Єдиний унікальний номер 243/4689/17 Номер провадження 22-ц/775/1798/2017
7 листопада 2017 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Жданової В.С., Курило В.П.,
за участю секретаря Марченко Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії,
В травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належав автомобіль FIAT LINEA, шасі (кузов, рама) VIN-ZFA32300003099571, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. 2 грудня 2016 року вона за пропозицією її друзів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надала на ім'я ОСОБА_3 на підставі усного договору нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження (продати, обміняти, здавати в оренду) від її імені автомобілем. В той же день вона передала ОСОБА_3 автомобіль, ключі від нього, технічний паспорт і довіреність. Вони узгодили, що продаж автомобіля мав бути здійснений за 7000,00 доларів США.
Крім того, 2 грудня 2016 року вона передала на зберігання відповідачам свої особисті речі, а саме: плазмову панель «Самсунг», модель LE46F550PIR, серійний номер AL2Q3SYQ600042B, діагоналлю 48-50 дюймів, з підставкою і пультом; мікрохвильову піч «LG»; пальто-парку жіночу чорного кольору з капюшоном зі штучного хутра, виробник «Рита»; куртку жіночу гірськолижну рожевого кольору з малюнком; штани жіночі гірськолижні чорного кольору; сумку жіночу з натуральної шкіри, жовто-кремового з вставкою по середині оранжевого кольору, розміром приблизно 30x40см; сумку жіночу пляжну в'язану з коричневими ручками зі шкіряного замінника; сумку жіночу театральну чорного кольору з натуральної шкіри на ланцюжку; сумку жіночу з натуральної шкіри помаранчевого кольору у вигляді великого гаманця з блискавками; сумку чоловічу з полірованої шкіри коричневого кольору з тисненням під крокодила; сумку чорну лакову з натуральної шкіри з пряжкою з білого металу; туфлі жіночі замшеві «Міа-Міа», світло бежеві з помаранчевою вставкою, на високій шпильці; туфлі жіночі, чорні, лакові, з натуральної шкіри, на високій шпильці; босоніжки жіночі, чорно-білого кольору, з тонкими перетинками на червоній підошві, на високому каблуці; босоніжки жіночі, кольору кави з молоком, замшеві, на танкетці; босоніжки жіночі, червоні, лакові, з натуральної шкіри з палітурками, на дуже високому каблуці і платформі; чоботи жіночі «Міа-Міа» на дуже високих каблуках і невеликій платформі, чорні, трохи вище коліна; кросівки жіночі «Рита» з текстилю, чорно-зелені; халат жіночий ніжно-рожевий з пухнастого матеріалу; постільну білизну «Тасс», двоспальну, шовковий сатин, з малюнком у вигляді червоних маків; постільну білизну «Тасс», двоспальну, шовковий сатин, з тигровим забарвленням; скатертини ручної роботи з серветками, з ручною вишивкою - 2 шт.; шкуру овечу декоративну білого кольору з чорним підпалом; сукню жіночу світло-сірого кольору; сукню жіночу чорного кольору; спідницю жіночу джинсову синього кольору; блузку жіночу чорного кольору.
Договір про зберігання речей ґрунтувався на усній домовленості між нею і відповідачами і не передбачав винагороду.
В квітні 2017 р. позивачка дізналась, що відповідач ОСОБА_3 в порядку передоручення передав за довіреністю ОСОБА_5 автомобіль, яка у лютому 2017 року продала його ОСОБА_6
У зв'язку з тим, що позивачкою не отримано грошей від продажу автомобіля, а також їй невідомо місцезнаходження речей, переданих відповідачам на зберігання, просила суд стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 185320,10 грн., отримані від продажу автомобіля FIAT LINEA, та зобов'язати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повернути їй речі, які були передані їм на зберігання.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась представник позивача ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, та подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
Посилаючись на норми цивільного законодавства України, вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні позову про стягнення на користь ОСОБА_2 грошових коштів за продаж автомобіля Fiat Linea.
Також зазначає, що між позивачкою та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений усний договір зберігання, при цьому посилається на вимоги цивільного законодавства України, яки передбачають, що прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватись свідченням свідків. Тому права ОСОБА_2 підлягають захисту та поновленню.
В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явились, заяв про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, представника відвідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8, третю особу ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене в справі судове рішення в частині стягнення коштів цим вимогам не відповідає.
Судом встановлено та це вбачається з матеріалів цивільної справи, що позивачці ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить автомобіль марки FIAT LINEA, 2009 року випуску, легковий (седан), кузов №ZFA32300003099571, VIN- ZFA32300003099571, номер НОМЕР_1 (а.с. 14).
З довіреності від 2 грудня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_2 на підставі усного договору цією довіреністю уповноважила ОСОБА_3 управляти та розпоряджатися від її імені (продавати, обмінювати, здавати в оренду) належним їй автомобілем марки FIAT LINEA, 2009 року випуску, легковий (седан), кузов №ZFA32300003099571, VIN-ZFA32300003099571, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_3 також надано право від її імені укладати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем (купівлі-продажу, міни, комісії, оренди, позички, тощо). Довіреність дійсна до 2 грудня 2019 року з правом передоручення (а.с. 15).
Відповідно до довіреності (в порядку передоручення) від 30 січня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_5 управляти та розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належним ОСОБА_2 автомобілем марки FIAT LINEA, 2009 року випуску, легковий (седан), кузов №ZFA32300003099571, VIN- ZFA32300003099571, номер НОМЕР_1 (а.с. 57, 75).
Згідно укладеного договору купівлі-продажу від 4 лютого 2017 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_6 автомобіль марки FIAT LINEA, 2009 року випуску, легковий (седан), кузов №ZFA32300003099571, VIN- ZFA32300003099571, номер НОМЕР_1. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 143720,24 грн. (а.с. 59). З інформації наданої Регіональним сервісним центром в Харківській області Міністерства внутрішніх справ №31/20-2047 від 26 квітня 2017 року видно, що на підставі заяви №112386130 від 4 лютого 2017 року проведена операція «Перереєстрація ТЗ на нового власника по договору, укладеному в ТСЦ» та власником червоного автомобіля FIAT LINEA, 2009 року випуску, кузов №ZFA32300003099571, номер НОМЕР_2 з 4 лютого 2017 року є ОСОБА_6 (а.с. 21, 60).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог, як в частині стягнення на користь ОСОБА_2В грошових коштів
отриманих від продажу автомобіля, так і в частині зобов'язання відповідачів повернути належні їй речі.
Проте, погодитися з таким висновком суду щодо стягнення грошових коштів отриманих від продажу автомобіля неможливо, оскільки цей висновок не відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
У силу статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до положень статей 1003, 1004 та 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному, що є його обов'язком, а також до обов'язків повіреного відноситься: повідомлення довірителя на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов'язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
За змістом зазначеної норми саме на повіреного покладено обов'язок передати довірителеві все одержане за виконаним дорученням і що обов'язок по доведенню передачі одержаного лежить на повіреному.
Судом встановлено, що довіреністю від 2 грудня 2016 року ОСОБА_2 на підставі усного договору уповноважила ОСОБА_3 управляти та розпоряджатися від її імені (продавати, обмінювати, здавати в оренду) належним їй автомобілем марки FIAT LINEA, 2009 року випуску, легковий (седан), кузов №ZFA32300003099571, VIN-ZFA32300003099571, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_3, крім іншого, надано право представляти інтереси ОСОБА_2 в органах Державтоінспекції, від її імені укладати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем (купівлі-продажу, міни, комісії, оренди, позички, тощо). Довіреність дійсна до 2 грудня 2019 року з правом передоручення.
30 січня 2017 року ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_2, видав довіреність (в порядку передоручення), якою уповноважив ОСОБА_5 управляти та розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належним ОСОБА_2 автомобілем марки FIAT LINEA, 2009 року випуску, легковий (седан), кузов №ZFA32300003099571, VIN- ZFA32300003099571, реєстраційний номер НОМЕР_1, яка нотаріально посвідчена відповідно до ч. 2 ст. 245 ЦК України.
Оскільки при передорученні має місце передача представником його повноважень третій особі (заміснику), тобто відбувається заміна осіб у внутрішніх відносинах представництва із збереженням останніх, це не впливає на існування самих відносин представництва. Тому правочин, вчинений після передоручення замісником «первісного» (головного) представника, так само створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, як це було б при діях первісного представника.
З аналізу наведеного вище, можна зробити висновок, що обов'язок щодо продажу автомобіля FIAT LINEA, що належав позивачці, та повернення їй грошових коштів за продаж автомобіля фактично перейшов від ОСОБА_3 до ОСОБА_5
В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що 4 лютого 2017 року ОСОБА_5 продала спірний автомобіль марки FIAT LINEA, 2009 року випуску, легковий (седан), кузов №ZFA32300003099571, VIN- ZFA32300003099571, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав позивачці ОСОБА_2, ОСОБА_6. Проте, підтвердження повернення ОСОБА_2 грошових коштів за продаж її автомобіля не встановлено.
Апеляційний суд не бере до уваги пояснення третьої особи ОСОБА_6 щодо сплати ним грошових коштів за автомобіль ОСОБА_3 через недоведеність таких обставин. В суді він не надав будь-яких письмових доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу №144/2017/319006 від 04.02.2017 року покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну транспортного засобу зазначену в п. 3.1 договору.
Системний аналіз умов зазначеного договору купівлі-продажу дає підстави апеляційному суду зробити висновок про те, що договором не передбачено умова сплачувати грошові кошти за спірний автомобіль саме ОСОБА_3, та вказаний договір не визнаний недійсним.
На наведене вище суд першої інстанції належної уваги не звернув та зробив висновки в цій частині, які не відповідають нормам закону та фактичним обставинам справи.
Що стосується суми, що підлягає поверненню позивачці за проданий автомобіль, апеляційний суд вважає наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 4 лютого 2017 року ОСОБА_5 продано автомобіль марки FIAT LINEA ОСОБА_6 за домовленістю сторін за 143720,24 грн., тому, з ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 грошові кошти отримані від продажу легкового автомобіля FIAT LINEA в розмірі 143720,24 грн.
Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині спору про стягнення коштів з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині.
Доводи апеляційної скарги щодо позовної вимоги про зобов'язання повернути особисті речі апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 212 ЦП К України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
За своєю формою рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання повернути речі відповідає вимогам ст. 215 ЦП К України.
Суд дав оцінку поясненням свідків, допитаних в судовому засіданні і доказів того, що такі пояснення судом були викладені у невідповідності з їх змістом, зафіксованим на технічному засобі, позивачем та її представником не надано. Зауважень на журнал судового засідання не принесено.
Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з
додержанням встановленого порядку.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, не надано.
Інших доводів апеляційна скарга не містіть.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення в частині спору про стягнення коштів за проданий автомобіль порушено вимоги матеріального та процесуального права, висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, тому рішення суду на підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 в цій частині.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до суду заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню лише в частині стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів отриманих за продаж автомобіля в розмірі 143720,24 грн., тому з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1437,20 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 вересня 2017 року в частині спору про стягнення грошових коштів - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, отриманих за продаж автомобіля - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, отримані за продаж легкового автомобіля марки FIAT LINEA, кузов №ZFA32300003099571, VIN-ZFA32300003099571, реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 143720,24 грн. (сто сорок три тисячі сімсот двадцять грн. 24 коп.)
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1437,20 грн.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Судді: