83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.12.09 р. Справа № 44/150пд
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Лейби М.О. та Сгари Е.В., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області (представник Тищенко Ю.С., довіреність від 17.09.08 року) до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» (директор Устенко С.В.), про:
- розірвання договору купівлі-продажу № 4157 від 26.11.02 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» відносно державного майна об'єкту незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташованого в місті Шахтарську по вулиці Берегового;
- повернення об'єкту незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташованого в місті Шахтарську по вулиці Берегового до державної власності в особі регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області;
а також за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Шахтарського міжрайонного прокурора (прокурор відділу Пономарьов А.О., посвідчення № 2644) в інтересах держави в особі Шахтарської міської ради (представник Швидка Є.Ю., довіреність від 09.12.09 року) до регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області та до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка», за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору державної компанії «Луганськлегінвест» (представник Мілоградський О.О., довіреність від 01.01.09 року), про:
- визнання за територіальною громадою міста Шахтарська в особі Шахтарської міської ради права власності на новий збудований об'єкт - комплекс будівель промислового значення, розташованих за адресою місто Шахтарськ, вулиця Берегового 7а, -
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області (далі - Фонд) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» (далі - Товариство) про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташованого за адресою 86200, Донецька область, місто Шахтарськ, вулиця Берегового, що знаходиться на балансі Мінпаливенерго, ДХК „Шахтарськантрацит”, ДВАТ ш/у „Шахтарське-Глибоке від 26.11.02 року № 4157 (далі - Договір), а також про повернення у власність держави проданого за Договором майна: об'єкту незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташованого в місті Шахтарську по вулиці Берегового (далі - Вузол). Позовні вимоги Фонду ґрунтуються на неналежному виконанні Товариством умов Договору у частині обов'язку до 31.12.08 року завершити будівництво Вузлу та ввести Вузол в експлуатацію.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник Товариства заперечив проти позову, зазначивши, що на теперішній час будівництво Вузлу закінчене, причому на його місці створено новий збудований об'єкт - комплекс будівель промислового значення, розташованих за адресою місто Шахтарськ, вулиця Берегового 7а (далі - Комплекс), причому у витратах на спорудження Комплексу брали участь органи місцевого самоврядування в особі Шахтарської міської ради (далі - Рада) та інвестор державна компанія «Луганськлегінвест» (далі - Компанія).
В порядку статей 26 та 29 ГПК України до суду із позовною заявою також звернувся Шахтарський міжрайонний прокурор (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Ради до відповідачів Фонду та Товариства стосовно визнання права комунальної власності на Комплекс. Вимоги Прокурора ґрунтуються на умовах декількох правочинів - контракту № 8/6 від 10.12.01 року між виконавчим комітетом Ради та Компанією щодо забезпечення впровадження інвестиційного проекту щодо створення 356 нових робочих місць на Шахтарському швейно-трикотажному підприємстві „Шахтарочка”, договору про співробітництво № 1/22 від 20.08.02 року між Компанією та Товариством щодо реалізації інвестиційного проекту „Реконструкція виробництва та випуск швейно-трикотажних виробів”, а також договору про створення нових робочих місць № 01 від 08.01.04 року між Компанією, Товариством та виконавчим комітетом Ради. Прокурор та Рада вважають, що нова ніч Комплекс, яку створено шляхом інвестування коштів у Вузол, є комунальною власністю та створена для функціонування швейно-трикотажного підприємства „Шахтарочка” з метою подолання безробіття серед вивільнених робітників ліквідованих шахт. Рада зазначила, що внеском територіальної громади у спорудження Комплексу є надана Товариству пільга щодо уплати орендної плати за земельну ділянку під цією нерухомістю.
Фонд заперечив проти позову Ради, зазначивши, що відсутні будь-які правові підстави для виникнення права власності Ради на Вузол, оскільки до моменту введення в експлуатацію цього об'єкта нерухомості він не підлягав відчуженню, і право власності на нього, як на об'єкт нерухомості, не могло виникнути.
Товариство визнало позовні вимоги Прокурора та Ради, зазначивши, що право комунальної власності на Комплекс виникло на законних підставах, а неможливість вчасного введення цієї нерухомості у експлуатацію викликана відсутністю належного фінансування.
В судовому засіданні оголошувалась перерва для підготовки процесуального документу з 23 листопада до 9 грудня 2009 року.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін та учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Фонду підлягає задоволенню у повному обсязі, наразі у задоволенні вимог Прокурора та Ради слід відмовити, виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки продавця Фонду та покупця Товариства, суд дійшов висновку, що укладена між сторонами угода за своїм змістом та своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майна державної форми власності, який підпадає під правове регулювання норм статей 224-240 ЦК УРСР, статей 655-697 ЦК України, Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” та приписів розділу V Закону України „Про приватизацію державного майна”.
Таким чином, в силу статті 240 ЦК УРСР, статті 655 ЦК України, статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, статті 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, а також розділів 1 та 2 Договору, продавець Фонд зобов'язався передати у власність покупця Товариства державне майно Вузол, а Товариство зобов'язалося прийняти цей майновий об'єкт і сплатити за нього грошову суму 9'699,88 грн.
Згідно частини 4 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, Договір 26.11.02 року посвідчено державним нотаріусом Шеверою О.С. та внесено до реєстру нотаріуса під номером 3259.
Пунктом 5.2. Договору серед інших обов'язків Товариства визначено і обов'язок завершити будівництво Вузлу та ввести цей об'єкт в експлуатацію протягом двох років після нотаріального посвідчення Договору, тобто не пізніше 26.11.04 року Вузол мав бути введений до експлуатації.
Згодом сторони неодноразово вносили зміни до пункту 5.2 Договору, відтерміновуючи граничний строк введення Вузлу в експлуатацію, зокрема, останньою додатковою угодою до Договору від 13.08.08 року Товариство було зобов'язане завершити будівництво та ввести Вузол у експлуатацію не пізніше 31.12.08 року.
Нормами частини 1 статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наразі, пунктами 7.2 та 11.3 Договору передбачено, що невиконання стороною умов цієї угоди може бути підставою для розірвання Договору та повернення Вузлу Фондові. Частиною 5 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” та частиною 2 статті 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” передбачено аналогічне правило, згідно якого на вимогу однієї із сторін Договір може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених Договором.
Надані відповідачем документи, які підтверджують понесення витрат Компанії та місцевого бюджету на реконструкцію Вузлу, а також акт робочої комісії Компанії від 20.12.04 року щодо визнання завершеними будівельних робіт першої черги робочого проекту „Створення швейно-трикотажного підприємства „Шахтарочка” - за висновком суду не є допустимим доказом належного виконання договірного зобов'язання щодо введення Вузлу в експлуатацію, оскільки єдиним належним та допустимим доказом введення нерухомості в експлуатацію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.04 року № 1243 „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” є акт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, підготовлений державною приймальною комісією, та який свідчить про готовність до експлуатації об'єктів нового будівництва та їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог і вихідних даних на проектування.
Згодом порядок прийняття об'єктів нерухомості до експлуатації був змінений постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.08 року № 923 „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, згідно якого доказом введення нерухомості у експлуатацію є акт готовності об'єкту до експлуатації та відповідне свідоцтво інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідач не довів суду факту виконання останнім зобов'язання за пунктом 5.2 Договору (суду не надано акт прийняття до експлуатації закінченого будівництвом Вузлу, акту готовності об'єкту до експлуатації або відповідного свідоцтва інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) ані станом на 31.12.08 року, а ні станом на момент прийняття рішення, причому означене вважається судом не тільки істотним порушенням Договору, але і є прямою підставою для розірвання Договору на підставах, передбачених як умовами правочину, так і частиною 5 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” і частиною 2 статті 19 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”. Невиконання договірного зобов'язання є порушенням норм статей 525-526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
В порядку частини 2 статті 188 ГК України 02.04.09 року Фонд листом № 11-12-03430 повідомив Товариство про намір розірвати Договір. Відповіді на вказану пропозицію Товариство у двадцятиденний строк не надало, тому Фонд отримав згідно частини 4 статті 188 ГК України право на звернення до суду з позовом про розірвання угоди.
З огляду на наведене, позовні вимоги щодо розірвання Договору є цілком обґрунтованими доказової та з правової точки зору.
За своїм загальноправовим змістом, позовна вимога щодо зобов'язання повернути Фонду Вузол фактично є засобом захисту цивільного права у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі, визначеним статтею 16 ЦК України. Частиною 9 статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” та пунктом 7.2 Договору передбачено обов'язок відповідача повернути Вузол у разі розірвання Договору.
Водночас, відповідачем на час винесення рішення суду не надано суду доказів повернення у встановленому порядку Вузлу позивачеві, через що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Норми статті 328 ЦК України передбачають, що право власності (у тому числі право комунальної власності) виникає на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Суд вважає, що контракт № 8/6 від 10.12.01 року між виконавчим комітетом Ради та Компанією щодо забезпечення впровадження інвестиційного проекту щодо створення 356 нових робочих місць на Шахтарському швейно-трикотажному підприємстві „Шахтарочка”, а також договір про співробітництво № 1/22 від 20.08.02 року між Компанією та Товариством щодо реалізації інвестиційного проекту „Реконструкція виробництва та випуск швейно-трикотажних виробів” - не можуть бути законною підставою для виникнення права власності територіальної громади міста Шахтарська на Вузол або Комплекс, який створено на базі Вузлу, оскільки зазначені правочини укладені хронологічно раніше Договору (за яким Товариство придбало речові права на Вузол), що виключає можливість їх належності до правовідносин передачі Товариством у комунальну власність Вузлу.
Договір про створення нових робочих місць № 01 від 08.01.04 року між Компанією, Товариством та виконавчим комітетом Ради - також не містить жодних посилань на виникнення права комунальної власності на Вузол або Комплекс.
До того ж, заборона відчуження Товариством Вузлу та земельної ділянки під Вузлом до моменту введення його у експлуатацію прямо передбачена умовами пункту 5.2 Договору, тому будь-які дії Товариства щодо передачі третім особам речових прав на Вузол та земельну ділянку під ним є неправомірними.
Умови пунктів 2.1.3, 2.1.4 та 2.2.4 договору про співробітництво № 1/22 від 20.08.02 року між Компанією та Товариством передбачають можливість отримання Радою не права власності на споруджену нерухомість, а корпоративних прав у підприємстві, створеному внаслідок реалізації інвестиційного проекту „Реконструкція виробництва та випуск швейно-трикотажних виробів”, які (корпоративні права) пропорційні внеску територіальної громади у будівництво, тому суд вважає, що будь-які законні підстави для виникнення права власності територіальної громади міста Шахтарська на об'єкти нерухомості Вузол або Комплекс - відсутні.
Посилання Ради на те, що внеском територіальної громади у будівництво Комплексу є пільга Товариству на оплату орендної плати за землю - є безпідставним, оскільки відповідно до норм статті 28 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” набувач Вузлу Товариство і так звільнений відповідно до закону від плати за землю щодо земельної ділянки, на якій знаходиться Вузол, на строк будівництва, визначений умовами приватизації.
Нарешті, норми статті 331 ЦК України визначають, що право власності на об'єкт нерухомості виникає з моменту його введення в експлуатацію, тому оскільки у розпорядженні суду відсутні докази належного введення в експлуатацію як Вузлу, так і Комплексу, позовні вимоги Прокурора та Ради вважаються цілком безпідставними з доказової та правової точки зору.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору є протиправне порушення Товариством умов Договору щодо строків введення Вузлу в експлуатацію, а також порушення останнім норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов'язань та правила виконання договорів купівлі-продажу державного майна.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом Фонду покладаються судом на Товариство.
На підставі означених норм національного матеріального права, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Задовольнити позов регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» розірвання договору купівлі-продажу № 4157 від 26.11.02 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» відносно державного майна об'єкту незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташованого в місті Шахтарську по вулиці Берегового, а також про повернення об'єкту незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташованого в місті Шахтарську по вулиці Берегового до державної власності в особі регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області.
Розірвати договір купівлі-продажу № 4157 від 26.11.02 року, укладений між продавцем регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» відносно державного майна об'єкту незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташованого в місті Шахтарську по вулиці Берегового.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» повернути за актом приймання-передачі регіональному відділенню Фонду державного майна України в Донецькій області об'єкт незавершеного будівництва - „Вузол зв'язку на 5000 номерів”, розташований в місті Шахтарську по вулиці Берегового.
Відмовити у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Шахтарського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Шахтарської міської ради до регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області та до товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» про визнання за територіальною громадою міста Шахтарська в особі Шахтарської міської ради права власності на новий збудований об'єкт - комплекс будівель промислового значення, розташованих за адресою місто Шахтарськ, вулиця Берегового 7а.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» на користь Державного бюджету України суму державного мита 85 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарочка» на користь місцевого бюджету міста Донецька, Ворошиловський район, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий
Суддя
Суддя М.О.Лейба
Суддя Е.В.Сгара