Справа № 308/3817/17
31 жовтня 2017 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря - Бомбушкар В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Ужгородської районної державної адміністрації, про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відібрання від останньої дитини без позбавлення її батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 перебувала в шлюбі з сином позивачки - ОСОБА_4. Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.11.2013 р., яке набуло законної сили 18.11.2013 р., шлюб між ними був розірваний, а малолітню доньку ОСОБА_3 залишено проживати разом з батьком - ОСОБА_4. Відтоді останній разом з донькою проживали з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 помер. Після смерті свого батька малолітня ОСОБА_3 й надалі проживає з позивачкою, відвідує школу за місцем проживання, перебуває на обліку (спостерігається) в Амбулаторії практики сімейної медицини с. Коритняни. При цьому, дитина не має наміру змінювати місце проживання та не бажає проживати зі своєю матір'ю. В свою чергу, відповідачка після розірвання шлюбу з сином позивачки одружилася знов та взяла прізвище теперішнього чоловіка (ОСОБА_2), з яким подружжя виховує малолітню доньку.
Зазначає також, що відповідачка ще з 2013 року не приділяє належної уваги доньці ОСОБА_3, проживає окремо від неї та не приймає участь у її вихованні. Крім того, відповідачка ніколи не заперечувала проти того, щоб донька і надалі проживала разом з бабусею та батьком. Натомість, позивачка з раннього дитинства ОСОБА_3 займалась її навчанням та вихованням, водила її до дитячого садку, до школи, доглядала за дитиною під час хвороб та забезпечувала її лікування та профілактичний медичний огляд.
З огляду на це позивачка вважає, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, і такі обставини є підставою для відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав. А оскільки батько ОСОБА_3 помер, а її мати ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, то така дитина позбавлена батьківського піклування, що є підставою встановлення опіки над дитиною.
ОСОБА_1 також зазначає, що всі належні умови для правильного та належного виховання онуки ОСОБА_1 у неї створені, матеріальний стан дозволяє їй самостійно забезпечувати та утримувати дитину. У позивачки педагогічна освіта, вона позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання. В свою чергу, дитина прихильна до бабусі, відзивається про неї виключно позитивно.
Враховуючи всі викладені обставини, позивачка просить ухвалити рішення про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 від її матері ОСОБА_2 без позбавлення останньої батьківських прав відносно доньки та призначити її опікуном малолітньої онуки ОСОБА_3.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Леньо І.О. не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, в якій вона зазначає, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути справу без її участі, зазначає, що проти задоволення позову не заперечує.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги до предмету позову, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявний висновок про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, в якому орган опіки та піклування висловив свою позицію.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані письмові докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого 02 червня 2004 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 р., її батьком є ОСОБА_4, матір'ю - ОСОБА_7.
Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.11.2013 р., яке набуло законної сили 18.11.2013 р., шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був розірваний, малолітню доньку ОСОБА_3 залишено проживати разом з батьком - ОСОБА_4.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7
Малолітня дитина ОСОБА_3 відповідно до Довідки про склад сім'ї № 144 від 08.02.2017 р., виданою виконавчим комітетом Коритнянської сільської ради, проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно Довідки від 06.02.2017 р. № 4-02/35, виданою Коритнянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів, ОСОБА_3 є ученицею місцевої загальноосвітньої школи, що підтверджується.
З Довідки від 03.02.2017 р., виданої Амбулаторією загальної практики сімейної медицини с. Коритняни, випливає, що ОСОБА_3 спостерігається в АЗПСМ с. Коритняни з 2004 року, догляд за дитиною під час хвороб та всі необхідні рекомендації з часу перебування на обліку в амбулаторії (2004 р.) проводила ОСОБА_1
У Довідці від 07.02.2017 р. № 4-02/37, виданої Коритнянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів, зазначено, що протягом всього періоду навчання ОСОБА_3 в даній школі з 2010 р. по 2017 р. рідна мама за дитиною жодного разу не приходила. Всі ці роки відповідальність за дитину несла бабуся ОСОБА_1.
Відповідно до Довідки від 09.02.2017 р. № 04-32, виданої Коритнянським дошкільним навчальним закладом, ОСОБА_3 відвідувала Коритнянський ДНЗ з 01.09.2006 р. по 31.08.2010 р., і відвідування дитсадку забезпечувала ОСОБА_1, яка займалася навчанням та вихованням онуки весь цей період.
Оцінюючи зазначені докази в своїй сукупності, суд приходить до висновку, що вихованням, доглядом та навчанням малолітньої ОСОБА_8 займається її бабуся з раннього дитинства.
З іншого боку, як випливає з рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.11.2013 р. по справі № 308/8204/13-ц, ОСОБА_2 фактично створила іншу сім'ю, проживає з іншим чоловіком, а донька ОСОБА_1 проживає разом з батьком. Відповідачка не заперечувала проти того, щоб донька і надалі проживала разом з батьком.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
За змістом ч. 3 ст. 161 СК України якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Як випливає з пунктів 2 - 5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
В п. 15 Постанови Пленуму від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Верховний Суд України роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи зазначені обставини, з врахуванням того, що відповідачка ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 створила іншу сім'ю, в якій, зокрема, виховує малолітню доньку від іншого чоловіка, з яким взяла шлюб, суд приходить до висновку, що є підстави для відібрання дитини ОСОБА_3 у відповідачки ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до положень ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
З положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випливає, що діти, позбавлені батьківського піклування є діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов'язків з причин, які неможливо з'ясувати у зв'язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відібрання дитини у відповідачки ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав є наслідком того, що ОСОБА_3 буде позбавлена батьківського піклування, а тому встановлення опіки над нею відповідатиме її інтересам.
Вирішуючи питання про призначення опікуна, суд приймає до уваги наступне.
У ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст.ст. 6, 27 названої Конвенції держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини; визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Як випливає з положень частин 2-4 ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Позивачкою належним чином доведено, що вона відповідає всім критеріям, передбаченим чинним законодавством, які дозволяють їй бути опікуном малолітньої ОСОБА_1.
Так, згідно Характеристики вчителя історії Коритнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1, наданої за підписом директора школи, позивачка викладає історію та суспільствознавство в Коритнянській ЗОШ І-ІІІ ступенів і характеризується виключно позитивно.
Можливість матеріально забезпечити онуку підтверджено наданими Довідкою про доходи № 104 від 06.02.2017 р., виданої Відділом освіти, молоді та спорту Ужгородської РДА та Довідкою № 519/02 від 08.02.2017 р., виданої Ужгородським об'єднаним управлінням ПФУ.
Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання дитини від 13.02.2017 р., складеного комісійно Коритнянською сільською радою, дитина прихильна до бабусі, відзивається про неї виключно позитивно, інтелектуально розвинута, охайна та чиста. Побутові та соціальні умови проживання малолітньої ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, відмінні. Бабуся дитини позитивно впливає на розвиток та виховання дитини, здатна її забезпечити.
Згідно Висновку про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та призначення опікуна від 10.10.2017 р. № 641/03-31, наданим Ужгородською районною державною адміністрацією Закарпатської області, орган опіки та піклування вважає доцільним відібрати малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, без позбавлення їх батьківських прав, та призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканку АДРЕСА_4, опікуном над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Окрім того, суд також враховує позицію відповідачки, що викладена в адресованій суду заяві від 06.09.2017 р., в якій ОСОБА_2 зазначає, що вона позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти визнання ОСОБА_1 опікуном її дитини ОСОБА_3.
Таким чином, суд проходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити опікуном малолітньої ОСОБА_3.
З врахуванням вищенаведеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 60, 63, 64, 208, 209, 215-218, 294 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Ужгородської районної державної адміністрації, про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною - задовольнити.
Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, від матері ОСОБА_2 без позбавлення останньої батьківських прав.
Призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканку АДРЕСА_4, опікуном над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.А. Придачук