Провадження № 2-о/243/1048/2017
Справа № 243/9906/17
07 листопада 2017 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Кузнецов Р.В.,
при секретарі Малиновській І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Слов'янський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті в певний час, -
07 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті. В обґрунтування заяви зазначила, що 01 червня 2017 року в м. Донецьку помер її чоловік - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час, заявниці відомо, що органи ДРАЦС на території м. Донецька діють незаконно і всі документи видані ними є недійсними та не відповідають вимогам діючого в Україні законодавства. Можливості надати лікарське свідоцтво про смерть чоловіка відповідного державного зразка, вона не може, оскільки лікарських установ, підконтрольних уряду України в м. Донецьку немає. У зв'язку із викладеним, через відсутність можливості зареєструвати смерть ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та отримати свідоцтво про його смерть відповідного державного зразка іншим чином аніж як через звернення до суду, заявниця змушена була звернутися до суду із даною заявою, та просити суд встановити факт того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, помер 01 червня 2017 року в місті Донецьку.
Заявниця ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності, вимоги заяви задовольнити.
Представник заінтересованої особи Слов'янського міського ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відділу, рішення ухвалити згідно із вимогами діючого законодавства.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до положення ст. 257-1 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами), заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 256 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 , п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Згідно із свідоцтвом про шлюб серія: ІІІ-НО № 482732, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 (до шлюбу - Нежик) Л.П., ІНФОРМАЦІЯ_3, уклали шлюб 12 червня 1982 року (а.с. 9).
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № 1690 від 12 жовтня 2017 року, та довідкою про причину смерті до форми № 106/у № 1690 від 12 жовтня 2017 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 01 червня 2017 року в місті Донецьку. Причиною смерті став інфаркт мозку лівої гемісфери (а.с. 13-14).
Згідно із відмовою Слов'янського міського ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 4632/15.22-25 від 07 листопада 2017 року, про відмову у проведенні реєстрації смерті, заявниці було відмовлено у реєстрації смерті її чоловіка, оскільки нею для підтвердження смерті ОСОБА_2 було пред'явлено документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с. 15).
Судом були досліджені також свідоцтво про поховання, згідно із яким ОСОБА_2 було поховано 03 червня 2017 року на ділянці № 18 в ряді № 4 Лозівського кладовища м. Донецька, договір замовлення на організацію та проведення поховання № 411, акт прийому - передання наданих послуг № 411 від 03 червня 2017 року, квитанція про витрати на поховання, а також фотокартки із зображенням могили на ім'я ОСОБА_2, який народився 13 листопада 1958 року та помер 01 червня 2017 року (а.с. 16-20).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:
1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (документ), виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто зазначені лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті ОСОБА_2 видані на тимчасово не підконтрольній Українській владі території, не створюють правових наслідків.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами...».
Таким чином суд бере до уваги відомості, які зазначені в лікарському свідоцтві про смерть та довідці про причину смерті ОСОБА_2 враховуючи неможливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені в цих документах, хоча й не визнає зазначені лікарське свідоцтво про смерть та довідку про причину смерті офіційними документами.
Факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки породжує для неї правові наслідки отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 у відділі ДРАЦС на території підконтрольній державній владі України, та оформлення спадкових прав після смерті чоловіка.
Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту смерті ОСОБА_2 в певний час, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 257-1, п. 8 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України. Враховуючи, що м. Донецьк є тимчасово окупованою територією України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання цього рішення суду.
Керуючись статтями 3, 57-59, 60, 234, 256-259, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Слов'янський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту смерті в певний час- задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, помер 01 червня 2017 року в Україні в місті Донецьку, причина смерті - інфаркт мозку лівої гемісфери.
Рішення відповідно до ч. 4 ст. 257-1, п. 8 ч.1 ст. 367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя: Р.В. Кузнецов