Справа № 495/5270/17
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
19 жовтня 2017 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі головуючого - судді Шевчук Ю.В.
при секретарі - Мамончик К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів, указуючи, що від спільного проживання з відповідачем вони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має потребу в утриманні, однак через те, що відповідач не надає позивачці матеріальної допомоги, вихованням дитини не займається, вона змушена звернутися в суд та просить стягнути аліменти у розмірі 1500 гривень щомісячно до повноліття дитини.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, представила заяву згідно якої уточнила позовні вимоги та просила стягнути аліменти на її користь у вигляді 1/4 частині всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а також справу розглядати за її відсутністю.
Відповідач в судове засідання на з'явився, згідно заяви з уточненим позовом згоден у повному обсязі просив задовольнити та розглядати справу за його відсутністю.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка з 2000 року по 2009 року проживали однією сім'єю з відповідачем, без реєстрації шлюбу, від фактичних шлюбних відносин у сторін народився - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На теперішній час сторони припинили шлюбні відносини, проживають окремо один від одного, неповнолітній син проживає з позивачкою, та повністю знаходяться на її утриманні, що підтверджується довідкою ОСМД від 14.07.2017 року .
На даний момент позивачка знаходиться в скрутному становищі, коштів на утримання дитини достатньо не має, відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина не надає, вихованням не займається, у зв'язку з чим ставить позивачку у тяжке матеріальне становище.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст.164 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно із ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Так, при визначенні розміру аліментів, що стягуються з батьків на користь дитини, суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини. Зокрема, чим гірше стан здоров'я дитини, тим більше коштів на утримання вона потребує. При розгляді справи про стягнення аліментів при визначенні їх розміру, суд повинен враховувати також стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо). Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.
Положеннями статті 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Відповідно до ст.ст. 79, 88 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 182-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 169, 157, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: 67700, АДРЕСА_1 кім. 5, аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 14 липня 2017 року до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття, тобто до 30 березня 2022 року, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для відповідної категорії дітей.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі 243,60 грн. на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: