Єдиний унікальний номер 237/2919/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1809/2017
07 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Курило В.П.,
Суддів Жданової В.С., Космачевської Т.В.
за участю секретаря Марченко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення за кримінальним провадженням, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року,-
В серпні 2016 року до Мар'їнського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення за кримінальним провадженням.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_2, 22 червня 2013 року приблизно о 21:00 годині в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, здійснював на ньому рух по проїжджій частині автодороги по вул. Нахімова в м. Красногорівка з боку Мар'їнського ЦРЛ у бік вулиці Леніна в Мар'їнському районі Донецької області.
Під час руху на ділянці вказаної автодороги навпроти двору будинку № 26 по вулиці Нахімова у м. Красногорівка ОСОБА_2, діючи в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, будучи неуважним, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміни, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання ДТП, не впоравшись з керуванням, виїхав за межі проїзної частини на узбіччя з правого боку проїзної частини, де передньою правою частиною автомобіля здійснив наїзд на позивача, який стояв на узбіччі. В результаті вказаної ДТП позивач був травмований, та отримав ушкодження середнього ступеню тяжкості. Відповідача було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та повністю відшкодовано потерпілому матеріальну шкоду. Проте моральна шкода, заподіяна відповідачем внаслідок протиправного діяння, так і не була відшкодована.
Після ДТП та довготривалого лікування у позивача погіршився нормальний життєвий ритм та спосіб життя, на момент подання позову до суду позивач продовжував лікування. Внаслідок пошкодження здоров'я йому заподіяно моральну шкоду на відшкодування якої він просив стягнути з відповідача на його користь 200000 грн.
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок кримінального правопорушення, в розмірі 75 000,00 (сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1125 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1875 грн.
З рішенням суду не погодився відповідач, та через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, яким просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Суд зазначив у своєму рішенні висновок експерта першої клінічної лікарні м. Донецька, який було датовано 2013 роком. Рекомендації щодо лікування позивача у міській клінічній лікарні також надавалися в 2013 році. Проте, експертиза на момент розгляду справи не проводилася. Також, суд не врахував що відповідач неодноразово надавав допомогу, з метою полегшення душевних страждань позивача, про що є розписки. В пункті 36 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. За таких обставин, відповідач повинен був сплатити 750 грн., однак судом була зазначена сума в розмірі 1125 грн. Також зазначає, що позивачем було зменшено позовні вимоги з 200 000 грн. до 100 000 грн.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції вважають законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині визначення і стягнення судового збору, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині спору про відшкодування моральної шкоди ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року встановлено що ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом, яке спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито. В результаті дорожньо - транспортної події ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді забитої рани чола справа, лівого плеча, в області внутрішньої кісточки лівої стопи, закритого двобічного перелому нижньої щелепи, садна рук та ніг, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потребують для свого лікування строк більш ніж три тижні.
Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення за кримінальним провадженням, позивач посилався на те, що відповідача було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України. Матеріальна шкода під час розгляду кримінального провадження була повністю відшкодована позивачу відповідачем, проте моральна шкода заподіяна позивачу відповідачем внаслідок протиправного діяння відшкодована не була.
Згідно з положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Частиною другою зазначеної статті визначено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються умови розумності та справедливості.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями Цивільного кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В пункті 5 цієї постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Звертаючись в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що така шкода йому заподіяна внаслідок пошкодження здоров'я злочинними діями ОСОБА_2 В результаті дорожньо - транспортної події йому К.В. було спричинено тілесні ушкодження у вигляді забитої рани чола справа, лівого плеча, в області внутрішньої кісточки лівої стопи, закритого двобічного перелому нижньої щелепи, садна рук та ніг, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які потребують для свого лікування строк більш ніж три тижні.
Вказаний факт підтверджується ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною 1 статті 286 КК України у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Таким чином, ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності не за реабілітуючих підстав. (а.с. 4-5).
Також позивачем на підтвердження своїх позовних вимог було надано висновок експерта першої клінічної лікарні міста Донецька, в якому було зазначено, що на теперішній момент у позивача зберігається порушення прикусу, після огляду встановлено діагноз посттравматична деформація щелепи обличчя. Для усунення даної патології потерпілому рекомендоване оперативне лікування в умовах першого щелепо-лицьового хірургічного відділення у міській клінічній лікарні №1 (а.с.6).
Відповідно до ст.143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
З витягу з історії хвороби позивача вбачається, що позивачу встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забито-рвані рани чола, лівого плеча, відкритий двосторонній перелом нижньої щелепи в ментальному відділі справа, в області кута зі зміщенням, частково набута адентія (а.с.7).
До сьогоднішнього часу позивач потребує відповідного лікування.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що пошкодженням здоров'я позивачу дійсно заподіяно моральні страждання. Він відчув сильний фізичний біль від травм, заподіяних наїздом на нього автомобілем під керуванням відповідача. Внаслідок травмування він тривалий час лікувався в умовах стаціонару і амбулаторно, переніс операції. До теперішнього часу він відчуває фізичний біль, вимушений лікуватися. Все це не може не дратувати людину, яка безумовно відчуває стрес і фізичні і моральні страждання. Позивач певний час позбавлений був можливості жити нормальним життям, нормально харчуватися, спілкуватися із своєю родиною і знайомими. До того ж він вимушений був додавати додаткові зусилля для організації свого життя і відновлення стану здоров'я.
За таких умов суд першої інстанції зробив правильний висновок про доведеність доводів позивача щодо заподіяння йому діями відповідача моральної шкоди, на відшкодування якої потрібна певна грошова сума.
Доводи апеляційної скарги проте, що суд мав провести експертизу для визначення наявності або відсутності моральних страждань потерпілого від злочинних дій відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду. По-перше, відповідач та його представник не заявляли в суді клопотання про проведення будь - якої експертизи і не були позбавлені можливості заявити таке клопотання.
По-друге, факт моральних страждань потерпілого від фізичного болю, який він відчув від наїзду автомобіля під керування відповідача і отриманих травм, сам по собі свідчить про моральні страждання потерпілого, є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування, зокрема висновком експертизи. Тому вказані доводи відповідача є безпідставними.
Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди від злочинних дій відповідача на користь потерпілого , суд першої інстанції правильно виходив з положень частини 4 статті 23 ЦК України, яка передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Тому доводи апеляційної скарги про добровільне відшкодування відповідачем матеріальної шкоди потерпілому у зв'язку з його лікуванням у лікарні в розмірі 11400 грн., що підтверджується розписками позивача про отримання вказаної грошової суми, не свідчать про відшкодування відповідачем моральної шкоди (а.с.80, 81).
Доводи відповідача про те, що суд не врахував його майновий стан також є безпідставними. В засіданні апеляційного суду відповідач надавав довідку про розмір отриманого ним щомісячного доходу - заробітної плати у розмірі 3200 грн. розмір вказаного доходу дійсно відповідає розміру мінімальної заробітної плати. Проте, судом встановлено, що позивач заявляв позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення грошової компенсації у розмірі 200000 грн. Суд стягнув на користь позивача набагато меншу суму - 75000 грн. І вказаний факт свідчить про те, що суд враховував майновий стан відповідача і інші об'єктивні обставини, що мають значення для справи. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування потерпілому моральної шкоди саме у розмірі, визначеному судом. При цьому суд правильно врахував не тільки ступень тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому внаслідок злочину, вчиненого відповідачем, а ще й негативні наслідки від цього, які до часу розгляду справи в суді першої інстанції не були усунуті. Відновлення здоров'я потерпілого відбувається, але не завершилось і для його відновлення він має продовжувати лікування і переносити неприємні і хворобливі процедури. Для цього він має додавати додаткові зусилля, витрачати час і матеріальні ресурси. Крім того, суд правильно врахував обставини, за яких позивачу заподіяні моральні страждання, стан сп'яніння відповідача під час вчинення злочину, актуальність проблеми, пов'язаної з наїздом на потерпілого автомобілем під керуванням водія, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Тому абсолютно об'єктивно і правильно визначив розмір грошової компенсації моральних страждань потерпілого у 75000 грн. Вказана сума не суперечить принципу розумності і справедливості.
Доводи відповідача про те, що позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції зменшив розмір своїх позовних вимог з 200000 грн. до 100000 грн. і це мало вплинути на рішення суду щодо визначення розміру компенсації моральних страждань також є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 118 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11 1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.
В матеріалах справи заява позивача про зменшення позовних вимог відсутня.
Згідно із ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд врахував глибину психологічних і душевних страждань позивача та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Рішення суду в наведеній частині відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не встановлено. Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, правильно визнані судом безпідставними і не свідчать про неправильне або помилкове застосування норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, рішення суду в частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам закону. Позивачем не сплачувався судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення за кримінальним провадженням у відповідності до п.6 ч.1 ст.5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», що діяв на момент подання позову.
Судом першої інстанції з відповідача на користь держави було стягнуто судовий збір в сумі 1125,00 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37,50%). Решту частину судового збору в сумі 1875,00 гривень було стягнуто з позивача на користь держави.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо.
Відповідно до п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складала 1378,00 грн., тому ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання вказаної позовної заяви складала (1378 x 0,4) 551,20 грн.
Оскільки, позивач був звільнений від сплати судового збору, а рішення суду було ухвалено на користь позивача, то у відповідності до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає компенсації судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача на користь держави судовий збір саме у розмірі 551,20 грн. Стягнення судового збору з позивача взагалі законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Враховуючи, що суд першої інстанції вирішив питання про компенсацію судових витрат з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.
Керуючись ст. 303-316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, - задовольнити частково.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 05 вересня 2017 року - в частині стягнення судового збору - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551.20 грн.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Судді: