08.11.2017
Справа №497/1569/17
Провадження №1-кп/497/11/17
08.11.2017 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Болград кримінальне провадження №12017160270000459 від 15.08.2017 року з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Рені Одеської області, громадянки України, зі слів - молдованка за національністю, що українську мову розуміє, має повну середню освіту, працює двірникорм у КП "Горводоканал", не одружена, має неповнолітню дочку, та проживає у незареєстрованому шлюбі за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , не судима,
- яка обвинувачується за ст.185 ч.1 КК України,
14.08.2017 року, приблизно о 17:30 (більш точний час в ході судового засідання не встановлено), обвинувачена ОСОБА_6 , перебуваючи разом зі своїм співмешканцем в гостях у потерпілого - ОСОБА_7 , який проживає у домоволодінні АДРЕСА_2 , впевнившись, що її ніхто не бачить, оскільки чоловіки війшли з двору, узяла зі столу, що був у дворі домоволодіння, мобільний телефон потерпілого - господаря домоволодіння, поклавши його у карман свого одягу, і з ним пішла до себе додому. Наступного дня, на питання потерпілого, який прийшов до неї додому, вона відповіла, що його телефон марки "NOKIA" серії НОМЕР_1 вартістю 500грн. з сім-карткою оператора "Лайфселл" вартістю 45грн. не брала, але працівникам поліції, що невдовзі з'явилися за заявою потерпілого, зізналася, що взяла чужу річ - мобільний телефон, потерпілого, повернула цей телефон, дуже розкаюється у скоєному.
Таким чином, вказаними діями ОСОБА_6 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.1 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в результаті чого потерпілому біло спричинено збитки в розмірі викраденого майна загальною сумою 545грн.
У судовому засіданні ОСОБА_6 винною визнала себе в повному обсязі, та надала суду пояснення, які повністю узгоджуються з усім об'ємом обвинувачення, що викладене в обвинувальному акті. Пояснила суду, що не віддала відразу викрадений телефон, оскільки було соромно зізнатися, боялася осуду, а також стверджувала, що усвідомила свої дії наступного ж дня і повернула б викрадене чуже майно навіть якщо б не прийшли працівники поліції.
Свідок ОСОБА_5 , співмешканець обвинуваченої, надав суду пояснення, аналогічні поясненням обвинуваченої, чим підтвердив обставини та подію злочину.
Своїми поясненнями суду обвинувачена та свідок підтвердили час, місце та спосіб вчинення злочину, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Обвинувачена запевнювала суд, що більше не буде скоювати будь-яких правопорушень та злочинів, оскільки в неї неповнолітня дитина, яку потрібно виховувати, у вчиненому щиро розкаюється, зробила для себе відповідні висновки, просила письмовою заявою застосувати до неї дію амністії 2016 року.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої щодо застосування до неї дії амністії 2016року, та передав суду на підтвердження вини обвинуваченої докази, зібрані в ході досудового розслідування, а також характеризуючі матеріали на обвинувачену, орган пробації надіслав суду доповідь для долучення до матеріалів справи.
Оцінюючи пояснення та докази, досліджені в ході судового засідання у сукупності, суд дійшов висновку про наявність вини в діях обвинуваченої ОСОБА_6 , та дійшов висновку, що кваліфікація її дій за ст.185 ч.1 КК України, - як скоєння таємного викрадення чудого майна (крадіжки), - є правильною.
При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує суспільну небезпеку й характер вчиненого нею кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується позитивно, з асоціальними особами стосунків не підтримує, на «Д» обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має постійне місце роботи, виховує дитину, має невеликий дохід, потребує додаткових коштів, та скоїла кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, та дійшов висновку, що за доцільне буде призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, що передбачено санкцією інкримінованої їй статті КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання нею своєї вини, дієве каяття підсудної у вчиненому, що підтверджується її активному сприянню у розкритті злочину, наявність міцних соціальних зв'язків - родини, дітей, постійного місця проживання, відсутність зв'язків з особами, схильними до скоєння правопорушень, позитивної характеристики.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, згідно положень ст.67 КК України, суд не виявив.
Крім того, суд бере до уваги висновок Болградського районного відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, викладений в досудовій доповіді, згідно якого обвинувачена ОСОБА_6 оцінюється як правопорушник з середнім рівнем ймовірності скоєння повторних кримінальних правопорушень, ризик її небезпечності для суспільства також не є високим, має постійну роботу, постійний дохід, своє власне житло, сім'ю, неповнолітню дитину, тому вважає, що її виправлення та перевиховання може відбутися без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим дійшов висновку, що до обвинуваченої слід застосувати дію статті 75 КК України, звільнивши її від призначеного покарання з іспитовим строком.
Крім того, оскільки обвинувачена просила застосувати щодо неї дію ЗУ "Про амністію у 2016 році", прокурор вважає, що є обґрунтовані підстави для застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 дії цього Закону, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що, оскільки виправлення обвинуваченої можливе в умовах без ізоляції від суспільства, вона має намір не скоювати більше правопорушень, позитивно характеризується, розкаюється у скоєному, а також, враховуючи, що вона має малолітню дитину 2007р. народження, суд дійшов висновку, що заява підсудної про застосування до неї амністії підлягає задоволенню.
Так, 07.09.2017 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Пункт "в" ст.1 цього Закону передбачає звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Тому суд, встановивши, що ОСОБА_6 є матір'ю неповнолітньої дочки - 2007р. народження, відповідно до ст.85 КК України та на підставі закону про амністію, за відсутності заперечень з боку інших учасників процесу, не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання щодо звільнення від покарання обвинуваченої на підставі закону України "Про амністію у 2016році".
Долю речового доказу - мобільного телефону, що був переданий на зберігання потерпілому, слід визначити у відповідності до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої під час досудового та судового розслідування не обирався, підстави для його обрання судом наразі також відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100, 373 ч.2, 374, 376, 395 КПК України, ст.ст.12,85,185ч.1,75,76 КК України, п."в" ст.1 Закону України від 22.12.2016 року №1810-VІІІ «Про амністію у 2016 році», суд
ОСОБА_6 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.1 КК України, і на підставі санкції цієї статті призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного цим вироком, з випробуванням, призначивши їй іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст.76 ч.1п.1,2, та ч.2 п.2,3 КК України зобов'язати ОСОБА_6 протягом випробувального строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_6 - не обирати.
Речовий доказ - мобільний телефон марки "NOKIA" серії НОМЕР_1 з сім-карткою оператора "Лайфселл" вважати повернутим потерпілому ОСОБА_7 після набрання даним вироком законної сили.
Звільнити ОСОБА_6 від призначеного даним вироком покарання на підставі п."в"ст.1 Закону України №1810-VІІІ від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році».
Вирок суду може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення цього строку. В разі подання апеляційної скарги, вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили в день ухвалення судом апеляційної інстанції рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1