02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14
Справа № 753/12674/17
2/753/5800/17
(ПРО ЗАЛИШЕННЯ БЕЗ РУХУ)
"04" вересня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Даниленко В.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності на спадкове майно
ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до п. 4 частини 2 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. А пунктом 9 цієї частини встановлено, що у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
За аналізом наведених правових норм, суддя вказує на те, що зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно з визначеною у них дійсною вартістю майна, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб'єкта оціночної діяльності.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звертається з позовом про визнання права власності на спадкове майно, зокрема на 1/8 частину квартири №39, яка розташована в м. Києві, вул. Привокзальна, 8, а ціна позову за даним предметом майнового характеру встановлена у розмірі 6 250 грн., яка визначена відповідно до договору купівлі-продажу даної квартири від 30.11.2007 року.
Водночас, доданий до позовної заяви договір купівлі-продажу не є належним та допустимим доказом, оскільки встановлена у ньому вартість у розмірі 50 000 грн. визначена станом на 30 листопада 2007 року, що вочевидь не відповідає дійсній його вартості за станом на момент розгляду справи.
За змістом частини 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. А згідно з частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Оплата судового збору за подання до суду позовної заяви здійснюється у розмірах визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII, який набрав чинності з 1 вересня 2015 року та яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 якого за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 000 грн.).
Отже, судом встановлено, що позивачем визначено ціну позову, яка вочевидь не відповідає дійсній його вартості станом на момент розгляду справи та не додано документу, що підтверджує сплату нею судового збору за заявленою вимогою.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач може усунути вищевказані недоліки шляхом направлення до Дарницького районного суду м. Києва уточненої позовної заяви з вірно визначеною ціною позову і оформленої відповідно до вимог стст. 119, 120 ЦПК України та документу, що підтверджує сплату нею судового збору у відповідності до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною 2 ст. 121 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись стст. 80, 119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.
Встановити позивачу строк п'ять днів з дня отримання нею даної ухвали для усунення вказаних недоліків, роз'яснивши, що у випадку їх не виправлення у зазначений термін заява буде повернута та вважатиметься неподаною.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ: ДАНИЛЕНКО В.В.