Справа № 308/11037/17
07 листопада 2017 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році»,-
06 листопада 2017 року засуджений ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з заявою про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».
Клопотання мотивоване тим, що 04.05.2017 року вироком Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.406 КК України до двох місяців гаупвахти. 07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році», відповідно до ч.1 ст.1, ст.8 якого є всі підстави для звільнення ОСОБА_2 від покарання.
Дослідивши матеріали заяви, приходжу до висновку, що така підлягає поверненню суб'єкту звернення з наступних підстав.
Статтею 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено, що питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників. Застосування цього Закону щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, крім покарання у виді штрафу, - здійснюється за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання. Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості, що визначено ст.11 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Судовий розгляд проводиться у межах, визначених у поданні (зверненні до суду засудженого чи захисника), де повинні зазначатись підстави застосування амністії, виходячи з яких він звертається до суду, які передбачають можливість застосування амністії (наприклад, наявність неповнолітніх дітей, батьків відповідного віку, чи інше, долучив з цього приводу відповідні документи, копії вироків суду, за якими відбуває покарання засуджений).
Без зазначення підстав застосування амністії, суд позбавлений можливості скористатися правом наданим ст.11 Закону України «Про амністію у 2016 році», а саме: витребувати необхідні відомості з відповідних установ, оскільки в зверненні не вказані, які відомості і в яких органах необхідно витребувати.
Відповідно до положень ч.1 ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Відповідно до положень ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом, в тому числі і про застосування амністії.
В розумінні ст.ст. 22, 26 КПК України сторони кримінального провадження, в тому числі й засуджений, є вільними в використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом та використовуючи свої права повинні самостійно одстоювати власні правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, які передбачені цим Кодексом. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, вирішує лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а відтак не може приймати з власної ініціативи заходи щодо збирання, доведення та обґрунтування правових позицій сторін провадження.
Враховуючи зміст положень ч.6 ст.9 Кримінального процесуального кодексу України, а також п.4 ч.2 ст.539 Кримінального процесуального кодексу України, у період між ухваленням обвинувального вироку та набранням ним законної сили питання застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» вирішується судом, який ухвалив такий вирок. Якщо ж наявність акта амністії було встановлено на стадії перегляду судового рішення суду першої інстанції (апеляційного чи касаційного оскарження), суд, отримавши на стадії апеляційного перегляду згоду обвинуваченого, якщо він не є ініціатором, або за його застосовує положення закону «Про амністію у 2016 році» до такого обвинуваченого як до особи, стосовно якої судом ухвалено вирок, який не набрав законної сили.
Разом з тим, до клопотання не додано належним чином завірену копію вироку (з відміткою про набрання ним законної сили), а також відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання. Також, матеріали заяви не містять жодних відомостей про підстави застосування амністії, виходячи з яких заявник звертається до суду, які передбачають можливість застосування амністії (наявність неповнолітніх дітей, батьків відповідного віку чи інше).
Зазначені недоліки в заяві засудженого позбавляють суд можливості прийняти заяву до розгляду та вирішити її по суті.
Зважаючи на викладене приходжу до висновку, що заява ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» підлягає поверненню для належного оформлення.
Повернення заяви не перешкоджає засудженому повторно звернутися до суду з відповідною заявою, як цього вимагає ст. 539 КПК України, для вирішення питання по суті.
Крім того, аналогічна заява засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», подана до Ужгородського міськрайонного суду 01.11.2017 року.
Керуючись ст.ст. 10, 11 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст.9, 372, 537, 539 КПК України, суд, -
Заяву засудженого ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» - повернути заявнику для належного оформлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1