Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1855/17
(заочне)
07.11.2017 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий-суддя Рішко Г.І., секретар судового засідання Стрижак О.М., за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення,
23.06.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 про виселення з будинку без надання іншого жилого приміщення. В позові зазначено, що позивачка має на праві власності жилий будинок в якому проживає і відповідач. Останній систематично порушує правила співжиття, а тому позивачка просить виселити його з належного їй будинку без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та пояснила, що з 2008 року вона співмешкає з відповідачем ОСОБА_3, який вселився до її будинку. Через деякий час після вселення відповідач почав зловживати спиртними напоями, погрожувати позивачці та її дітям, наносити їй побої. Вона неодноразрово зверталася до працівників поліції для вжиття відповідних заходів, але такі виявилися безрезультатними. В даний час вона змушена була покинути свій будинок і орендувати квартиру, так як відповідач погрожує їй нанесенням побоїв, вбиством.
Відповідач ОСОБА_3, який викликався в суд через оголошення у пресі, в судове засідання не з»явивися, про причини неявки суд не повідомив і від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Суд, заслухавши думку позивачки та її представника відносно неявки відповідача, вважає можливим відповідно до ст.224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів проти чого не заперечує позивач та його представник.
Суд, вивчивши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно у приватній власності позивачки знаходиться жилий будинок з надвірними побудовами в с.Велика Копаня, вул.Лесі Українки, 43 Виноградівського району Закарпатської області.
Відповідно до довідки виконкому Великокопанської сільської ради Виноградівського району № 02-30/531 від 15.06.2017 року у вище зазначеному будинку значаться зареєстрованими позивачка ОСОБА_1, відповідач по справі ОСОБА_3 та діти позивачки: ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу Української РСР, на яку позивачка посилається у своєму позові, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», під заходами впливу у розумінні ст. 116 ЖК Української РСР маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів.
Таким чином, для застосування норм ч.1 ст. 116 ЖК Української РСР необхідна одночасна наявність двох умов: 1) систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичне порушення правил співжиття; 2) вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 систематично порушував правила співжиття, своєю поведінкою робить неможливим проживання позивачки у власному будинку, в зв»язку з чим позивачка змушена була покинути будинок.
Так, з матеріалів, які 4.10.2017 р. надіслані до суду з Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зверталася в органи поліції із заявою про вжиття заходів відносно відповідача ОСОБА_3, який ображає її, погрожує фізичною розправою. 30.03.2015 р. ОСОБА_3 винесено офіційне попередження про недопустимість вчинення неправомірних дій відносно ОСОБА_1
Не дивлячись на офіційне попередження органу поліції, відповідач ОСОБА_3 продовжує порушувати правила співжиття, що привело до того, що позивачка, переживаючи за своє життя, змушена була покинути власний будинок і в даний час орендує квартиру в м.Хусті.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ст. 1 Першого протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено принцип непорушності права приватної власності, який передбачає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові, згідно із ст. 317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.
За таких обставин, суд знаходить доведеним, що відповідач систематично порушує правила співжиття, перешкоджає позивачці користуватись власністю (житлом), ніде не працює, пиячить, на вимоги змінити поведінку не реагує, а відтак сумісне проживання позивачів з відповідачем є неможливим.
Тому, суд знаходить позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі вказаних вище норм закону.
Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст.ст.10, 11, 27, 31, 60, 88, 212-215, 224-225 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОК НОМЕР_1, права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, вул.Л.Українки Виноградівського району з житлового будинку в с.Велика Копаня, вул.Л.Українки, 43 Виноградівського району без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОК НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640,00 (шістсот сорок грн. 00 коп.) грн.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Виноградівського районного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГоловуючийОСОБА_7