Справа № 466/2526/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/1006/17 Доповідач: ОСОБА_2
26 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12016140000000549 від 26 квітня 2016 року про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , -
за ч.1 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_8
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 02 серпня 2017 року, -
встановила:
вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 02 серпня 2017 року визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п'ять тисяч сто гривень) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 5 000 грн. ( п'ять тисяч гривень) моральної шкоди.
Цивільний позов заявлений ОСОБА_9 в частині відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду з наданням можливості звернутися в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_6 , ТзДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_6 26.04.2016 приблизно о 07 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «Мазда 626», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у м. Львові по вул. Липинського в напрямку вул. Б.Хмельницького зі сторони пр. В.Чорновола, неподалік перехрестя вулиць Бориса Тена та Липинського перестроївся в крайню ліву смугу руху та виявивши припаркований попереду нього автомобіль марки “Ауді” застосував гальмування та вивернув кермо ліворуч, виїхавши при цьому на зустрічну смугу руху, чим порушив вимоги Р.1 п.1.2; п. 1.5; п. 1.10; Р.2 п. 2.3 (б,д); Р.8 п.8.1; Р.11 п. 11.4; Р.12 п. 12.1 п. 12.4, Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, які виразились в тому, що він, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку щоб мати змогу контролювати рух транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення із автомобілем марки “ВАЗ”, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 .
У результаті порушення водієм ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху України потерпілий ОСОБА_9 , згідно висновку експерта 224/2016 судово-медичної експертизи від 23.05.2016 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому п'ятої плесневої кістки лівої стопи, переломи десятого, одинадцятого ребер зліва по задній аксілярній лінії, які утворились від контакту лівої стопи та грудної клітки зліва з тупими предметами, могли бути спричинені 26.04.2016 від удару до частин салону автомобіля під час ДТП - зіткнення з іншим автомобілем, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок скасувати у частині позбавлення права керувати транспортним засобом строком на один рік та стягнення з нього на користь ОСОБА_9 5000 грн. моральної шкоди.
Зазначає, що повністю згоден з вироком суду крім частини позбавлення права керувати транспортним засобом строком один рік, та стягнення з мене на користь ОСОБА_9 5000 грн. моральної шкоди.
Наголошує, що відповідно до Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”, а саме п.3 та п.4 позивач не зазначив, яка саме моральна шкода була йому завдана, не обгрунтував її, не вказав з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та не надав жодних доказів щодо її підтвердження. У зв'язку з вищевказаним вважає, вирок в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_9 5000 грн. моральної шкоди необгрунтованним.
Звертає увагу на те, що на даний час він офіційно не працевлаштований, а працює водієм без трудового договору. Відповідно до вироку повинен сплатити 12280,65 грн. в дохід держави.
Підкреслює, що до даного випадку до кримінальної відповідальності не притягувався, у ДТП не потрапляв.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого, які заперечили апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, пояснив, що скоїв ДТП, проте вважає, що його діями не було завдано моральної шкоди потерпілому, яку суд оцінив в розмірі 5000 грн., погоджується, що завдав йому шкоди на 2500 грн.
Представник потерпілого ОСОБА_8 пояснила, що задовольняючи позов в частині стягнення моральної шкоди, судом вірно було враховано, що внаслідок ДТП потерпілому заподіяно тілесні ушкодження, він змушений був тривалий час перебувати на лікуванні, спричинено йому душевні страждання, потерпілому 70 років, в нього семеро дітей, які проживають в різних місцях, у нього відсутня можливість навідувати їх, автомобіль його пошкоджений, не підлягає ремонту, крім цього внаслідок ДТП він змушений був тривалий час лікуватись.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим та в апеляційній скарзі не оспорюється.
Стосовно покликань в апеляційній скарзі обвинуваченого про не наведення підстав потерпілим для відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., то на переконання колегії суддів, суд першої інстанції вірно, врахувавши тяжкість та ступінь тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому внаслідок ДТП, їх кількість, тривалість перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні, душевні страждання, прийшов до переконання про необхідність задоволення цивільного позову частково та визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Крім цього, відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Застосований захід примусу повинен найбільше сприяти досягненню передбаченої ч. 2 ст. 50 КК України мети покарання - виправленню засуджених та попередженню вчинення нових злочинів.
Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає, що дане кримінальне правопорушення карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання підставно застосував до ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 2 серпня 2017 року відносно ОСОБА_6 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення.
На підставі наведеного керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів ,-
постановила :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 2 серпня 2017 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4