Справа № 456/1529/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/491/17 Доповідач: ОСОБА_2
18 жовтня 2017 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 ,
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 21250 (двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят) грн. з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_6 працюючи відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ МВСУ у Л/о №129 о/с від 10.04.2014 року на посаді інспектора відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Стрий, Стрийського району та м.Моршин ГУ МВС України у Львівській області, маючи спеціальне звання лейтенант міліції, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, здійснюючи функції представника влади та в силу свого службового становища уповноваженим складати протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище, всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, 16.03.2015 в приміщенні відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Стрия, Стрийського району та м.Моршин ГУ МВС України у Львівській області, що розташоване за адресою: Львівська область, м.Стрий, вул. Галицька, 4, домовився із ОСОБА_9 про одержання неправомірної вигоди в розмірі 3000 грн. за повернення йому вилученого посвідчення водія та автомобіля, а також не притягнення його до адміністративної відповідальності, за порушення Правил дорожнього руху та вчинення ДТП.
18.03.2015 близько 14.30 год. ОСОБА_10 за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 , прибув у службовий кабінет ОСОБА_6 , розташований в приміщенні ВДАІ по вул. Галицькій, 4 м.Стрию Львівської області, де ОСОБА_6 повернув ОСОБА_9 документи та ключі від вилученого автомобіля, а ОСОБА_9 передав, та ОСОБА_6 одержав неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень, за не складання відносно ОСОБА_9 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення і уникнення адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а також повернення вилученого посвідчення водія та автомобіля ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками прокуратури Львівської області та УСБ України у Львівській області.
На вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок, а дане кримінальне провадження закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 284 КК України.
Захисник ОСОБА_8 вважає, що обвинувачення ОСОБА_6 в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в ході судового слідства не знайшло свого об'єктивного підтвердження, а доводи викладені у вироку є надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи. Також захисник ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі звертає увагу суду на той факт, що покази свідка ОСОБА_9 не можуть бути взяті до уваги, оскільки свідок є зацікавленою особою у справі, яка намагалася уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ДТП в стані алкогольного сп'яніння. Захисник ОСОБА_8 звертає увагу суду, що з наявних матеріалів кримінального провадження, а саме з відеозапису зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_10 вбачається, що вказані особи вели розмову щодо відшкодування власнику клумби завданої шкоди. Даний запис не містить факту передачі ОСОБА_10 та отриманням ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 3000 грн. Також факт виявлення грошових коштів відеозаписом не зафіксовано, на місце проведення обшуку вилучені кошти доставлені невідомою особою, походження даних коштів невідоме. Крім цього, апелянт вважає, що із протоколу прийняття заяви ОСОБА_10 від 17.03.2015 про вчинене кримінальне правопорушення вбачається відсутність в діях ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки - вимагання неправомірної вигоди. А тому немає будь-яких підстав для кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.1 ст. 14 ч.3 ст. 368 КК України. Захисник ОСОБА_8 вказує, що негласні слідчі дії відносно ОСОБА_6 проводилися на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області від 17.03.2015 року, однак копія даної ухвали відсутня в матеріалах кримінального провадження, що є порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_6 . Крім цього, апелянт звертає увагу суду, що в матеріалах справи є протокол ідентифікації та помічення грошових коштів від 17.03.2015 року, тобто дана слідча дія проводилася в період часу з 13.20 год. по 13.30 год., ще до винесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення в ЄРДР ОСОБА_6 , яке було внесено в ЄРДР о 13.35 год. 17.03.2015 року. Захисник ОСОБА_8 вважає, що необхідно зазначити, що змиви з рук ОСОБА_6 були відібрані, всупереч вимогам ст. 241 КПК України, без відповідної постанови прокурора.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на підтримку внесеної апеляційної скарги, прокурора про її безпідставність та залишення вироку без змін, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказане кримінальне провадження вже розглядалось судом апеляційної інстанції і ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2016 року вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року відносно ОСОБА_6 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвалою колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2017 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції колегія суддів вказала на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК, доводів, зазначених у скарзі захисника, ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливих відповідей на них не дав, і не навів детальних мотивів прийнятого рішення. Крім того, апеляційний суд з достатньою повнотою не з'ясував правових підстав та порядку застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи ОСОБА_6 , що становило основний критерій допустимості їх результатів як джерела доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у одержанні неправомірної вигоди ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно, повно та об'єктивно перевірені в судовому засіданні і яким суд надав належну юридичну оцінку.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КК України кримінальним правопорушенням є одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Неправомірна вигода - це незаконна винагорода матеріального характеру, тобто предмет неправомірної вигоди має матеріальний характер. Ним можуть бути майно, гроші.
Об'єктивна сторона злочину полягає в одержанні неправомірної вигоди у будь-якому вигляді.
Одержання неправомірної вигоди означає прийняття службовою особою незаконної винагороди за виконання чи невиконання в інтересах того, хто таку дає, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, якщо службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій,які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає незалежно від того, до чи після вчинення обумовлених дій була отримана неправомірна вигода.
Одержання неправомірної вигоди вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину неправомірної вигоди.
Суб'єктом одержання неправомірної вигоди може бути лише службова особа.
Відповідно до статті 368 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Суб'єктивна сторона одержання неправомірної вигоди характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.
Особливістю суб'єктивної сторони складу цього злочину є тісний зв'язок між умислом особи, яка отримує неправомірну вигоду і умислом особи, яка таку вигоду надає.
Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження, дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфікував за ч.1 ст. 368 КК України на підставі досліджених та перевірених доказів, а зокрема:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.03.2015 (а.к.п.5), згідно якого ОСОБА_9 подав заяву слідчому СВ прокуратури Львівської області про вимагання в нього інспектором ДАІ ОСОБА_6 неправомірної вигоди;
- протоколом ідентифікації та помічення грошових коштів від 17.03.2015 (а.к.п.10), згідно якого зроблено світлокопії грошей, наданих ОСОБА_9 , в сумі 3000 грн., ідентифіковано їх по номеру та серії, після чого оброблено їх з обох боків спецхімпрепаратом «Промінь-1», що в ультрафіолетових променях видають світіння світло-зеленого кольору та при дотику до них залишають на пальцях руки сліди аналогічного кольору;
Колегія суддів не бере до уваги твердження захисника ОСОБА_8 про те, що протокол ідентифікації та помічення коштів від 17.03.2015 був проведений слідчим в період часу з 13 год. 20 хв. по 13 год. 30 хв., а реєстрація в ЄРДР відомостей про вчинене кримінального правопорушення здійснена 17.03.2015 о 13год. 35 хв., оскільки суд вірно встановив, що така помилка допущена ним при складанні протоколу, оскільки на момент проведення слідчої дії - помічення коштів, відомості про злочин вже були введені в ЄРДР і в нього був відповідний витяг з реєстру. Таким чином, дана помилка є технічною і пов'язана з його неуважністю в момент складання протоколу, що підтверджується показами свідка ОСОБА_11 , старшого слідчого прокуратури Львівської області.
- протокол обшуку від 18.03.2015 (а.к.п. 20-29), згідно якого в ОСОБА_6 виявлені грошові кошти номіналом 2400 грн., які, з його слів, він отримав від ОСОБА_9 за те, щоб не притягувати його до адміністративної відповідальності (дані грошові кошти виявляють світіння спецхімречовини при опромінюванні їх короткохвильовим випромінюванням. Серії та номери купюр цих грошових коштів співпадають з тими серіями та номерами грошей, які попередньо ідентифіковані та надані до огляду ОСОБА_9 ).
- згідно висновку службового розслідування від 19.03.2015 (а.к.п.96-101), про те, що за наслідками проведеного службового розслідування комісія вважала б за грубі порушення положень ЗУ «Про міліцію», неналежному виконанні службових обов'язків, укритті від обліку матеріалів ДТП, вимаганні та отриманні неправомірної вигоди за не притягнення до адміністративної відповідальності, на інспектора ВДАІ з обслуговування м. Стрий, Стрийського району та м. Моршин ГУ МВС України у Львівській області, лейтенанта міліції ОСОБА_6 накласти дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.03.2015 (а.к.п. 103-107), яким зафіксовані три епізоди аудіозапису розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_9 в приміщенні ВДАІ м. Стрий Львівської області; також проведено відеокотроль, яким зафіксовано три епізоди розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_9 в приміщенні ВДАІ м. Стрий Львівської області, а саме, аудіоконтроль: епізод перший, в якому задокументовано розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , яка відбулась у приміщенні ВДАІ міста Стрий, Стрийського району та міста Моршин по вул. Галицька, буд. 4 у м. Стрий, Львівської області (5 файлів тривалістю 01 хв. 27 сек.); епізод другий, в якому задокументовано розмову ОСОБА_9 з ОСОБА_12 , яка відбулась у приміщенні АЗС «ОККО» по вул. Об'їзна дорога м. Стрий, Львівської області (5 файлів тривалістю 01 хв. 27 сек.); епізод третій, в якому задокументовано розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , яка відбулась у приміщенні ВДАІ міста Стрий, Стрийського району та міста Моршин по вул. Галицька, буд. 4 у м. Стрий, Львівської області (3 файли тривалістю 01 хв. 27 сек.). Також, відеоконтроль, яким зафіксовано три епізоди відеозапису, а саме: епізод перший, в якому задокументовано розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , яка відбулась у приміщенні ВДАІ АДРЕСА_2 ; епізод другий, в якому задокументовано розмову ОСОБА_9 з ОСОБА_12 , яка відбулась у приміщенні АЗС «ОККО» по вул. Об'їзна дорога м. Стрий, Львівської області; епізод третій, в якому задокументовано розмову ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , яка відбулась у приміщенні ВДАІ міста Стрий, Стрийського району та міста Моршин по вул. Галицька, буд. 4 у м. Стрий, Львівської області. Згадані аудіозаписи та відеокотроль досліджені в судовому засіданні шляхом їх прослуховування та перегляду.
Щодо посилання апелянта на те, що негласні слідчі дії щодо ОСОБА_6 проводилися на підставі ухвали апеляційного суду Львівської області від 17.03.2015, однак копія даної ухвали відсутня в матеріалах кримінального провадження, що є порушенням права на захист обвинуваченого ОСОБА_6 , то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, відповідно до ч.1 ст. 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.5.1. Розділу V Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню.
Для об'єктивної перевірки вищенаведеного доказу, суд апеляційної інстанції звернувся до Апеляційного суду Львівської області із запитом про надання підтвердження наявності рішення Апеляційного суду Львівської області №01146т від 17 березня 2017 року, яким надано дозвіл на проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_13
18 жовтня 2017 року Апеляційним судом Львівської області надано довідку з якої вбачається, що 27 червня 2017 року на адресу суду надійшло повідомлення прокуратури Львівської області за №17/7-361 вих-17 від 27.06.2017 про скасування грифу секретності «таємно» з матеріальних носіїв секретної інформації, а саме клопотання «17-558т від 17.03.2015 про отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42015140000000050 (Акт №20 від 20.06.2017); станом на 18 жовтня 2017 року вказане клопотання не є таємним, тому Апеляційний суд Львівської області може підтвердити інформацію про те, що згідно даних облікових форм відділу режимно-секретної роботи таке було зареєстроване та розглянуте слідчим суддею відповідно до вимог Глави 21 КПК України зх. Постановленням ухвали за №01146т від 17 березня 2015 року, терміном на 15 діб, про дозвіл на проведення, зазначених в клопотанні, негласних слідчих (розшукових) дій, починаючи з дати винесення ухвали; надати більш конкретну інформацію, яка міститься в ухвалі суду неможливо, оскільки вказаний документ містить відомості, що становлять державну таємницю і не підлягають розголошенню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції використав усі передбачені законом процесуальні можливості для встановлення фактичних обставин та перевірив дотримання правоохоронним органами законної процедури проведення вказаних негласних слідчих дій, що становило основний критерій допустимості її результатів, як джерела доказів, і тому на думку колегії суддів сама відсутність у матеріалах ухвали, винесеної з дотримання і у відповідності до норм чинного законодавства не може свідчити про її незаконність.
Також щодо посилань апелянта на те, що вказані негласні слідчі дії, передбачені статтею 260 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 269, 271 КПК України, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, тому такі слідчі дії є неналежними і недопустимими, оскільки ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст. 368 КК України, що не є тяжких чи особливо тяжким злочином, на думку колегії суддів є безпідставними, так як такі спростовані долученим до матеріалів кримінального провадження (т.1, а.с.109) витягом з кримінального провадження ЄРДР від 17.03.2015, де правова кваліфікація дій працівників правоохоронних органів визначена за ч.3 ст. 368 КК України, а пізніше дії ОСОБА_6 перекваліфіковано на ч.1 ст. 368 КК України 19.03.2015 відповідно до Витягу ЄРДР (м.к.п. 1).
- протокол огляду від 30.03.2015 (а.к.п. 30), згідно якого в ОСОБА_13 при обшуку вилучено мобільний телефон марки «Nokia 202 Type Rm 834 ІМЕІ № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 » (оглядом наявної інформації в пам'яті збережених останніх дзвінків абонента встановлено наявність даних про вихідний дзвінок 18.03.2015 о 12.57 год. до абонента ОСОБА_14 номер абонента НОМЕР_3 та вхідний дзвінок до цього ж абонента о 12.34 год.).
Доводи апелянта про те, що факт виявлення грошових коштів відеозаписом не зафіксовано, а на місце проведення обшуку вилучені кошти доставлені невідомою особою, походження яких невідоме, то такі спростовуються вищенаведеними дослідженими та перевіреними доказами.
Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах, наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним кримінального провадження № 42015140000000050 від 17 березня 2015 року і повністю підтверджується сукупністю повторно перевірених судом апеляційної інстанції доказів, виходячи із змісту ч.3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Щодо доводів апелянта про те, що покази свідка ОСОБА_10 не можуть бути взяті до уваги, оскільки він є зацікавленою особою у справі, яка намагалася уникнути відповідальності за вчинене ДТП у стані алкогольного сп'яніння, то такі на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки покази свідка ОСОБА_10 є ґрунтовними та таким що підтверджують вчинення ОСОБА_6 злочину, оскільки вони повністю співпадають з іншими доказами по справі, відповідають дійсним обставинам кримінального провадження та підтверджуються матеріалами справи.
Крім цього, колегія суддів не вважає ґрунтовними доводи апелянта про те, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у одержанні неправомірної вигоди від ОСОБА_9 під тиском працівників органів досудового розслідування, оскільки данні обставини жодним доказом наданим стороною захисту не підтверджені.
Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно із ч.1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином досліджені у судовому засіданні вищенаведені докази в їх сукупності, отримані відповідно до вимог КПК України, за своїм змістом та послідовністю, узгоджуються між собою, відповідають дійсним обставинам кримінального провадження, відповідно до ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника щодо того, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України не підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування та судового розгляду, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши докази та врахувавши зазначене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у тому, що будучи службовою особою, яка є представником влади, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої влади.
Такий висновок суду є належним чином обґрунтований, з яким погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
Так, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, одержану суму неправомірної вигоди, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, а також те, що обвинувачений раніше не судимий, позитивно характеризувався по місцю проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Оскільки вчинений ОСОБА_6 злочин, згідно з приміткою до ст. 45 КК України віднесений до корупційних злочинів та обвинувачений не може бути звільнений від покарання з випробуванням, суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_6 , йому необхідно і достатньо призначити покарання у виді позбавлення волі в розмірі, встановленому санкцією ч.1 ст. 368 КК України.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4