Єдиний унікальний номер 226/897/17
Номер провадження 11-кп/775/924/2017
07 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
за участю: прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмут Донецької області апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 30 серпня 2017 року, у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Димитрові Донецької області, з професійно-технічною освітою, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, не працює, раніше судимий: 07.04.2011 Димитровським міським судом Донецької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 із застосуванням ч.ч.1, 2 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 16.12.2013 невідбута частина покарання замінена на більш м'яке у вигляді виправних робіт з утриманням в дохід держави 10% заробітку на невідбутий строк 2 роки 7 місяців 22 дні; ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 27.06.2014 скорочена наполовину невідбута частина покарання, встановлено станом на 19.04.2014 невідбутий строк покарання у вигляді виправних робіт з утриманням в дохід держави 10% заробітку 11 місяців 25 днів; 23.09.2015 знятий з обліку Димитровської КВІ по закінченню строку покарання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 ,
якого визнано винним за ст..185 ч.3 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Обвинуваченим ОСОБА_6 було скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.3 КК України, за наступних обставин.
На початку травня 2017 року ввечері, точних дати та часу не встановлено, ОСОБА_6 проходив біля будівлі недобудованого кафе за адресою: АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_8 . В той час у нього раптово виник корисливий умисел на таємне повторне викрадення чужого майна із вказаної будівлі недобудованого кафе. Реалізуючи цей умисел, ОСОБА_6 , діючи умисно таємно повторно з корисливою метою, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, незаконно за допомогою металевої труби відігнув металеву решітку віконної рами кафе та вирвав її, після чого через вікно проник до приміщення, де побачив дві металеві пивні кеги з фітингом типу «А» ємністю 50 л та шість металевих пивних кегів з фітингом типу «S» ємністю 50 л. Після чого ОСОБА_6 умисно таємно повторно з корисливою метою викрав чотири металеві кеги з фітингом типу «S» ємністю 50 л вартістю 933,75 гривень кожна, загальною вартістю 3735,0 гривень, та покинув місце вчинення злочину разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд.
Після цього десь через два дні ввечері, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, знов прийшов до вищевказаного приміщення недобудованого кафе, де через раніше відламану ним металеву решітку на вікні проник до приміщення, звідки умисно таємно повторно викрав дві металеві пивні кеги з фітингом типу «А» ємністю 50 л вартістю 726,25 гривень кожна, загальною вартістю 1452,5 гривень, та дві металеві пивні кеги з фітингом типу «S» ємністю 50 л вартістю 933,75 гривень кожна, загальною вартістю 1867,5 гривень, після чого покинув місце вчинення злочину разом з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд. Внаслідок умисних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_8 заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 7055,00 гривень.
У апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 ставиться питання про зміну вироку в частині покарання; апелянт прохає застосувати до нього положення ст..69 КК України та призначити більш м'яке покарання не пов'язане з позбавленням волі.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 прохає змінити вирок, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки, із застосуванням ст..75 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який прохав залишити вирок без змін, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони задоволенню не підлягають, а вирок суду слід залишити без змін, за таких підстав.
Апелянти не побажали приймати участь у розгляді апеляційних скарг, що вбачається з їх змісту.
Відповідно до вимог ст..401 КПК України, участь обвинуваченого в розгляді справи судом апеляційної інстанції при перевірці вироку місцевого суду не є обов'язковою.
Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність обвинуваченого під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення апелянтами не оскаржуються.
Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання, суд відповідно до вказаної статті кримінального закону врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст.12 КК України є тяжким, особу винного, який за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, не одружений, не працює, має на утриманні малолітню дитину, обставину, що пом'якшує покарання - визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди та призначив покарання в межах мінімального строку, передбаченого кримінальним законом.
Крім того, суд правильно взяв до уваги відомості досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації щодо обвинуваченого. Так, орган пробації оцінює ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим як високий, а ризик його небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, як середній, та вважає, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства, у т.ч. для окремих осіб
Колегія суддів бере до уваги таку правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року. Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання. Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частиною другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Таким чином, призначене ОСОБА_6 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Димитровського міського суду Донецької області від 30 серпня 2017 року стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
На ухвалу сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення цієї ухвали..
Судді: