Справа № 492/1234/17
Провадження № 2/492/756/17
06 листопада 2017 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Варгаракі С.М., при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Арцизі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення піклувальника, -
Позивачка звернулася з позовом до відповідачки про позбавлення її батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення аліментів та призначення позивачки піклувальником дитини. Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті батька дитина проживає з позивачкою, відповідачка не приймає участі у вихованні дитини, не виявляє турботи про її здоров'я, фізичний та духовний розвиток дитини, не надає ніякої матеріальної допомоги. Позивачка вказує на те, що після позбавлення батьківських прав дитина буде позбавлена батьківського піклування, у зв'язку з чим позивачка просила позбавити відповідачку батьківських прав та призначити позивачку піклувальником.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала частково, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав та призначити її піклувальником, відмовилась від позовних вимог в частині стягнення аліментів.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно дитини, та призначення позивачки піклувальником.
Представник третьої особи Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклуванняв судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовним вимог в частині призначення позивачки піклувальником, проти задоволення позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не заперечувала.
Правовідносини між сторонами врегульовані Сімейним Кодексом України.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, а також вислухавши думку неповнолітньої ОСОБА_3, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, надані сторонами, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.02.2001 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а. с. 7). Згідно довідки № 161 від 23.08.2017 року, виданої Задунаївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Арцизької районної ради Одеської області ОСОБА_3 переведена до 11 класу (а. с. 15). Відповідно до характеристики ОСОБА_3 дитина навчається у Задунаївській ЗШ І-ІІІ ступенів 3 2016 року, живе з бабусею, мати живе в м. Одесі і не займається вихованням доньки, не цікавиться її життям (а. с. 9).
Згідно свідоцтва про смерть батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а. с. 16). Як вбачається з довідки № 2049 від 06.09.2017 року, виданої Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_3 дійсно на момент смерті батька ОСОБА_4 проживала разом з ним, згідно акту обстеження факту проживання на території Старокозацької сільської ради від 05.09.2017 року (а. с. 12, 13).
Відповідно до протоколу бесіди від 12.03.2017 року в ході бесіди з дитиною ОСОБА_3 встановлено, що дитина проживає з бабусею за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується довідкою № 618 від 07.09.2017 року, виданою Задунаївською сільською радою Арцизького району Одеської області (а. с. 14, 18).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї мати ОСОБА_2 систематично ухиляється від виконання батьківських обов'язків (а. с. 17). Як вбачається із заяви ОСОБА_2, відповідачки по справі, підпис якої посвідчений секретарем Задунаївської сільської ради Арцизького району Одеської області Михайловою В.С., відповідачка відмовляється від неповнолітньої ОСОБА_3, участі у вихованні неповнолітньої ОСОБА_3 не приймає, з рішенням суду про позбавлення її батьківських прав буде повністю згодна (а. с. 8).
Рішенням № 1 позачергового засідання комісії з питань захисту прав дитини Арцизької районної державної адміністрації Одеській області від 15.09.2017 року вирішено доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини та органу опіки та піклування надати відповідний висновок (а. с. 10). Згідно висновку від 18 вересня 2017 року Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11).
Відповідно до положень ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.
В ході судового розгляду була допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3, оскільки вимоги про позбавлення батьківських прав зачіпають її права та інтереси, яка пояснила суду, що вона проживає разом з бабусею ОСОБА_1, мати не цікавиться її життям, не забезпечує її.
Судом достовірно встановлено та про це зазначила в своїй заяві відповідачка, а також підтверджено поясненнями позивачки та наданими нею доказами, поясненнями неповнолітньої ОСОБА_3, що відповідачка не проявляє до своєї дитини щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, абсолютно не цікавився ні здоров'ям, ні долею дитини у зв'язку з чим, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно ч. 7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції передбачено, що забезпечується те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення можу бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В силу ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до норми ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Отже, ч. 2 ст. 155 СК забезпечує, в першу чергу, інтереси дитини.
При прийнятті рішення у наявній справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа «Савіни проти України» (Заява N 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно ст. ст. 111, 112 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї.
Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 114 вищенаведеного вище Закону).
При вирішенні спору між сторонами судом також взяті до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, надані у п. 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20, згідно якого особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлений і підтверджений факт, що відповідачка ОСОБА_2 тривалий період часу не піклується про свою неповнолітню дитину, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та матеріальному забезпеченню своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3, не займається її вихованням, та взагалі не спілкуються з дитиною, не утримує матеріально, не цікавиться станом її здоров'я, не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей, не проявляє до дитини щонайменшої батьківської турботи та уваги, долею дитини, її розвитком не цікавиться, хоча має таку можливість, не відвідує навчальний заклад, в якому навчається дитина, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не опікується її духовним розвитком та підготовкою до самостійного життя, що свідчить про свідоме ухилення та нехтування відповідачкою своїх обов'язків по вихованню дитини і є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дитини на підставі п. 2 ч. 1ст. 164 СК України.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про призначення її піклувальником неповнолітньої ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Згідно ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
З аналізу наведених норм вбачається, що питання щодо встановлення піклування над неповнолітньою особою вирішується судом у разі, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування і за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон) діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з, зокрема, позбавленням їх батьківських прав, статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.
В силу ст. 5 Закону, за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов'язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.
Порядок здійснення повноважень органом опіки та піклування в даному напрямку визначено постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року (далі - Постанова).
Згідно п. п. 21, 22, 24, 35, 42 Постанови, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).
Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.
Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду.
Опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної, районної у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом.
В спірному випадку, неповнолітня ОСОБА_3 ще не набула статусу - дитини позбавленої батьківського піклування у встановленому порядку, однак питання призначення піклувальника порушено позивачкою під час розгляду спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2
Питання щодо встановлення піклування над неповнолітньою ОСОБА_3 згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області, як органом опіки та піклування не вирішувалося в силу відсутності рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та набрання таким рішенням законної сили.
Питання щодо кандидатури потенційного піклувальника з проведенням відповідної процедури, перевірки документів та винесення з цього приводу подання, як підстави для вирішення питання судом, також Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області, як органом опіки та піклування до суду не подавалося, у зв'язку з ненаданням позивачкою всіх необхідних документів, що підтвердила представник Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування.
За таких обставин, у суду відсутні законні підстави для призначення піклувальника, в порядку визначеному ст. 60 ЦК України.
В той же час вимоги позивачки про призначення її піклувальником над неповнолітньою дитиною не мають в позовній заяві будь-якого обґрунтування. До того ж у справі відсутнє подання органу опіки і піклування з цього приводу як того вимагають положення ч. 4 ст. 60 ЦК України, що виключає можливість задоволення даних вимог.
В супереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, згідно яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачка не довела суду обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та відповідачку ОСОБА_2 слід позбавити батьківськи прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивачки, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню сума судового збору, понесеного позивачкою при звернені з цим позовом до суду (а. с. 1).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 15, 150, 152, 155, 164, 165, 166, 171 СК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 205, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення піклувальника - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування в частині призначення піклувальника неповнолітньої - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя
Арцизького районного суду С.М. Варгаракі