Справа № 242/4049/17
Провадження № 2-а/242/306/17
06 листопада 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Пирогової Л.В., при секретарі Клименко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 21.09.2017 року звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона отримувала пенсію за віком. 30.08.2017 року звернулася до відповідача із заявою про виплату пенсії у зв'язку зі зміною місця проживання та реєстрації в м. Селидове Донецької області. Повідомленням ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.09.2017 року №5880/02 їй було відмовлено в поновленні пенсії у зв'язку з находженням на обліку ВПО. Вважає, що відповідач протиправно не здійснює нарахування їй пенсії та просить суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком від 01.06.2017 р., а також допустити негайне виконання постанови суду в частині присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву в якій просить судовий розгляд проводити без її участі.
Представник позивача ОСОБА_3 у судове не з'явився, надав до суду заяву в якій просить судовий розгляд проводити без його участі та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи Управління СЗН Селидівської міської ради ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився про дату,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу без його участі.
Представник відповідача ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з,явився.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що згідно копії пенсійного посвідчення №2120200845 виданого 08.10.2008 р. Пенсійним фондом України ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 08.10.2008 р.
ОСОБА_1 19.05.2017 року звернулася до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про поновлення виплати пенсії, в зв'язку зі зміною місця реєстрації.
ОСОБА_2 ОУПФ України Донецької області від 13.09.2017 року позивача повідомлено про те, що вона не має права звертатись за поновленням пенсії відповідно до п.п. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
У частині 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З матеріалів справи вбачається, що підставою призупинення виплати пенсії стало позивач перебуває на облік в Управлінні соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа.
Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання, тоді як Відповідач в своєму листі не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.
Згідно з Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться, зокрема, до паспорта громадянина України.
Як вбачається з копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія ЕМ №484074, виданого 09.12.1999 року, Кам'янобрідським РВ УМВС України в Донецькій області, з 15.05.2017 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно п. 1.3 вищевказаних Правил, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС ) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснене на з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Таким чином, у суду немає жодних сумнівів щодо внесених до паспорту позивача відомостей про реєстрацію його місця проживання, оскільки вони внесені відповідно до встановленого законодавством порядку та уповноваженим на те органом.
Суд звертає увагу, що відповідачем не вказано, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії та будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати пенсії, як не підтвердження реєстрації проживання.
Слід зауважити, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, по втраті годувальника та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ч. 1 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Частиною 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 року № 22-1 , заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
За приписами ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС України враховується колегією суддів при розгляді даної справи.
В зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач не здійснюючі нарахування та виплату належної позивачу ОСОБА_1 пенсії за місцем реєстрації, фактично обмежує його конституційне право на соціальне забезпечення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати Селидовське ОУ ПФУ Донецької області відновити виплату позивачу пенсії згідно її заяви від 19.05.2017 року.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
З урахуванням того, що позивача є інвалідом 2 групи та відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» її звільнено від сплати судових витрат та відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. ст. 88, 94 КАС України, вважає за необхідне віднести судові витрати на рахунок держави.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 11, 94, 158-163, 186 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за її заявою від 19.05.2017 року.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком (ІПН НОМЕР_1) відповідно до її заяви від 19.05.2017 р.
Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми платежу за один місяць.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.В. Пирогова