Іменем України
07 листопада 2017 року м. Слов'янськ Єд. унік. № 243/8723/17
Провадження № 2/243/4065/2017
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Старовецький В.І.,
при секретарі судового засідання Каліух К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
29.09.2017 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є власником ? частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.12.1998 року. Іншим власником 2/6 частки квартири є ОСОБА_4 та власником 1/6 частки квартири є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.06.2016 року. Окрім позивача, у належній їй квартирі зареєстровані її донька ОСОБА_2 та її онука ОСОБА_3, які з 2014 року в указаній квартирі не проживають, їх речей в квартирі немає. Добровільно знятися з реєстрації в її квартирі відповідачі не бажають, у зв'язку з чим здійснюють перепони в користуванні та розпорядженні її квартирою, позивач несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг та не може оформити субсидію.
Позивач зазначає, що оскільки відповідачі не проживають у належній їй квартирі з 2014 року та не проживають в ній по теперішній час, то відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, вони втратили право користування вказаним житловим приміщенням, та просить суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою № 65 в будинку № 37 по вул. Свободи м. Слов'янська Донецької області.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви з проханням розглядати справу без їх участі, позовні вимоги визнали повністю, не заперечували проти їх задоволення.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила, клопотання про розгляд справи у її відсутність не надала.
Згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22 грудня 1998 року, ОСОБА_1 є власником ? частки квартири АДРЕСА_1. (а. с. 4-а)
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 червня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6, ОСОБА_4 є спадкоємцем майна ОСОБА_7, а саме: 2/6 частки квартири АДРЕСА_1, та ОСОБА_5 є спадкоємцем майна ОСОБА_7, а саме: 1/6 частки квартири АДРЕСА_1. (а. с. 4)
Відповідно до довідки № 1147 від 21.09.2017 року, виданої директором КП «ЖЕК № 1», у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та онука ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. (а. с. 16)
У відповідності до акту від 26.09.2017 року, виданого паспортистом та бухгалтером КП «ЖЕК № 1», складеного у присутності сусідів ОСОБА_8, що мешкає АДРЕСА_3, та ОСОБА_9, що мешкає АДРЕСА_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з вересня 2014 року не проживає у вказаній квартирі АДРЕСА_5. (а. с. 8)
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.
Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2014 року, тобто вже три роки, відповідачі самостійно покинули зазначену квартиру та перестали в ній проживати, та відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, обґрунтовані та підлягають задоволенню, а тому відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають бути визнаними такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки їх право користування квартирою № 65 в будинком № 37 по вул. Свободи м. Слов'янська Донецької області перешкоджає позивачу, як власнику житла, розпоряджатися даним житлом на свій розсуд.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ВС № 495300, виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 01 грудня 2000 року, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 65 в будинку № 37 по вул. Свободи м. Слов'янська Донецької області.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії ВК № 316983, виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 17 жовтня 2006 року, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 65 в будинку № 37 по вул. Свободи м. Слов'янська Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення складене та підписане у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду ОСОБА_10