(заочне)
ун. № 759/313/17
пр. № 2/759/2158/17
27 вересня 2017 року Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Шелудько В.В.
за участю представника позивача Семенова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання постійного безперешкодного доступу ТОВ «Кей-Колект» до цього майна, а також визнати відповідачів такими, що втратили право користування вищезазначеною квартирою.
В обгрунтування позовних вимог посилався на укладення кредитного договору між ПАТ «Укрссибанк» та ОСОБА_4, на укладення в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1. 12.12.2011р. ПАТ «Укрсиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект», відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги за зобов»язаннями по кредитному та іпотечному договорами. У зв»язку з грубим порушенням ОСОБА_4 умов кредитного договору, зокрема неповернення кредиту, несплати процентів та комісій за користування кредитом, ТОВ «Кей-Колект» в позасудовому порядку врегулював питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено умовами іпотечного договору та Законом України «Про іпотеку». Зокрема, 11.12. 2015 року ТОВ «Кей-Колект» набув у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» право власності на предмет іпотеки, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 12.12. 2016 року ТОВ «Кей-Колект» була здійснена спроба потрапити у власне майно - квартиру, однак ним було виявлено, що в квартирі проживають відповідачі. ТОВ «Кей-Колект » були складені акти обстеження майна, відповідно до яких майно знаходиться у житловому стані, немає жодних видимих пошкоджень. 19.12.2016року повторного складено акт обстеження в якому зазначено, що стан цього майна встановити не можна, не надано доступ до лічильників газу, води, електричної енергії, внаслідок чого неможливо встановити їх справність та використання відповідно норм. Позивач вважає, що з моменту набуття права власності на майно, відповідачі втратили право користування цим майном. Просить позов задовольнити керуючись ст. 391,ч.1 ст. 383 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримує та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає за можливе слухати справу за їхньої відсутності за наявними у справі доказами, ухваливши по справі відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, заочне рішення
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 26.02.2007року було укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачі передали в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.14/.
За умовами п.1.2, 1.3 Договору іпотеки, іпотекою забезпечується в повному обсязі виникнення грошових зобов'язань ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11122013000 від 26.02.2007 року, але не обмежуючись наступними зобов»язаннями, а саме по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до Кредитного договору , кредитних коштів у сумі 100 000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладання кредитного договору 1 складає 505 000,00 грн. Зобов'язання по поверненню отриманого кредиту за Кредитним договором в термін до 26.02.2017 року, якщо іншій термін повернення кредиту не встановлено згідно до умов Кредитного договору.
Предмет іпотеки, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 є власністю Іпотекодавців на підставі таких документів: 2/5 частини квартири на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане управлінням справами Національної академії наук України 17.05.1997р. зареєстроване Київському міському БТІ 26.05.1997 року за № 5250; 3/5 частини квартири на підставі договору купівлі-продажу 35 часток квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шрестхою Д.Г. 04.11.2002 року за № 4550, зареєстрованого Київським міським БТІ 06.11.2002року за № 5250.
12.12.2011р. між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, та договір відступлення прав, за якими від ПАТ «Укрсиббанк» переходять право вимоги до ТОВ «Кей-Колект» за всіми первинними договорами та договорами забезпечення/а.с.4-13/
Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що факторинг є фінансовою послугою).
Відповідно до положень статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2016р. ТОВ «Кей-Колект» є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.20-21/
Відповідно до договору іпотеки п.4.2 звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)
Так, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
За договором факторингу № 1 укладеним 12.12.2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» (як клієнтом) та ТОВ «Кей-Колект» (як фактором) був укладений договір факторингу за яким клієнт зобов'язався передати у власність фактору, а фактор прийняти права грошової вимоги клієнта до боржників щодо погашення заборгованості, що виникли на підставі первинних договорів і договорів забезпечення/а.с.4-9/.
Згідно виписки з додатку до вищевказаного договору від 12.12.2011 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 11122013000 від 26.02.2007 року укладеним між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 та договором іпотеки № 48466 від 26.02.2007 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3./а.с.13/.
Таким чином, між позивачем -новим кредитором та відповідачами-боржниками продовжують існувати договірні відносини. Набуття ж права власності на предмет іпотеки не зупиняє відносин кредитор-боржник.
Позивач звертається із позовом, який просить задовольнити керуючись ст. 391 ЦК України, тобто з негаторним позовом.
Слід зазначити, що однією із умов негаторного позову є відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин, чого у даному випадку немає.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог за відсутністю правових підстав, визначених позивачем.
На підставі вищевикладеного, ст. 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294, ЦПК України, суд-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: