Провадження № 2-а/243/356/2017
Справа № 243/6472/17
07 листопада 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді Кузнецова В.Р.,
при секретареві Малиновській І.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з адміністративною позовною заявою до Костянтинівського ОУ ПФУ Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Костянтинівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. До квітня 2016 року вона отримувала пенсію шляхом зарахування її на рахунок відкритий у ПАТ «Ощадбанк», однак з квітня 2016 року виплату пенсії було припинено.
Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її конституційні права.
В обґрунтування позовних вимог позивачка керується нормами ст. ст. 4, 5, 8, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постанови КМУ № 595 від 07.11.2014 року «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», ст. ст. 1, 8, 19, 22, 24, 64 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Просить суд визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати їй пенсії за віком з квітня 2016 року, визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про призупинення (припинення) виплати пенсії, зобов'язати Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити їй нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за період, починаючи з квітня 2016 року, а також утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії.
Слід зазначити, що при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі, судом не було порушено правил визначення юрисдикції щодо вирішення вказаної адміністративної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженого постановою КМУ №509 від 01 жовтня 2014 року, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики, до якої вноситься зокрема відомості про останнє зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 Закону, та її фактичне місце проживання/перебування.
Згідно із ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка передбачає реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, позивачка з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), може звернутися до суду як за своїм зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження), так і за місцезнаходженням відповідача.
Статтею 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що місце проживання внутрішньо переміщеної особи засвідчує довідка про взяття на облік цієї особи. При цьому, у вказаній довідці за вимогами Порядку її оформлення і видачі, зазначається як зареєстроване у встановленому порядку місце проживання особи на непідконтрольній владі України території так і місце її проживання на території на яку вона перемістилася.
Згідно із довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, а бо району проведення антитерористичної операції № НОМЕР_1 від 24 листопада 2014 року виданою УСЗН Костянтинівської міської ради, ОСОБА_1 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.
З огляду на викладене, виходячи із аналізу ч. 2 ст. 19 КАС України та ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», позивачка, як особа яка має два зареєстрованих у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) не позбавлена права вибору суду за кожним із своїх місць проживання (перебування).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд:
цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Згідно із Розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/0/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ», відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), визначено територіальну підсудність:
цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, зокрема судових справ підсудних Калінінському районному суду міста Горлівки, Микитівському районному суду м. Горлівки та Центрально - Міському районному суду м. Горлівки - Слов'янському міськрайонному суду Донецької області.
Враховуючи ту обставину, що зареєстрованим місцем проживання (перебування) позивачки є також м. Горлівка, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області є судом який відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України є компетентним судом щодо розгляду даної справи.
Слід наголосити на тому, що суд позбавлений можливості самостійно визначити територіальну підсудність даної справи за місцем проживання позивачки у м. Константинівка Донецької області, та/або місцеперебуванням відповідача, оскільки це є прерогативою позивачки.
Суд констатує, що позивачка не скористалась своїм правом на безпосередню участь у судовому засіданні та будь-яких клопотань щодо направлення справи до іншого суду не заявляла, а скориставшись правом передбаченим ч. 2 ст. 19 КАС України, подала позовну заяву для вирішення спору Слов'янським міськрайонним судом Донецької області до підсудності якого відноситься територія м. Горлівки.
Позивачка ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилась, в своєму позові розгляд справи просила проводити у її відсутності (а.с. 4 з.б.).
Представник відповідача, начальник Костянтинівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, ОСОБА_2 в наданих до суду запереченнях розгляд справи просила проводити у відсутності представника Управління та вказала, що згідно із ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформленням і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 1 жовтня 2014 року №509.
Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20 жовтня 2014 року підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:
1) подала заяву про відмову від довідки;
2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;
3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;
4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;
5) подала завідомо недостовірні відомості.
У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є:
- дані, отримані з відповідних державних реєстрів; ,
- дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
- дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно із Постановою № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ст.12 Постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» соціальні виплати припиняються у разі;
1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;
2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;
3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;
4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" ;
5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
За наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.
В день прийняття рішення про скасування довідки керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення припиняє призначені структурним підрозділом з питань соціального захисту населення соціальні виплати такій особі та інформує про прийняте рішення органи, що здійснюють соціальні виплати, які припиняють соціальні виплати такій особі до прийняття остаточного рішення комісією.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить на розгляд комісії протягом трьох робочих днів з дня надходження інформації, зазначеної у пункті 8 цього Порядку, та відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї подання про припинення соціальної виплати.
Комісія протягом п'яти календарних днів розглядає подання про припинення соціальних виплат та приймає відповідне рішення.
Згідно із листом Міністерства соціальної політики України від 21 листопада 2014 року №13747/0/14-14/8 щодо обміну інформацією про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509«Про облік внутрішньо переміщених осіб» щомісяця з 05 грудня 2014 року проводиться обмін інформацією з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб між органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення.
За результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року була призупинена виплата пенсії для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера.
Пенсія ОСОБА_1 виплачена з 01липня 2014 року по 31 травня 2016 року.
Поновлення виплати призупинених пенсій проводиться з дати припинення виплати на підставі особистого звернення пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб незалежно від причин тимчасового призупинення виплати з урахуванням Постанови КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Пенсіонер подає заяву про поновлення виплати пенсії, пред'являє паспорт (оригінал, копія), довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», яка видається управлінням соціального захисту населення.
Так, відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 виплата пенсії припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
( Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року )
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 не проживає.
Тобто відомості, які були нею надані до управління, можна вважати недостовірними.
Тому просить суд відмовити у задоволенні вимог позивачки у повному обсязі ( а.с. 18-19).
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу Адміністративного Судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами».
Таким чином, оскільки від осіб, які беруть участь у справі, надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, дану справу можливо розглянути і вирішити на підставі наявних матеріалів, та здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що зокрема підтверджено пенсійним посвідченням, № пенсійної справи - 68609, виданим Пенсійним фондом України (а.с. 6 з.б.), та не заперечується відповідачем.
Згідно із довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, а бо району проведення антитерористичної операції № НОМЕР_1 від 24 листопада 2014 року виданою УСЗН Костянтинівської міської ради, ОСОБА_1 взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).
ОСОБА_1 перебуває на обліку Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Пенсія виплачена по 31 травня 2016 року.
Таким чином, судом з достовірністю встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонером, з 24 листопада 2014 року перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, її зареєстроване фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на обліку у відповідача з листопада 2014 року. З 01 червня 2016 року відповідачем припинено виплату пенсії ОСОБА_4
Таким чином спірним питанням даної справи є правомірність відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачці з 01 червня 2016 року, оскільки відповідачем в своїх запереченнях зазначено, що пенсія ОСОБА_1 виплачена з 01 липня 2014 року по 31 травня 2016 року.
Тому спірним питанням даної справи є правомірність бездіяльності відповідача стосовно невиплати пенсії позивачці з 01 червня 2016 року.
Суд зазначає, що відомостей про те, що на момент припинення виплати пенсії позивачці, чи на час її звернення до суду, довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України № НОМЕР_1 від 24 листопада 2014 року була скасована, суду не надано.
Згідно із статтею 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як до з'ясування певних обставин, а саме до з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера, на що посилається відповідач у своїх запереченнях.
Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Є загальновідомим факт, що антитерористична операція в Україні не завершилась на теперішній час.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Згідно із п. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
07 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження ( тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.
Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року і Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року, визнаний незаконним та чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595.
Зокрема, в мотивувальній частині Ухвали Вищого спеціалізованого суду у справі № К/800/19498, К/800/19418, зазначено: «Системний аналіз вказаних норм Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевірка законності постанови № 595 в частині затвердження пункту 2 Тимчасового порядку, дає підстави для висновку про те, що, зупиняючи видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Кабінет Міністрів України порушив їхні приписи як щодо наявності повноважень на прийняття такого рішення, так і щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян перед законом, виплати пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З приводу викладеного суд звертає увагу, що право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI.
Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону та включають таки випадки для припинення пенсії:
- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
- у разі смерті пенсіонера;
- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
- в інших випадках, передбачених законом.
Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії не передбачено.
До того ж, відповідно до статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 Конституції України).
При цьому пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Як вказувалось судом вище, підставою для припинення виплати позивачці пенсії стали посилання відповідача на КМУ № 595 від 07.11.2014 року «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей». Постановою КМУ №509 від 01.10.2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», постановою КМУ №365 від 08.06.2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», постановою КМУ №136 від 18.02.2016 року «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації...», не є нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, а отже не є випадком і належною підставою для припинення виплат, передбачених частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV в рамках статті 49 вказаного Закону, тому у даному випадку, оскільки позивачкою при зверненні до суду були заявлені вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати їй пенсії, то суд приходить до висновку, що останні підлягають задоволенню.
З огляду на таке, та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», суд приходить до висновку, що припинення відповідачем з 01 червня 2016 року виплати позивачці раніше призначеної пенсії за віком є безпідставним, а тому таку бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з червня 2016 року слід визнати протиправною.
З урахуванням чого, відповідача слід також зобов'язати поновити нарахування та виплату позивачці пенсії починаючи з червня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Заявлені позивачкою вимоги про зобов'язання відповідача нараховувати та проводити виплату нарахованої пенсії в подальшому, а також утриматись від подальшого призупинення виплат, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки заявлені до суду за відсутності порушених прав позивача, тобто на майбутнє.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що відмова у нарахуванні та виплаті, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття підстав визначених ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що відповідне Рішення Фондом як пенсійним органом щодо відмови у нарахуванні та виплаті або припинення виплати позивачці пенсії не приймалося, що не заперечувалось відповідачем.
Таким чином позовні вимоги щодо скасування Рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення нарахування та виплату їй пенсії, також не підлягають задоволенню, оскільки таке рішення відповідачем не приймалося.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 615 , яка набрала чинності з 27 серпня 2015 року, Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 і від 5 листопада 2014 р. N 637, на виконання якої Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. N 788 (чинна з 10 жовтня 2015 року) Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 і від 5 листопада 2014 р. N 637 внесені зміни до постанов КМУ:
- від 30 серпня 1999 року № 1596, якою затверджений «Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через їх поточні рахунки у банках», в частині внесення змін у пункт 6 вказаної постанови, який доповнено реченням такого змісту: «Для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, регіонів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженим постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 уповноваженим банком є АТ «Ощадбанк»»;
- від 05 листопада № 637 до Постанови КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» в абзаці першому пункту 1: «слова «території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції» замінити словами «території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення».
Доповнити абзац реченнями такого змісту: «Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому».
Як вказувалось судом вище, зміни, внесені постановами КМУ № 1596 та № 788 до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. N 1596 і від 5 листопада 2014 р. N 637 передбачають виплату (продовження виплати) пенсій, що призначені переміщеним особам ПАТ «Державним ощадним банком України». При цьому ці зміни набрали чинності з 10 жовтня 2015 року та підлягають виконанню переміщеним особам з тимчасово окупованої території, які мають право на отримання пенсій та інших соціальних виплат незалежно від порядку, встановленому п.6 наведеної постанови КМУ № 1596 для осіб, що не є переміщеними особами та отримують пенсію на підконтрольній Україні території, оскільки постановами КМУ № 1596 та № 788 внесені доповнення до вказаного пункту саме з метою отримання пенсій та інших соціальних виплат для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, регіонів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення.
На час звернення позивачки із даним позовом, вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України був чітко визначений порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам - такі виплати здійснюються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
При цьому, можливість одержання пенсії на особові рахунки, відкриті в інших банківських установах, не передбачена.
Відповідно до п. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Відповідно до п. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Поняття суб'єкта владних повноважень наведене п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Натомість у матеріалах справи не міститься жодних доказів правомірності припинення нарахування та сплати пенсії, не надано належних доказів правомірності такої бездіяльності відповідача.
Таким чином, аналізуючи всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивачки та заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині періоду стягнення пенсії, оскільки позивачка просить суд відновити її порушене право з 01 квітня 2016 року, однак в судовому засіданні встановлено, що як зазначено в запереченнях відповідача, ОСОБА_1 отримала пенсію за травень 2016 року, і з 01 червня 2016 року їй призупинено виплату пенсії, і вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці пенсії з червня 2016 року, зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплату ОСОБА_1, пенсії за віком з 01 червня 2016 року та виплатити заборгованість з перерахуванням її на рахунок уповноваженого банку, обраному раніше позивачкою, а саме Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», відповідно до вимог частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 1 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, виконуються негайно.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.
Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок відповідача добровільно і негайно виконати рішення суду про присудження виплатити пенсію і цей обов'язок полягає у тому, що у відповідача обов'язок видати пенсію у межах стягнення за один місяць виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з ч.1 ст. 94 КАС України, відповідно до якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 21 липня 2017 року позивачці було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по даній справі.
З 01 січня 2017 року набув законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, яким від сплати судового збору під час розгляду справи було звільнено Пенсійний фонд України та його органи. З огляду на викладене, судові витрати у даній справі необхідно віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", Постановою Кабінету Міністрів «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05 листопада 2014 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №136, ст. ст. 6, 7, 17-19, 99, 104-106, 159, 161, 162, 256, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 01 червня 2016 року.
Зобов'язати Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 червня 2016 року на рахунок ОСОБА_1, відкритий нею раніше у публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
Допустити до негайного виконання постанову суду в частині присудження виплати пенсії позивачці у межах суми стягнення за один місяць.
У задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова постановлена та підписана в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_3