Справа № 466/6725/17
«06» листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого - судді Донченко Ю.В.
при секретарі - Шпак Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визначення частки у праві спільної власності на квартиру та визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування за законом,-
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визначення частки у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування. Позов мотивує тим, що 30.03.2001 року шляхом приватизації набуто право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за сторонами по справі та за бабцею позивача ОСОБА_4, яка 02.09.2001 року померла. Після смерті бабці позивача відкрилась спадщина, спадкоємцем першої черги був її батько ОСОБА_5, однак він з заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки проживав окремо, 02.05.2005 року її батько помер. На момент смерті батька та бабці вона була неповнолітньою, і не знала про необхідність оформлення своїх спадкових прав, однак весь цей час вона постійно проживала в квартирі тобто фактично прийняла спадщину, крім того являється єдиною спадкоємицею після смерті бабці та батька. Тому з врахуванням того, що співвласником у квартирі є ще її матір виникає необхідність визначення часток у спільній сумісній власності та в подальшому визнання права власності в порядку спадкування.
Позивач позовні вимоги підтримала та дала аналогічні пояснення тим, які викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала повністю та зазначила, що не заперечує відносно визнання за позивачем право власності в порядку спадкування.
Від третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.
Заслухавши пояснення сторін позивача, відповідача дослідивши зібрані по справі докази, з”ясуваши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що сторони - позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4., яка померла 02.09.2001 року - 30.03.2001 року шляхом приватизації набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2, що стверджується відповідним свідоцтвом про право власності на квартиру ( копія а. с. 5)
Згідно копії свідоцтва про право власності на квартиру від 30.03.2001 року у власників квартири АДРЕСА_3 не визначені частки у спільній сумісній власності ( а. с.5).
У відповідності до вимог ст. 368 ЦК України - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи,
юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 370 ЦК України - співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України.
Оскільки квартира у власність вказаних вище осіб перейшла шляхом приватизації, тобто мало місце набуття права на власності за однакових правових підстав, то відповідно слід визначити саме рівність часток співвласників в судовому порядку, а саме по 1\3 ідеальній частині.
Таким чином, суд вважає позов в даній частині підставний і таким, що підлягає до задоволення
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Судом встановлено, що співвласниця квартири ОСОБА_4 померла 02 вересня 2001 року, після її смерті відкрилась спадщина на належну їй частку у квартири № 10 в будинку № 37 на вул. Хвильового у м. Львові.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст.ст. 1261. 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
З врахуванням того, що заповіту ОСОБА_4 не залишила, після її смерті належне їй майно мав успадкувати її син ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги.
Однак як було встановлено в судовому засіданні та вбачається із свідоцтва про смерть, ОСОБА_5, помер 02.05.2005 року та за прийняттям спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 не звертався.
Позивач ОСОБА_1 являється рідною онукою померлої ОСОБА_6, що стверджується копією свідоцтвом про її народження та витягом з реєстру актів цивільного стану про народження її батька ОСОБА_5, а тому є спадкоємицею після смерті свого батька(а.с. 7,8), а
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України становлять три складові: право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації,
провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
До способів захисту цивільних прав та інтересів згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України відноситься, зокрема, визнання права.
Дані обставини стверджуються поясненнями сторін в судовому засіданні та долученими до справи письмовими доказами.
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення та за позивачем слід визнати право власності порядк спадкування.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 16, 57, 58 61, 66, 208, 209-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 328, 355, 364, 368, 370 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити за ОСОБА_4, яка померла 02 вересня 2001 року право власності на 1/3 ідеальної частки у квартирі АДРЕСА_2.
Визначити за ОСОБА_1, право власності на 1/3 ідеальної частки у квартирі АДРЕСА_2.
Визначити за ОСОБА_7, право власності на 1/3 ідеальної частки у квартирі АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, яка померла 02 вересня 2001 року, а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення.
Суддя ОСОБА_8