ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/62816.11.09
За позовомВиробничого підприємства «Надежда»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»
простягнення 201 395,87 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Карнарук А.В. - дов. № 777 від 17.04.2009 року;
від відповідача: Швець Б.В. -дов. № б/н від 05.11.2009 року;
Обставини справи:
Виробниче підприємство «Надежда»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»про стягнення 201 395,87 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором № 264/б від 02 квітня 2009 року.
Ухвалою від 18.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.10.2009 року.
В судовому засіданні 05.10.2009 року, представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 05.10.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 05.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2009 року.
У судовому засіданні 06.11.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.11.2009 року.
В судовому засіданні 16.11.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 45 094,50 грн. та просив стягнути з відповідача 113 649, 31 грн. -основного боргу, 2 966, 12 грн. -пені, 39 685, 95 грн. -штрафу, 2 013, 96 грн. -державного мита, 236 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2009 року надав усні пояснення по суті спору та надав платіжне доручення на доказ часткового погашення заборгованості.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.11.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
02 квітня 2009 року між Виробничим підприємством «Надежда», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 264/б (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти, (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного Договору.
Пунктами 2.1 та 2.2 Договору передбачено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДС), що діють на території України, і підтверджуватимуться паспортом якості і сертифікатом відповідного заводу -виробника товару. Одиниця виміру кількості товару та кількість поставки товару, що поставляється Договором, визначається в заявках.
Відповідно до пункту 3.1 Договору покупець зобов'язується оплатити товар згідно умов визначених в Додаткових угодах до даного Договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши Додаткової угоди у встановлений строк на дану партію товару, покупець зобов'язаний провести розрахунок на протязі 2 (двох) банківських днів з дати отримання товару.
Згідно з пунктами 3.2 та 3.3 Договору оплата здійснюєтьься на підставі виставленого постачальником рахунку. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Сторони пунктом 3.5 Договору погодили, що кінцеві розрахунки за отриманий товар здійснюються покупцем на підставі рахунку виставленого продавцем, не пізніше 2 (двох) банківських днів після отримання товару.
Пунтами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується відвантажити покупцю товар у відповідності з поданою заявкою та узгодженим графіком відвантаження. Товар поставляється покупцю партіями, в кількості, по ціні, за умовами, які визначені в Додатковій угоді до даного Договору.
09 липня 2009 року, 23 липня 2009 року, 17 липня 2009 року та 20 липня 2009 року між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору № 264/б від 02.04.2009 року на поставку нафтопродуктів.
На виконання умов Договору та Додаткових угод позивач поставив відповідачу товар загальною сумою 225 723,30 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 4441/Н від 09.07.2009 року на суму 90 075, 40 грн., № 4510/Н від 13.07.2009 року на суму 45 094,50 грн., № 4639/Н від 17.07.2009 року на суму 45 185, 60 грн., № 4720/Н від 20.07.2009 року на суму 45 367,80 грн. та довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей № 79 від 14.07.2009 року, проте відповідач частково розрахувався за поставлені нафтопродукти, в результаті чого в останнього виникла заборгованість в сумі 158 743,80 грн.
Під час розгляду справи відповідач на виконання умов Договору частково погасив заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 90 280,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7_В2010/1 від 02.11.2009 року на суму 35 094,50 грн., № 146_9F00Е від 15.09.2009 року на суму 10 000,00 грн., № 33 від 06.11.2009 року на суму 45 185,60 грн., а тому провадження у справі в частині стягнення 90 280,10 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.
Таким чином на момент розгляду справи заборгованість за поставлений товар складає 68 463,70 грн. (158 743,80 грн. -90 280,10 грн.)
Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 68 463,70 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами Договору.
Відповідно до пункту 6.4 Договору у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.3 та 6.4 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 966,12 грн. та штраф в сумі 39 685,95 за весь період прострочення.
Виходячи з положень ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Беручи до уваги світову фінансову кризу, враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача та його прагнення щодо добровільного погашення боргу, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. та штрафу відповідно до 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД» заборгованості в розмірі 90 280,10 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікоіл ЛТД»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Щорса, 18; фактична адреса: 01053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7, офіс, 211, код ЄДРПОУ 32308598) на користь Виробничого підприємства «Надежда»(місцезнаходження: 39400, Полтавська обл., Машівський р-н, смт. Машівка, вул. Леніна, буд. 130, фактична адреса: 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 1, код ЄДРПОУ 22519085) 68 463 (шістдесят вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 70 коп. - основного боргу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. -пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. -штрафу, 1 697 (одну тисячу шістсот дев'яносто сім) грн. 44 коп. - державного мита та 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 91 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
08.12. 2009 року