83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.12.09 р. Справа № 9/157
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
Присекретарі судового засіданні Гутевич С.Ю.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини”, м. Бориспіль, Київська область як сторона спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Амаркорд-Алекс”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕРЦ” строй”, м. Донецьк
про стягнення 100 800 грн. 00 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Михайлов А.Л. - представник (за довіреністю №26/02 від 02.03.2009р.);
від відповідача: Чорна Т.А. - представник (за довіреністю б/н від 18.10.2009р.).
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини”, м. Бориспіль, Київська область як сторона спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Амаркорд-Алекс”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕРЦ” строй”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 100 800 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір комісії б/н від 20.03.2007р., специфікації до даного договору б/н та дати, від 10.06.2009р., додаткові угоди №1 від 31.03.2007р., №2 від 10.06.2009р., платіжне доручення №1 від 22.03.2007р., договір №1 про спільне інвестування будівництва торгово-культурного комплексу від 14.03.2007р., додаткові угоди до даного договору №1 від 21.03.2007р., №2 від 15.10.2008р., претензію №23/1 від 25.06.2009р., лист №03/07-2009-1 від 03.07.2009р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно з яким позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
20 березня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини”, м. Бориспіль, як сторона спільної діяльності (надалі комітент), що діє на підставі договору №1 про спільне інвестування будівництва торгово-культурного комплексу від 14.03.2007р. та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГЕРЦ” строй”, (надалі комісіонер) укладений договір комісії.
Відповідно до частини 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України спільна діяльність за договором №1 від 14.03.2007р. здійснюється на підставі об'єднання внесків без створення юридичної особи. Розділом 2 вищевказаного договору визначені внески сторін у спільну діяльність. Пунктом 3.11 договору визначено, що ведення спільних справ доручається стороні 1 (Товариству з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини”), що вправі, якщо інше не встановлено договором або Рішенням Ради Учасників, вирішувати всі питання спільної діяльності.
Договором №21/03-1 від 21.03.2007р. про обмін частини в статутному капіталі на частку у спільній діяльності між ТОВ „Донградострой” та Українсько-бельгійським спільним підприємством «Амаркорд-Алекс» сторонами спільної діяльності за договором №1 від 14.03.2007р. є ТОВ „Міжнародний центр прав людини” і Українсько-бельгійське спільне підприємство «Амаркорд-Алекс», про що складено додаткову угоду №1 від 21.03.07р. до договору про спільне інвестування будівництва торгово-культурного комплексу від 14.03.2007р.
14.10.2008р. Українсько-бельгійським спільним підприємством «Амаркорд-Алекс» змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Амаркорд-Алекс», що є правонаступником Українсько-бельгійського спільного підприємства «Амаркорд-Алекс», про що складена додаткова угода №2 від 15.10.08р. до договору про спільне інвестування будівництва торгово-культурного комплексу від 14.03.07р.
Відповідно до умов договору комісії від 20.03.2007р. комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити роботи щодо пошуку товарно-матеріальних цінностей (далі за текстом - матеріали) і здійснити від свого імені за рахунок комітента угоди по їх придбанню.
Пунктом 1.2 договору комісії (з урахуванням додаткової угоди від 10 червня 2009р.) передбачено, що конкретні умови здійснення угод, а саме: найменування матеріалів, приблизні ціни придбання одиниці, кількість, терміни постачання матеріалів - визначаються у специфікації, яка додається та є невід'ємною частиною даного договору (додаток №2).
Згідно п.3.2 договору комісії, комітент повинен в строк не більше 1 робочого дня з моменту укладання даного договору перерахувати комісіонеру кошти для покриття майбутніх витрат комісіонера у розмірі сукупної вартості, вказаної в специфікації, яка додається та є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов договору комітент перерахував комісіонерові суму для покриття майбутніх витрат у розмірі 1 997 728грн.40коп., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 22.03.2007р., копія якого наявна в матеріалах справи.
В свою чергу, додатком №2 до договору комісії (специфікацією від 10.06.2009р.) передбачений обов'язок комісіонера придбати до 15 червня 2009р. наступні матеріали: арматуру ГОСТ/ДСТУ 380-88/3760-98 А500с в кількості 35 тон за ціною 2 880грн.00клп. за одиницю загальною вартістю 100 800грн.00коп.
Пунктом 5.3 договору (з урахуванням додаткової угоди від 10 червня 2009р.) передбачено, що якщо комісіонер не може виконати умови договору в строки, визначені у додатку №2, у відповідності до п.2.4 договору, останній повинен повернути комітенту отримані кошти за кожною невиконаною частиною доручення. Повернення грошових коштів здійснюється самостійно комісіонером на розрахунковий рахунок комітента протягом 3-банківських днів після спливу строку, вказаного для виконання доручення (строку поставки матеріалів) згідно додатку №2.
За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання, передбачені умовами договору та специфікацією від 10.06.2009р. не виконав та до 15.06.2009р. не передав позивачу зазначені у специфікації матеріали. Крім того, в порушення п.5.3 договору відповідач не перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 100 800грн.00коп. за невиконану частину доручення. Доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено. Наразі, факт невиконання договірних зобов'язань визнаний відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Крім того, 25.06.2009р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія №23/1 з вимогою повернути суму 100 800грн.00коп. за несвоєчасно виконану частину доручення. У відповіді на претензію від 03.07.2009р. відповідач визнав заборгованість у повному обсязі та зобов'язався повернути її в термін до 30.07.2009р., однак свої зобов'язання не виконав дотепер.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 100 800грн.00коп.
Вказана заборгованість фактично визнана відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу отриманих коштів за невиконану частину доручення, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 100 800грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини”, м. Бориспіль, Київська область як сторона спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Амаркорд-Алекс”, м. Київ щодо стягнення заборгованості в розмірі 100 800грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини”, м. Бориспіль, Київська область як сторона спільної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Амаркорд-Алекс”, м. Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕРЦ” строй”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 100 800 грн. 00 коп. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГЕРЦ” строй” (за адресою: проспект Ілліча, 15а, м. Донецьк, 83003, р/р 26000301787827 в ГУ ПІБ Донецької області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 34053516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр прав людини” (за адресою: вул. Січнева ,1, м. Бориспіль, Київська область, 08300, р/р 26008301013506 в ВТБ Банк м. Києва, МФО 321767, код ЄДРПОУ 24087773) заборгованість в розмірі 100 800 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 008грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У судовому засіданні 01.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя