83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.12.09 р. Справа № 7/228
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м. Маріуполь
До відповідача: Комунальної установи „Міський лікарсько-фізкультурний диспансер” м.Маріуполь
Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію - 700, 11 грн., суми санкцій за перевищення договірних величин енергоспоживання - 126, 27 грн., суми інфляційних втрат - 29,74 грн., суми 3% річних - 13, 36 грн., суми пені - 81, 69 грн.
За участю представників:
від позивача: Кабанова Л.О. - дов.
від відповідача: не з'явились.
Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м. Маріуполь звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунальної установи „Міський лікарсько-фізкультурний диспансер” м. Маріуполь про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 700, 11 грн., суми санкцій за перевищення договірних величин енергоспоживання - 126, 27 грн., суми інфляційних втрат - 29,74 грн., суми 3% річних - 13, 36 грн., суми пені - 81, 69 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №11/1861 від 26.03.2004р. з додатками; рахунки за листопад 2008р. - січень 2009р., квітень 2009р., рахунок за перевищення договірних величин за січень 2009р.
Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав, у судовому засіданні 09.11.2009р. позов заперечив, посилаючись на те, що у грудні його підприємство вже не споживало електричну енергію, оскільки у спірному приміщенні не знаходилось, а знаходився в даному приміщенні інший лікарняний заклад. При цьому повідомив, що позивача про звільнення спірного приміщення не сповіщав, договір на постачання електроенергії не розірвано, у зв'язку з усною домовленістю з лікарняним закладом, який перемістився у спірне приміщення. Зазначені доводи відповідача зафіксовані протоколом судового засідання від 09.11.2009р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір на користування електричною енергією №11/1861 від 26.03.2004р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.
Відповідно до п.9.4 Договору, строк дії договору встановлений до 01.01.2005р. та Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не сповістить іншу про припинення дії Договору або перегляд його умов.
З пояснень представників позивача та відповідача, а також з матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.
Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу, а споживач (відповідач) оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами в розділі 7 Договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.
Облік електроенергії спожитої споживачем здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (п.7.1 Договору).
Пунктом 6.13 ПКЕЕ визначено, що у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).
Згідно п. 2 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору, споживачі здійснюють 2 планових платежі 10 та 20 числа розрахункового місяця по 50% очікуваного місячного споживання і до 27 числа розрахункового місяця остаточний розрахунок. Всі споживачі з місячним обсягом споживання електроенергії від 30 тис.кВт/год та більше, розраховуються за період з 01 дня по останній календарний день місяця.
Відповідно до наявного в справі акта приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за листопад 2009р., який підписаний обома сторонами без зауважень, у листопаді 2009р. відповідач спожив електроенергії у кількості 266 кВт/год.
Відповідно до п.6.39 ПКЕЕ, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.
Пунктом 16 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору передбачено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Період розрахунків за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії не повинен перевищувати один місяць, після чого розрахунок спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання до отримання показів розрахункових приладів обліку без подальшого перерахунку. Відновлення розрахунків за розрахунковими приладами обліку здійснюється після складання спільного акта, у якому фіксуються показання приладів обліку електроенергії.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку з неподанням споживачем даних про кількість спожитої електроенергії за грудень 2008р. постачальником нарахована за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, згідно п. 6.39 Правил користування електричною енергією.
Таким чином, кількість спожитої відповідачем електроенергії у грудні 2008р. склала 257 кВт/год.
У зв'язку з ненаданням споживачем даних про спожиту електроенергію більше одного календарного місяця, розрахунок кількості спожитої відповідачем електроенергії у січні 2009р. здійснено за потужністю струмоприймачів та числом годин їх використання, згідно із п.16 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до Договору.
Таким чином, кількість спожитої електроенергії у січні 2009р. склала 716 кВт/год.
У зв'язку із фіксацією показів приладів обліку у двосторонніх актах контрольного огляду засобів обліку №156118 від 09.04.2009р. (на лічильнику №18068 зафіксовані наступні показники - 004538,19) та №156117 від 09.04.2009р. (на лічильнику №17500 зафіксовані наступні показники - 009089,86), облік спожитої електричної енергії за квітень 2009р. визначений з урахуванням таких даних.
Таким чином, кількість спожитої відповідачем електроенергії у квітні 2009р. складає 24 кВт/год.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором у листопаді 2008р. - січні 2009р. та у квітні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію на загальну суму 886, 01 грн., що підтверджено вищевказаними двосторонніми актами приймання-передавання товарної продукції за листопад 2008р. та актами контрольного огляду засобів обліку №156118 від 09.04.2009р., №156117 від 09.04.2009р., з урахуванням здійсненого розрахунку вартості спожитої електроенергії за грудень 2008р. - січень 2009р. на підставі п. 6.39 ПКЕЕ.
На підставі наведеного, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на сплату за спожиту активну електроенергію за спірний період:
- в підтвердження отримання рахунку за листопад 2008р. на суму 186, 60 грн. відповідачем на самому рахунку міститься відповідна відмітка про отримання;
- в підтвердження направлення відповідачу рахунків за грудень 2008р. на суму 180, 29 грн. та за січень 2009р. на суму 502, 28 грн. в матеріалах справи наявні реєстри замовної кореспонденції від 08.01.2009р., від 09.02.2009р. та від 11.02.2009р., а також поштові квитанції №79 від 09.01.2009р., №76 від 09.02.2009р., №150 від 11.02.2009р.
- в підтвердження отримання рахунку за квітень 2009р. на суму 16, 84 грн. відповідачем на самому рахунку міститься відповідна відмітка про отримання.
Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати спожитої у спірний період активної електричної енергії у повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за активну електроенергію - 700, 11 грн.
Відповідач проти стягнення з нього спірної суми заперечив, посилаючись на той факт, що з грудня 2008р. він не знаходиться у спірному приміщенні розташованому за адресою: 87532, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гречеська, буд. 49, а в даному приміщенні знаходилась інша юридична особа, що зафіксовано протоколом судового засідання від 09.11.2009р.
Зазначені заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.
На час виникнення спірної суми заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 700, 11 грн. (листопад 2008р. - січень 2009р., квітень 2009р.), договір про постачання електричної енергії, укладений між позивачем та відповідачем був дійсним.
Згідно п.2.2.3 Договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.
Пунктом 6.18 ПКЕЕ передбачено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не звертався до позивача із повідомленням (заявою, листом, клопотанням тощо) про звільнення приміщення, розташованого за адресою 87532, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гречеська, буд. 49 і іншого відповідачем не доведено. До того ж, у судовому засіданні 09.11.2009р. представник відповідача підтвердив той факт, що про звільнення спірного приміщення та припинення споживання електроенергії позивача не сповіщав, що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.
Таким чином, споживач електричної енергії (відповідач) зобов'язаний сплачувати електричну енергію в порядку та в терміни, передбачені умовами Договору, а також у відповідності до приписів чинного законодавства.
Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості за активну електроенергію - 700, 11 грн. підтверджена матеріалами справи і іншого відповідачем не доведено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію - 700, 11 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 13,36 грн. за період з 23.11.2008р. по 30.09.2009р., інфляційні - 29, 74 грн. за грудень 2008р. - вересень 2009р.
Сума 3% річних та інфляційних перераховані судом та відповідно складають:
3% річних - 13, 31 грн.
інфляційні - 29, 68 грн.
Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково: 3% річних - в сумі 13, 31 грн., інфляційні - 29, 68 грн.
Вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача пеню - 81, 69 грн. з 23.11.2008р. по 30.09.2009р.
Пеня перерахована судом відповідно до діючого законодавства, складає 80, 89 грн. та підлягає стягненню саме у цьому розмірі.
Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.
Також, посилаючись на перевищення відповідачем у січні 2009р. договірної величини електроспоживання, позивач просить стягнути з КП „Міський лікарсько-фізкультурний диспансер” 126, 27 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроспоживання за січень 2009р.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на той факт, що узгодженими договірними величинами споживання електричної енергії на січень 2009р. є 500 кВит/год., тоді як споживачем спожито у січні 716 кВт/год.
Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 30 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток №13 „Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживачем” до цього Договору). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року (п.5.1 Договору).
Пунктом 11 Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999 р. №441 із змінами та доповненнями, встановлено, що граничні величини споживання електроенергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.5.2 Договору, договірна величина електроспоживання визначається на рівні: заявленої споживачем згідно з п.5.1 Договору - у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електричну енергію або в разі виконання боргових зобов'язань та проведення поточних платежів у визначені терміни; передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату спожитої електроенергії - для установ та організацій, що фінансуються з бюджету. Договірні (граничні) величини доводяться постачальником електричної енергії до відома споживачів письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною цього Договору, не пізніше як за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду. За підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії.
Всупереч вищевказаним приписам Договору (пункти 5.1-5.2 Договору) та вимогам ухвал суду від 07.10.2009р., 26.10.2009р., 09.11.2009р. позивач не представив суду жодного документа (додаток до Договору „Договірні величини споживання електричної енергії”, письмове повідомлення з доказом його вручення відповідачу про узгодження договірних величин електроспоживання, тощо) в підтвердження факту узгодження сторонами договірних величин споживання електричної енергії на січень 2009р.
Представлений позивачем додаток б/н „Договірні величини споживання електричної енергії на 2009 рік” до Договору, судом до уваги не приймається з огляду на той факт, що такий документ містить лише підпис електропостачальної організації та її печатку, тоді як підпис уповноваженої особи (представника) від відповідача та печатка Комунальної установи „Міський лікарсько-фізкультурний диспансер” на такому додатку відсутні. Тобто, зазначені договірні величини не є узгодженими.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів того факту, що у січні 2009р. сторони узгодили граничні (договірні) величини споживання електричної енергії саме у кількості 0,500 тис.кВт/год, а отже й не довів факту перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії у січні 2009р.
Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача суми санкцій за перевищення договірних величин енергоспоживання - 126, 27 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
Судові витрати розподіляються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Порядку постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабміну України від 24.03.1999р. №441, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Приазовських електричних мереж м. Маріуполь до Комунальної установи „Міський лікарсько-фізкультурний диспансер” м.Маріуполь про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 700, 11 грн., суми санкцій за перевищення договірних величин енергоспоживання - 126, 27 грн., суми інфляційних втрат - 29,74 грн., суми 3% річних - 13, 36 грн., суми пені - 81, 69 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної установи „Міський лікарсько-фізкультурний диспансер” (87532, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гречеська, буд. 49, ЄДРПОУ 03097665) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Войнич, 2, ЗКПО 00131096, рахунок зі спеціальним режимом використання 260373011294 в ОПЕРО філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) - заборгованість за активну електроенергію - 700, 11 грн.
Стягнути з Комунальної установи „Міський лікарсько-фізкультурний диспансер” (87532, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гречеська, буд. 49, ЄДРПОУ 03097665) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі Приазовських електричних мереж (87528, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Войнич, 2, ЗКПО 00131096, п/р 26004900175231 в Першому Українському Міжнародному банку м.Маріуполя, МФО 335742) - суму інфляційних втрат - 29,68 грн., суми 3% річних - 13, 31 грн., суми пені - 80, 89 грн., державне мито у сумі 88, 36 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 204, 44 грн.
В залишковій частині вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.
Суддя