Справа № 755/8114/17
"24" жовтня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Астахової О.О.,
при секретарі: Наумовій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів,-
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути із ПАТ «Державний ощадний банк України» на його користь грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, між ним та ПАТ «Державний ощадний банк України» було укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № НОМЕР_1, рахунок № НОМЕР_2.
29.02.2016 року на його рахунок надійшли грошові кошти у сумі 20000 грн. Однак зазначені кошти позивач не має можливості зняти, оскільки відповідач безпідставно заблокував його рахунок.
Дії банку щодо неповернення грошових коштів з рахунку є незаконними та посягають на право власності позивача, обмежують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися його майном.
Оскільки досудове врегулювання спору виявилось неможливим, позивач змушений звернутись до суду із даним позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Додатково представник позивача пояснив, що позивач є інвалідом третьої групи, постійно потребує догляду та лікування, його пенсійного забезпечення не вистачає на задоволення фізичних потреб, а банк своїми неправомірними діями обмежує його у праві розпоряджатись власними коштами.
Посилання представників Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на лист Шевченківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України в Харківській області від 05.07.2017 року, як на підставу для блокування картки, вважає необґрунтованою, оскільки грошові кошти у кримінальному провадженні речовими доказами не визнані, постанови про їх арешт не має, а відтак, вважає що банк неправомірно відмовив у видачі позивачу його грошових коштів. З огляду на означене просив про задоволення позову.
Представник відповідача Варакута В.О. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що картка позивача була заблокована на підставі звернення слідчого, який здійснює досудове розслідування щодо шахрайських дій пов'язаних із картковим рахунком позивача.
Відповідно до п. 8.4.4 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк має право в односторонньому порядку заблокувати картку, якщо працівники банку не можуть зв'язатися з клієнтом банку для отримання його згоди на це, але мають обгрунтовані підозри в несанкціонованому використанні картки, що може призвести до завдання збитків клієнту або банку. Розблокування картки здійснюється після усунення причин блокування картки.
Оскільки на даний час триває досудове розслідування, вважала, що банк правомірно, на підставі умов укладеного між сторонами договору, заблокував картковий рахунок позивача.
Суд, заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрив картковий рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк України» № НОМЕР_2, що підтверджується випискою по картковому рахунку за період з 13.01.2016 року по 12.09.2016 року.
29 лютого 2016 року на вказаний рахунок позивача (картка НОМЕР_3) надійшли грошові кошти у розмір 20 200,10 грн. (а.с. 10-12).
Разом з тим, позивач позбавлений можливості користуватись даними грошовими коштами, оскільки відповідачем заблоковано його картку.
19 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із претензією про майнову та моральну шкоду, в якій просив повернути грошові кошти, які не можливо зняти з картки НОМЕР_3 (а.с. 7).
Листами ПАТ «Державний ощадний банк України» від 30.08.2016 року №71-01/1421 та від 08.09.2016 року №11/5-22/1774/436/2016-00с ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до п. 8.4.4 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банк має право в односторонньому порядку заблокувати картку, якщо працівники банку не можуть зв'язатися з клієнтом банку для отримання його згоди на це, але мають обгрунтовані підозри в несанкціонованому використанні картки, що може призвести до завдання збитків клієнту або банку. Розблокування картки здійснюється після усунення причин блокування картки (а.с. 5-6).
Відповідно до ч.1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Під час судового розгляду представник відповідача також пояснила, що у зв»язку із надходженням на адресу Банку листа від слідчого Шевченківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України в Харківській області від 05.07.2017 року, було прийнято рішення щодо блокування картки позивача до встановлення обставин.
Як убачається із листа Шевченківського відділу поліції Головного Управління Національної поліції України в Харківській області від 05.07.2017 року, слідчим проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016220480000974 від 01.03.2016, порушеного за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом того, що близько 14 год. 35 хв. 29.02.2016 року, невстановлена особа, шахрайським шляхом, під приводом того, що син ОСОБА_3 затриманий співробітниками поліції, заволоділа грошовими коштами у сумі 20 200 грн., шляхом їх перерахування ОСОБА_3 на картковий рахунок № НОМЕР_3 через відділення АТ "Ощадбанк", що розташоване за адресою; вул. Сумська, 69 в м. Харкові. Після того, як остання зрозуміла, що їй телефонували шахраї, одразу зателефонувала до АТ «Ощадбанк» та попрохала заблокувати картковий рахунок на який було нею перераховано кошти у сумі 20 200 грн.
Під час досудового розслідування встановлено, що картковий рахунок № НОМЕР_3, на який було перераховано кошти ОСОБА_3 належить ОСОБА_1
У зв'язку із встановленням факту шахрайства відносно ОСОБА_3 та тим, що картковий рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 заблоковано, а грошові кошти, які перераховані ОСОБА_3 наявні на банківській картці, запропоновано повернути вказані грошові кошти потерпілому у кримінальному провадженні. (а.с. 21).
У судовому засіданні встановлено, що на даний час грошові кошти у сумі 20 000,00 грн. знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_3, що належить позивачу, що підтверджується випискою по рахунку і не заперечується сторонами.
Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Суд критично відноситься до посилань відповідача на п. 8.4.4 Договору укладеного між сторонами, оскільки відповідно до його умов, право банку в односторонньому порядку заблокувати картку можливе якщо працівники банку не можуть зв'язатися з клієнтом банку для отримання його згоди на це, але мають обгрунтовані підозри в несанкціонованому використанні картки, що може призвести до завдання збитків клієнту або банку.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У даному випадку не встановлено несанкціонованого використання картки, тобто використання її особами, які не мають на це права, що могло б призвести до завдання збитків клієнтів або банку.
Натомість обмеження власника банківського рахунку - позивача у справі, у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, свідчить про порушення його прав.
Під час з»ясування обставин справи, судом встановлено, що відсутня постанова слідчого про визнання грошових коштів у сумі 20 200,00 грн., які надійшли на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 речовими доказами. Відсутня також постанова слідчого судді про арешт цих грошових коштів, або рахунку на якому вони знаходяться, як це передбачено вимогами КПК України.
Більше того, відсутні будь-які належні і допустимім докази, у розумінні ст. ст. 57-59 ЦПК України, щодо визнання ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні № 12016220480000974 від 01.03.2016, порушеного за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, доказів звернення та відповідно прийняття цивільного позову потерпілого у ньому.
Суд також звертає увагу, що кримінальне провадження12016220480000974 від 01.03.2016, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, порушеного за фактом, а не відносно особи позивача, що дає підстави вважати, що у органу досудового слідства не достатньо доказів на даній стадії, щодо пред»явлення підозри позивачу у вчиненні позивачем злочину за ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено, що ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно із ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Особа вважається невинною, доки її вина не встановлена відповідним судовим рішенням.
За положеннями ч. 1-3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справ. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що належними і допустимим доказами стороною відповідача не спростовано доводи позивача на які він посилається, як на підставу своїх вимог щодо повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.
З огляду на означене, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 208, 209, 212-216, 223 294 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 1058, 1060, 1066, 1074 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів-задовольнити.
Стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2017 року.