Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "02" листопада 2017 р. Справа № 906/875/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2017;
від відповідача: не прибув.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон"
про стягнення 156665,64 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11031,00 грн. основного боргу, 9944,77 грн. - пені, 1191,03 грн. 3% річних, 2389,84 грн. інфляційних та 32830,00 грн. штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позову, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів та письмових пояснень не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та у встановленому законом порядку. Ухвали суду, що направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, повернулись до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвали вручені відповідачу належним чином.
Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Крім того, відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
З урахуванням наведеного вище та відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" укладено договір поставки №6/15 (а.с.1313-14), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку-фактурі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити замовлений товар (п.п. 1.1. договору).
Згідно п.п. 5.3. договору (викладеного в редакції додаткової угоди від 17.01.2017 до договору поставки №6/15 від 19.02.2015) сторони узгодили, що оплата вартості товару здійснюється наступним шляхом:
5.3.1. передоплата 20 % (двадцять відсотків);
5.3.2. решта 80 % (вісімдесят відсотків) протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після передачі товару.
У випадку порушення строків оплати вартості товару за цим договором, покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період нарахування пені) від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони також погодили. що строк нарахування пені за цим пунктом дорівнює строку позовної давності за цим договором (п.п. 7.2. договору).
Також п.п. 7.4. договору (викладеного в редакції додаткової угоди від 17.01.2017 до договору поставки №6/15 від 19.02.2015) сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати вартості товару за цим договором, покупець на вимогу постачальника сплачує штраф у розмірі, 25% від вартості недоплаченого товару.
Відповідно до п.п.10.1. договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та припиняє свою дію 31 грудня 2015 року. У випадку коли на вказану дату, будь-яка із сторін не виконала свої зобов'язання в повному обсязі, дія договору продовжується до моменту повного і належного їх виконання. Цей Договір щоразу автоматично продовжується на новий наступний однорічний строк, якщо він не розірваний ні однією із сторін шляхом направлення письмового повідомлення через засоби зв'язку, що забезпечують підтвердження факту і дати одержання (наприклад: рекомендованим листом з повідомленням про вручення, факсимільною згодою), не пізніше ніж за один місяць до його спливу.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар. що підтверджується наступними видатковими накладними №1357 від 29.05.2017 на суму 13720,00 грн.; №1206 від 11.05.2017 на суму 39200,00 грн.; №1153 від 05.05.2017 на суму 29400,00 грн.; №1076 від 28.04.2017 на суму 49000,00 грн.
Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав частково, сплативши 25.05.2017 - 4010,00 грн.; 02.06.2017 - 5 000,00 грн.; 08.06.2017 - 4000,00 грн.; 15.06.2017 - 4000,00 грн.; 21.06.2017 - 4000,00 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду спору становить 110310,00 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 110310,00 грн.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 9944,77 грн. - пені, 1191,03 грн. 3% річних, 2389,84 грн. інфляційних та 32830,00 грн. штрафу.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу (а.с. 9, 12), господарський суд вважає вимоги щодо стягнення 9944,77 грн. пені та 32830,00 грн. штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 10) та перевіреного судом, розмір 3% річних складає 1191,03 грн.
Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних, суд вважає правомірним нарахування інфляційних в сумі 1927,66 грн., нарахованих:
- по видатковій накладній №1076 від 28.04.2017 в сумі 719,84 грн. на 44990,00 грн. заборгованості за червень 2017 року та в сумі 27,93 грн. на 27990,00 грн. за липень-серпень 2017 року;
- по видатковій накладній №1153 від 05.05.2017 в сумі 499,80 грн. на 29400,00 грн. заборгованості за червень-серпень 2017 року;
- по видатковій накладній №1206 від 11.05.2017 в сумі 666,40 грн. на 39200,00 грн. заборгованості за червень-серпень 2017 року;
- по видатковій накладній №1357 від 29.05.2017 в сумі 13,69 грн. на 13720,00 грн. заборгованості за липень-серпень 2017 року.
В задоволенні вимог щодо стягнення 137,23 інфляційних суд відмовляє.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 110310,00 грн. - основного боргу, 9944,77 грн. - пені, 1927,66 грн. - інфляційних та 1191,03 грн. - 3% річних та 32830,00 грн. штрафу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (11642, Житомирська область, Малинський район, сільрада Малинівська, комплекс будівель і споруд №4, ід. код 37869460)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с. Давидів, вул. Львівська, 2А, ід. код 36874925) 110310,00 грн. - основного боргу, 9944,77 грн. - пені, 1927,66 грн. - інфляційних та 1191,03 грн. - 3% річних та 32830,00 грн. штрафу, а також 2343,06 грн. сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 07.11.17
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2,3 - сторонам (рек. з повід.)