та контракт №2015-5 (контракт 2).
Надали контракт №2015-4 від 01.05.2015 (контракт 1) та контракт №2015-5 від 01.05.2015 (контракт 2) разом контракти.
Предмет контракту 1 - виконання виконавцем по запиту замовника будівництво мереж зовнішньої каналізації (164,5 м) згідно проекту «Водозбереження і водовідведення тепличного комплексу 18,5 га. Будівництво насосної станції з зовнішніми мережами и обладнанням фільтрації води, м. Гардабани, Грузія» (п.1.1. контракту 1).
Загальна сума контракту складає 18988,88 доларів США (п.1.2. контракту 1).
Предмет контракту 2 - виконання виконавцем по запиту замовника монтаж мереж каналізації адміністративно-побутових приміщень (п.1.1. контракту 2).
Загальна сума контракту складає 5322,67 доларів США (п.1.2. контракту 2).
В п.п. 3.1, 3.2 контрактів сторони встановили порядок розрахунків: розрахунок здійснюється в доларах США; замовник переводить на рахунок виконавця оплату після виконання робіт на підставі актів виконаних робіт.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 контрактів здача приймання робіт здійснюється шляхом підписання актів виконаних робіт. Замовник на протязі 5-ти днів з моменту отримання актів виконаних робіт повинен їх підписати і передати виконавцю. Якщо замовник не передасть підписання актів в означений строк, роботи будуть вважатися виконаними в повному обсязі.
В п. 9.1. контрактів сторони передбачили, що будь-який спір, розбіжності або вимога, які витікають із цього контракту і пов'язані з ним, будуть регулюватися за можливості шляхом переговорів між сторонами. Якщо сторони не приходять до згоди, всі спори, розбіжності або вимоги по цьому контракту підлягають вирішенню в судовому порядку на території України. У всьому іншому, не передбаченому даним контрактом, сторони керуються діючим законодавством України.
Відповідно до п. 11.1. контрактів, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.06.2015.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем виконано роботи, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.05.2015 до контракту №2015-4 на суму 18988,88 доларів США та актом виконаних робіт від 08.06.2015 до контракту №2015-5 на суму 5322,67 доларів США.
Акти підписані сторонами без заперечень, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з виконання робіт на загальну суму 24311,55 доларів США.
Позивач наполягає, що заборгованість відповідачем за контрактами не сплачена.
В зв'язку з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з листом від 21.12.2015 №21/12 в якому просить терміново провести оплату по контрактам в сумі 18988,88+5322,67 доларів США. Однак доказів направлення зазначеного листа на адресу відповідача позивачем не надано.
В матеріалах справи наявний лист відповідача №15-16 від 18.02.2016 на ім'я директора ТОВ "Донецький інститут води" в якому зазначено, що утримується від оплати виконаних робіт.
Позивач наполягає, що відповідачем заборгованість за контрактами в розмірі 24311,55 доларів США не сплачена, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.
За приписами ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Проаналізувавши вищезазначені контракти, судом встановлено, що останні за своєю правовою природою є договорами підряду та підпадають під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.
За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з умов контрактів строк оплати виконаних робіт сторонами не встановлено.
У відповідності з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В процесі розгляду спору позивачем на адресу відповідача направлений лист від 02.06.2017 №02/4, в якому позивачем зазначено, що станом на 01.06.2017 Акціонерне товариство "Грузинська теплична корпорація" має заборгованість за контрактом від 01.05.2015 №2015-4 в сумі 18988,88 доларів США та за контрактом від 01.05.2015 №2015-5 в сумі 5322,67 доларів США. Також у зазначеному листі позивач просить терміново провести оплату вказаних сум по вказаним контрактам в розмірі 24311,15 доларів США на вказані реквізити. В якості доказу надсилання надано повідомлення про вручення листа, згідно якого вимогу було надіслано 07.06.2017. Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, на час винесення рішення строк оплати є таким що настав.
Відповідно до п.1.7-1 Постанови Пленуму №14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.
Проте, у визначений термін відповідач не сплатив позивачу належні грошові кошти, докуазів протилежного суду не надано внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 24311,55 доларів США.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 24311,55 доларів США, докази погашення якої в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 24311,55 доларів США за контрактом №2015-4 від 01.05.2015 та контрактом №2015-5 від 01.05.2015 нормативно та документально доведені, є такими, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня у розмірі 306641,20 грн, а саме за контрактом 1 у розмірі 241036,70 грн за період з 30.05.2015 по 27.06.2016 та за контрактом 2 у розмірі 65604,48 грн за період з 08.06.2015 по 27.06.2016.
Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов'язань” (далі - Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).
Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” визначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Таким чином, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, яка обов'язково має бути письмово (вираження згоди сторін) узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.
Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати виконаних робіт) у вигляді пені, не передбачена договором.
При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за виконані роботи не передбачена певними законодавчими актами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нарахована пеня за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 306641,20 грн. заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький інститут води" м.Краматорськ Донецької області до ОСОБА_1 товариства "Грузинська теплична корпорація" м. Тбілісі задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 товариства "Грузинська теплична корпорація" м. Тбілісі (0179, Грузія, м. Тбілісі, вул. Костава, 37/39, будівля "Грато", 5 поверх, ідентифікаційний код 404469865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький інститут води" м.Краматорськ (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, б. 10, ідентифікаційний код 37671633) суму основного боргу в розмірі 24311,55 доларів США, судовий збір в розмірі 9073,07 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 07.11.2017 оголошено повний текст рішення.
Суддя Г.Є. Курило