Єдиний унікальний номер 226/1396/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1359/2017
Єдиний унікальний номер 226/1396/16-ц
Номер провадження 22-ц/775/1359/2017
Головуючий у 1 інстанції Редько Ж.Є. Доповідач Біляєва О.М.
Категорія 27
07 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Біляєвої О.М.,
суддів Никифоряка Л.П., Хейло Я.В.,
за участі секретаря судового засідання Ротар Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті, у режимі відеоконференції, проведення якого забезпечили Дніпровський районний суд м. Києва та Димитровський міський суд Донецької області, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 червня 2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
11 листопада 2015 року ОСОБА_2 помер.
У зв'язку з цим позивач подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовуючи вимоги тим, що 17 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 100000 грн із встановленням плати в розмірі 18% річних та кінцевим терміном повернення 10 квітня 2018 року. 14 листопада 2008 року сторони договору уклали додаткову угоду щодо зміни розміру відсотків за користування кредитними коштами до 24, 5% річних.
У забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 17 квітня 2008 року Банк і ОСОБА_1 уклали договір поруки та іпотечний договір, предметом якого є чотирикімнатна квартира зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, № 25, що знаходиться у будинку 50 мікрорайону Молодіжний міста Мирнограда (до перейменування - м. Димитров) Донецької області.
За життя ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконував належним чином, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість, розмір якої на 11.11.2015 року складає 247414 грн 03 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 94162 грн 00 коп.; заборгованість за відсотками - 140454 грн 41 коп.; комісія за РО - 5950 грн 00 коп.; штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування - 6847 грн 62 коп.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 20 грудня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року у розмірі 154209 грн 66 коп.
Ураховуючи, що рішення не виконано, сума заборгованості не погашена, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості 247414 грн 03 коп. шляхом продажу позивачем від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою цін6ою, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Банку всіх прав продавця.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 13 червня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про відсутність правонаступників (спадкоємців) ОСОБА_2, у зв'язку з чим не може бути покладено на відповідача у справі відповідальність за невиконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, ґрунтується на припущеннях. Суд дійшов помилкового висновку про припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником, оскільки не урахував правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 6-216цс14.
Представник позивача ОСОБА_3, яка брала участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якого забезпечив Дніпровський районний суд м. Києва, підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_4, який є представником ОСОБА_1 і який брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якого забезпечив Димитровський міський суд Донецької області, просив відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради у судове засідання, про час і місце якого був повідомлений, не з'явився; подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Згідно з пунктом 4 частини першої ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що заміна боржника ОСОБА_2, який помер 11 листопада 2015 року, у зобов'язанні не відбулася. Отже, дія договору іпотеки припинилася.
Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною п'ятою статті 3 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (частина перша статті 608 ЦК України).
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
У справі, яка переглядається, суд установив, що 17 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 100000 грн із встановленням плати в розмірі 18% річних та кінцевим терміном повернення 10 квітня 2018 року. 14 листопада 2008 року сторони договору уклали додаткову угоду щодо зміни розміру відсотків за користування кредитними коштами до 24, 5% річних.
У забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 17 квітня 2008 року Банк і ОСОБА_1 уклали договір поруки та іпотечний договір, предметом якого є чотирикімнатна квартира зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, № 25, що знаходиться у будинку 50 мікрорайону Молодіжний міста Мирнограда (до перейменування - м. Димитров) Донецької області.
Відповідно до п. 3.5 вказаного договору іпотеки іпотекодавець засвідчує, що при зміні позичальника, зміні змісту та обсягу (в тому числі зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій) забезпеченого цією іпотекою зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за кредитним договором цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
11 листопада 2015 року ОСОБА_2 помер.
16 листопада 2016 року банк надіслав претензію від кредитора до спадкоємців до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори , на підставі якої було відкрито спадкову справу № 1036/2016 (ас. 181- 183, 184 т. 1).
Відповідно до повідомлення Першої селидівської державної нотаріальної контори від 31 січня 2017 року свідоцтва про право на спадщину не видавалися, заповітів від імені померлого не посвідчувалось (ас. 204-206 т. 1).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції мотивував висновок тим, що заміна боржника не відбулася через відсутність спадкоємців, а тому припинилася дія договору іпотеки.
Однак при вирішенні справи суд не урахував, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша ст. 1261 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Установлено, що ОСОБА_2 - батько ОСОБА_5, народження 23 лютого 2005 року, та ОСОБА_6, народження 10 грудня 2006 року (ас. 187-188 т. 2), які на час відкриття спадщини були малолітніми.
Згідно з копією спадкової справи № 1036/2016 (ас. 205-239 т. 2), спадкоємці заяву про відмову від прийняття спадщини не подавали нотаріусу.
Тобто, малолітні діти спадкодавця прийняли спадщину відповідно до вимог частини четвертої ст. 1268 ЦК України.
Отже, належним чином не з'ясувавши коло спадкоємців і не застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 1268 ЦК, суд дійшов помилкового висновку, що кредитний договір припинив свою дію у зв'язку зі смертю боржника, спадкоємці після смерті боржника спадщину не прийняли, а тому договір іпотеки, який є похідним від кредитного договору, припинив свою дію.
Установивши, що відбулася заміна первісного боржника за кредитним договором, оскільки діти спадкодавця прийняли спадщину відповідно до вимог частини четвертої ст. 1268 ЦК України; а іпотекодавець у п. 3.5 договору іпотеки засвідчив згоду на зміну позичальника, апеляційний суд дійшов висновку, що договір іпотеки діє.
У разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Тобто при вирішенні даного спору визначальним є вартість майна, одержаного у спадщину. Проте сторони на порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження вартості майна, одержаного у спадщину, суду не надали.
У зв'язку з цим апеляційний суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-216цс14 від 10 лютого 2016 року є безпідставним, оскільки ця позиція стосується дії договори іпотеки у разі ліквідації боржника - юридичної особи.
Ураховуючи, що ухвалою апеляційного суду від 30 серпня 2017 року (з урахуванням ухвали від 19 вересня 2017 року про виправлення описки) публічному акціонерному товариству «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» відповідно до вимог частини першої ст. 82 ЦПК України було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, колегія суддів стягує з позивача у дохід держави судовий збір у розмірі 1515 грн 80 коп.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» задовольнити частково.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 13 червня 2017 року скасувати.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» у дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги 1515 грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.М.Біляєва
Судді Л.П. Никифоряк
ОСОБА_7