83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
08.12.09 р. Справа № 37/293
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою: Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (Позивач), м. Маріуполь, ідентифікаційгний код 23599040
до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про: стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3788, 89грн., за послуги з обслуговування орендаря у розмірі 99,98 грн., пені у сумі 84,09 грн.
за участю уповноважених представників:
від Прокурора - не з'явися;
від Позивача - Слепов Д.Ю. (за довіреністю б/н від 24.11.2009 р.);
від Відповідача - ОСОБА_1 (особисто згідно паспорта)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 25.11.2009р. на 08.12.2009р.
Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (Позивач), м. Маріуполь (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3788, 89 грн., за послуги з обслуговування орендаря у розмірі 99, 98 грн., пені у сумі 84, 09 грн.
В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 853-О від 16.04.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.
На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди № 853-О від 16.04.2007р., акти прийому-передачі нежитлового приміщення в будинку, розрахунок пені, рахунки.
Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 29, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.16-21, 28), у тому числі - письмові пояснення, якими наведене додаткове обґрунтування і всі складові заявлених вимог.
Заявою про уточнення позовних вимог (а.с.27), наданою у судовому засіданні 08.12.2009р., Позивач визначив реквізити отримувача стягуваних коштів.
Відповідач у судовому засіданні 08.12.2009р. подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсягу (а.с.29), а також підписав без застережень акт звірення розрахунків, наданий Позивачем (а.с.28).
Учасники справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши у судових засіданнях учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
16.04.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір на довгострокову оренду №853-О (а.с.а.с. 6, 7), згідно п.п.1.1, 8.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване у багатоквартирному житловому будинку Літ.А-9 за адресою: м. Маріуполь, пр. Ленінградський, 39, загальною площею 208,30 кв. м., для використання під офіс, строком до 30.05.2017р.
Вказаний договір посвідченого нотаріально та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів (а.с.8). Перебування об'єкту оренди в комунальній власності підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.а.с.18, 19).
Відповідно до приписів п. 4.2 договору Орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсягу сплачувати Одержувачу орендну плату; за послуги з обслуговування Орендаря сплачувати Орендодавцю суму в розмірі 27,08грн. щомісяця, з розрахунку 0,13 грн. за 1 кв.м. орендованої площі.
Згідно умов п.п.5.2., 5.3. зазначеного договору сторонами встановлені наступні умови розрахунків:
· Орендар сплачує орендну плату за перший місяць в розмірі 1231,05грн., згідно рішення Маріупольської міської ради та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача, яким визначений місцевий бюджет Жовтневого району м. Маріуполя, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції;
· Оплата здійснюється щомісяця. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії Управління міського майна. Рахунки на оплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.
Умовами п. 7.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.
12.06.2007р. об'єкт оренди був наданий Відповідачу, про що сторони склали відповідний акт прийому-передачі (а.с.9).
У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Позивачем за період у з серпня по вересень 2009р. нарахована заборгованість з орендної плати у сумі 3788,89грн. та за послуги обслуговування в сумі 99,98грн, а також - пеня у розмірі 84,09 гривень.
Як вбачається із змісту наявних документів та наданих Позивачем у судовому засіданні пояснень Відповідачем сплата стягуваних сум не здійснена, що, зокрема, відображено у підписаному сторонами акті звірення розрахунків (а.с.28), у зв'язку з чим Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач заявлені вимоги визнав у повному обсягу (а.с.29).
Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.27), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є грошовими, пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.
Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення уточнити реквізити отримувача стягуваних сум, конкретизувавши у такий спосіб заявлені вимоги.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.
В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:
По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;
По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою - безпосередньо Відповідачем;
По-третє, із змісту наявних у справі документів не вбачається порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів у зв'язку із таким визнанням, оскільки саме Позивач та Відповідач є учасниками спірних правовідносин.
Відносно відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 853-О від 16.04.2007р. на оренду нежитлового приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 853-О від 16.04.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за послуги з обслуговування на користь Орендодавця та орендної плати не пізніше 20 числа поточного місяця на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя відповідно до умов п. 5.2. договору оренди № 853-О від 16.04.2007р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за період з серпня по вересень 2009р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 3788,89грн. та за послуги обслуговування в сумі 99,98грн.
Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу - у сумах _3788,89грн. та 99,98грн. відповідно.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору оренди № 853-О від 16.04.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені, який не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, та визначення періоду стягнення з урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені (а.с. 13) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у повному обсягу - у сумі 84,09грн.
Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 58, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 3788, 89 грн., за послуги з обслуговування орендаря у розмірі 99,98 грн., пені у сумі 84,09 грн. - задовольнити у повному обсягу.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, п/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401, заборгованість з орендної плати у сумі 3788, 89 грн. та пеню в сумі 84,09 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040, п/р 26008980144 в МФ АКБ „УСБ” м. Маріуполя, МФО 334185) заборгованість за послуги обслуговування в сумі 99,98грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 08.12.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя