Справа № 456/1802/17
Провадження № 2/456/1390/2017
06 листопада 2017 року
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Куртої В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача - орган опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради про визнання права на житло та вселення,
Позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею та її донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на житло в будинку № 58 по вул. Зваричі в м. Стрию Львівської області та вселити їх в цей будинок.
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що відповідачка по справі є її матір'ю. Вона разом з донькою ОСОБА_4 постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, який побудували її батьки. Після смерті батька в 1999 році мати умовила її відмовитись від належної їй частки спадкового майна в будинку на її користь та запевнила, що вона залишиться проживати в цьому будинку, який з часом перейде їй у власність. Право власності на будинок було зареєстровано за відповідачкою, а вона продовжувала проживати в ньому. Протягом останніх 18 років мати проживає і працює в Італії та щороку приїжджає в м. Стрий. За наказом відповідачки до її приїзду син позивачки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, поміняв у будинку замок на вхідних дверях, у зв'язку з чим вона з донькою не має можливості потрапити в спірний будинок та вимушена проживати в будинку своєї шкільної подруги по вул. Млинарська, 24 в м. Стрию. Іншого житла, окрім спірного будинку, де вона постійно проживала та зареєстрована в якості члена сім'ї власника, вона не має.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги, пояснив, що між позивачкою та відповідачкою склалися напружені стосунки, оскільки ОСОБА_3 зверталася з численним заявами до Стрийського відділу поліції щодо викрадення майна з її будинку, вказуючи на позивачку, з приводу чого проводилися перевірки, а ОСОБА_1 давала пояснення. Окрім того, за вказівкою відповідачки її внук ОСОБА_5, син позивачки, поміняв дверні замки в будинку, у зв'язку з чим позивачка разом з донькою не може потрапити в будинок. Останній раз зайшла в будинок через підвальне приміщення, щоб забрати особисті документи.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що її дочка ОСОБА_1 внаслідок психічного розладу здоров'я обмежена в здатності контролювати свою поведінку, у зв'язку з чим неодноразово лікувалася в психіатричних закладах у м. Львові та м. Миколаєві, перебуває на обліку в лікаря-психіатра. Позивачка покинула житло добровільно, все в будинку знищила, спалила, пороздавала. Після того, як її внук ОСОБА_5, син позивачки, повідомив по телефону, що будинок закритий, нікого немає, усе знищено, відсутні меблі, одяг, на подвір'ї велике згарище, вона повернулася з Республіки Італія, де працює, в Україну. 10 років тому позивачка теж залишала будинок, частину речей спалила, частину роздала чужим людям. Крім цього, пояснила, що не чинить перешкоди дочці та внучці у користуванні будинком, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідачки ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки відповідачка, яка періодично приїжджає в Україну, так як постійно проживає і працює в Республіці Італія, жодних перешкод позивачці у користуванні спірним будинком не чинить, з будинку не виганяла, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Стрийської міської ради ОСОБА_8 просить позов задовольнити з метою захисту житлових прав малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не має іншого постійного місця проживання, оскільки з народження зареєстрована в спірному будинку і має право на проживання в ньому.
Заслухавши пояснення сторін, представників, свідка, суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27.07.2001 року ОСОБА_3 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 07.01.1999 року, житловий будинок разом із належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться по вул. Зваричі, 58 в м. Стрию та розташований на земельній ділянці площею 368 кв.м /а.с. 35/.
З довідки про склад сім'ї № 320 від 25.01.2017 року, виданої КП «Мрія», судом встановлено, що в будинку № 58 по вул. Зваричі в м. Стрию зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 8/.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії І-СГ № 315826 від 20.11.2003 року ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 /а.с. 34/.
Позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-СГ № 113201 від 07.08.2007 року /а.с. 6/. Дочка ОСОБА_9 проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні, про що свідчить довідка КП «Мрія» про склад сім'ї № 320 від 25.01.2017 року /а.с. 8/.
Згідно з довідкою Стрийської загальноосвітньої школи І ступеня № 11 від 21.09.2017 року № 41151 ОСОБА_2 Марія-Володимира навчається у школі з 01.09.2014 року, її мати ОСОБА_1 цікавиться навчанням дитини та відповідально ставиться до її виховання, регулярно відвідує школу та батьківські збори, забезпечує дочку коштами на шкільні сніданки, у дитини є все необхідне для навчання, вона завжди має охайний вигляд, одяг відповідає погоднім умовам /а.с. 62/.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 356346 від 03.11.2016 року, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи загального захворювання, інвалідність встановлено на строк до 01.11.2017 року /а.с. 7/.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що позивачка по справі його мати, а відповідачка - бабця. Він був опікуном матері до травня 2017 року у зв'язку з її хворобою. Проживає у Львові. Коли повернувся додому, не міг потрапити в будинок, бо двері були зачинені. В будинок заліз через вікно та виявив, що зникли меблі, килими, його особисті речі. Змушений був поміняти замок на вхідних дверях, бо не мав ключів, надіславши про це СМС-повідомлення матері. Останній раз спілкувався з нею 10.06.2017 року по телефону. Пропонував мамі повернутися додому, так як хвилюється, де та в яких умовах вона проживає разом з сестрою. Перешкод для їх повернення в будинок немає.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Пункт 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.
Згідно із ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Статтею 64 ЖК України встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені у частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Статтею 157 ЖК України встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідачка ОСОБА_3, як власниця спірного будинку, не порушувала питання (в тому числі і шляхом подання до суду зустрічного позову) про виселення позивачки зі спірного будинку чи про визнання її такою, що втратила право на проживання у цьому будинку, та зняття її з реєстрації в ньому.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1) і серед способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дій, що порушують право, та відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Крім цього, згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання дітей віком до 14 років є місце проживання їх батьків.
Як зазначено у ст. 7 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року із змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної асамблеї ООН від 12 грудня 1995 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ст. 16 Конвенції жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом (ч. 3 ст. 27 Конвенції).
Як зазначено у ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Діти-члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.
Як зазначено у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» до груп ризику щодо втрати житла або права на його використання, серед інших, належать особи, які не мають власного житла та проживають в орендованих приміщеннях, у знайомих, родичів, друзів тощо.
Судом встановлено, що відповідачка 01.08.2017 року зверталась у Стрийський ВП ГУ НП у Львівській області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які в період часу з 15.05.2017 року по 10.06.2017 року викрали з її помешкання, що за адресою: м. Стрий, вул. Зваричі, 58 та прилеглого до нього подвір'я речі побутового вжитку, що підтверджується висновком ДОП СППП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області від 15.08.2017 року. В результаті проведеної перевірки за фактом можливої крадіжки речей з помешкання ОСОБА_3, що в м. Стрию по вул. Зваричі, 58, було встановлено, що речі з помешкання ОСОБА_3 забрала її дочка ОСОБА_1, так як переїхала на інше місце проживання на час розгляду справи в Стрийському міськрайонному суді Львівської області /а.с. 60-61/.
З відповіді Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області № 10941 від 19.08.2017 року судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_7, де винаймають квартиру /а.с. 63/.
На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивачка та її малолітня дочка на законних підставах як члени сім'ї власника житлового будинку вселилися в будинок № 58 по вул. Зваричі в м. Стрию Львівської області та користувалися разом з відповідачкою цим будинком. За вказівкою відповідачки її внук ОСОБА_5, який є сином позивачки, поміняв замок на вхідних дверях, що підтверджується його поясненнями в якості свідка, що унеможливило її доступ до помешкання та у зв'язку з чим позивачка ОСОБА_1 разом з малолітньою дочкою змушена була винаймати інше житло.
Проаналізувавши зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши встановлені факти та обставини, які стосуються предмету доказування, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих у справі доказів, суд дійшов висновку, що з урахуванням того, що позивачка разом з малолітньою донькою на законних підставах як член сім'ї власника житлового будинку вселилася у будинок № 58 по вул. Зваричі в місті Стрию Львівської області, зареєстровані та проживають там за згодою власника ОСОБА_3, її порушені права та права малолітньої дитини підлягають захисту шляхом визнання за ними права на житло в будинку № 58 по вул. Зваричі в м. Стрию Львівської області та вселення їх у спірний будинок.
З урахуванням повного задоволення позовних вимог та беручи до уваги те, що позивачка звільнена від сплати судових витрат, такі слід стягнути з відповідачки в дохід держави.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачки на корись позивачки підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу в розмірі 600 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 9, 64, 156-157 Житлового кодексу України, ст. 16 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на житло в будинку № 58 по вул. Зваричі в м. Стрию Львівської області та вселити ОСОБА_1 разом з малолітньою донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у житловий будинок № 58 по вул. Зваричі в м. Стрию Львівської області.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, в користь ОСОБА_1 600 (шістсот) гривень витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, 640 (шістсот сорок) гривень судового збору в дохід держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.
Суддя Л.В.Гула
Повний текст рішення складений судом 08 листопада 2017 року.