Іменем України
04.11.09Справа №2а-1322/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
Судді Майсак О.І.,
при секретарі: Слонімець Т.І,
за участю : представника позивача адвоката Казакова Д.В. (дов. б/н від 01.08.2009)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе «Якорь» до Головного державного санітарного лікаря Гагарінського району м. Севастополя Максименкової І.В. про визнання протиправними та відміну постанови № 238 від 28.07.2009 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства та припису № 863 від 30.07.2009 частково, за виключенням п. 4 - „Відсторонити від роботи барменів Зазеру Л.В. та Покунова О.І.”,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кафе «Якорь» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Головного державного санітарного лікаря Гагарінського району м. Севастополя Максименкової І.В. про визнання протиправними та відміну постанови № 238 від 28.07.2009 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства та припису № 863 від 30.07.2009 року. Вказує, що 27.07.2009 року співробітниками Гагарінської санітарно-епідеміологічної служби України було проведено перевірку позивача, згідно якої було складено акт від 27.07.2009 року. На підставі акту відповідачем було винесено постанову № 238 від 28.07.2009 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства. 30.07.2009 року було винесено припис № 863, згідно якого позивачу запропоновано забезпечити виконання вимог постанови № 238.
Позивач вважає, зазначені постанову № 238 від 28.07.2009 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства та припис № 863 від 30.07.2009 року протиправними та просить їх відмінити.
Ухвалою від 05 серпня 2009 року відкрито провадження по адміністративній справі. 13 серпня 2009 року підготовче провадження було закінчене та справу призначено до судового розгляду.
В процесі розгляду справи позивач змінив предмет позову, остаточно просить визнати протиправними та відмінити постанову Головного державного санітарного лікаря Гагарінського району м. Севастополя Максименкової І.В. № 238 від 28.07.2009 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства та припису № 863 від 30.07.2009 частково, за виключенням п. 4 - „Відсторонити від роботи барменів Зазеру Л.В. та Покунова О.І
У судовому засіданні 04.11.2009, представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити. Повідомив, що 27.07.2009 року співробітниками Гагарінської санітарно-епідеміологічної служби України було проведено перевірку позивача, згідно якої було складено акт від 27.07.2009 року. На підставі акту відповідачем було винесено постанову № 238 від 28.07.2009 року про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства. 30.07.2009 року було винесено припис № 863, згідно якого позивачу запропоновано забезпечити виконання вимог постанови № 238.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутністю. Але у письмовому запереченні (а.с. ) на адміністративний позов з позовом не погоджується, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що позивачем за вимогою протипожежної інспекції було зроблено додатковий вхід у кафе, але власник кафе „Якорь” грубо порушив діюче законодавство та без узгодження з органами Санітарно-епідеміологічної станції проекту здійснив реконструкцію об'єкту ресторанного господарства. Також вказує на те, що всі зауваження, які були виявлені 27.07.2009 спеціалістами Санітарно-епідеміологічної станції та які відображені в акті мали місце бути, про що свідчить підпис директора ТОВ «Кафе «Якорь» Березкіна С.В. та відсутність будь-яких заперечень.
Згідно пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності тощо. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю „Якорь” являється юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 629402 (а. с. 6).
27.07.2009 співробітниками Гагарінської санітарно-епідеміологічної станції за скаргою від 21.07.2009 року № 7523, було проведено санітарно-епідеміологічне обстеження об'єкту ТОВ Кафе „Якорь”, за адресою: м. Севастополь, пр. Гагаріна, 36. За результатами обстеження було складено акт, відповідно до акту було виявлено ряд порушень санітарного законодавства України (арк. с. 8).
На підставі акту головним державним санітарним лікарем Гагарінського району м. Севастополя І.В. Максіменкової було винесено постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства № 238 від 28.07.2009. Відповідно до вказаної постанови було тимчасово заборонено виготовлення та реалізацію продуктів харчування в ТОВ Кафе „Якорь” за адресою: м. Севастополь, пр. Гагаріна, 36 (арк. с. 10).
30.07.2009 за № 863 головним державним санітарним лікарем Гагарінського району м. Севастополя І.В. Максіменковою директору ТОВ Кафе „Якорь” було винесено припис, згідно з яким позивачу було запропоновано: забезпечити безумовне виконання Постанови № 238 від 28.07.2009 про закриття ТОВ Кафе „Якорь” в строк до 31.07.2009; підготувати кафе до опломбуванню в строк до 31.07.2009; провести санітарно-гігієнічну експертизу об'єкту з отриманням висновку держсанепідекспертизи, а також проведення замірів рівній шуму від роботи музичної апаратури та технологічного обладнання; відсторонити від роботи барменів - Зазеру Л.В., Покунову О.І. (арк. с. 9).
Закон України, від 24.02.1994, № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі - Закон № 4004) регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
Відповідно до статті 31 Закону № 4004 Посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом. Установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють свою діяльність на підставі положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні та положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а також положень про державну санітарно-епідеміологічну службу інших державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, що затверджуються керівником відповідного державного органу за погодженням з головним державним санітарним лікарем України.
Відповідно до ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства як обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
Згідно з п.1.1 Інструкції про порядок застосування Державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заході ( обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 р. N 67 (далі - Інструкція), Ця Інструкція регулює згідно з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" порядок застосування посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України (надалі - держсанепідслужби) адміністративно-запобіжних заходів щодо: діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів (надалі - діяльність підприємств); виконання окремих технологічних операцій (надалі - виконання технологічних операцій); користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками (надалі - користування транспортом); будівництв, реконструкцій та розширення об'єктів (надалі - будівництво об'єктів); виробництва хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань (надалі - виробництво речовин); використання та реалізації хімічних речовин, продуктів харчування, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань (надалі - використання та реалізації продуктів); викидів (скидів) забруднюючих речовин (надалі - викидів речовин).
Пунктом 1.2. Інструкції встановлено, що підставою для застосування адміністративно-запобіжних заходів є порушення санітарного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією т а законами України. Крім того, відповідно до п. 2.3 Інструкції тимчасова заборона - це установлена посадовою особою держсанепідслужби заборона на певний період з визначенням терміну. Відповідно до Інструкції заборона може бути застосована на чіткий період, який має бути зазначено у постанові.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 22.06.1999, № 1109 "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні" (далі - Положення), обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян. Обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників. Вказаним Положенням визначено зокрема обсяг повноважень головних лікарів, а саме:1) здійснювати нагляд за дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарного законодавства, а також контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, виконанням програм охорони здоров'я населення; 2) безоплатно отримувати від юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, які перебувають або провадять діяльність на відповідній території України, матеріали і відомості, статистичні та інші дані, що характеризують санітарно-гігієнічний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей; 3) призначати державну санітарно-епідеміологічну експертизу, а в разі потреби визначати склад комісії для її проведення та інше.
Поняття, об'єкти, та порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи визначено статтями 10,11,12 Закону № 4004, відповідно до змісту яких державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає: визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення; встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм; оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів; оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня. Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають: проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку; інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством; схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; проектна документація на відведення земельних ділянок, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти будівництва, розширення, реконструкції об'єктів будь-якого призначення, за винятком тих, для затвердження проектів будівництва яких висновок державної експертизи не є обов'язковим; проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров'я та середовища життєдіяльності людини; продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей; документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо; діючі об'єкти, у тому числі військового та оборонного призначення. Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Аналіз матеріалів справи і обставин, допит свідків по справи на задоволення клопотання позивача Берьозкіна С.В. та Муравської Є.О., дозволяє стверджувати, що в актах, що оскаржуються, відсутнє мотивування прийнятої адміністративно-попереджувальної міри у вигляді «тимчасової заборони» та строку на який її було застосовано. Зокрема: важливим складовим складу правопорушення для подальшого застосування адміністративно-попереджувальних мір є наявність протиправності, тобто в діях позивача повинно бути саме порушення санітарного законодавства України. З порушень санітарних норм мала місце лише прострочення проходження барменами чергового професійного огляду, що знайшло відображення у пункті 4, який позивачем не оскаржуються. Нормативно-правовими актами, регулюючими діяльність відповідача не передбачено проведення санітарно-гігієнічної експертизи, проведення якої вказано у припису. Строк її проведення встановлено до 10.07.2008 року, але цей термін закінчився більш року тому. Також відсутнє обґрунтування необхідності її проведення. Судом не встановлено проведення відповідачем вимірювання рівня шуму та перевірки об'єкту з підстав порушення будівельних норм при проведенні реконструкції приміщення, на що посилається відповідач в наданих суду запереченнях та вказує на необхідність перевірки цих фактів у пункті 3 припису (а.с. 9, 69). Ці факти не були об'єктом перевірки відповідно до акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту (а.с. 8), на підставі якого винесено оскаржувані припис та постанова.
Зокрема, стосовно вимоги про проведення санітарно-епідеміологічної експертизи необхідно додати наступне: у відповідності із ст. 11 Закону об'єкти, що діють, є об'єктами експертизи. А згідно ч. б ст. 12 Закону, порядок проведення експертизи регулюється законодавством України. Таким чином, процедура і визначення конкретного об'єкту експертизи, зокрема, у відношенні певного об'єму документів та обставин, що перевіряються, встановлюються іншим нормативним актом. Таким актом є Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затверджений Міністерством охорони здоров'я України № 120 від 14 03.2006 року (далі - Порядок). Вказаним порядком встановлено «спрощений» порядок визначення відповідності вимогам санітарних норм - вибіркова перевірка без проведення безпосередньо экспертизи. При цьому об'єкти, що діють, не перестають мати статусу об'єкту експертизи (п.3.3). Згідно ст. 19 Конституцій України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способами, передбаченими Конституцією і законами України. Згідно преамбули Порядку, він розповсюджується на всі без виключень органи виконавчої влади, і саме він встановлює вимоги до організації вказаної експертизи.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Представник відповідача був присутній при попередньому розгляді справи, заяв про надання доказів та витребування них суду не надав. Матеріали справи містять численні заяви від відповідача щодо відкладення розгляду справи. За заявою представника відповідача (а.с.73) справу розглянуто за його відсутністю.
Отже в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду доказів, щодо правомірності прийнятих постанови та припису.
Постанову складено у повному обсязі 09 листопада 2009 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати пункти 1,2,3,5 припису Головного санітарного лікаря Гагарінського району міста Севастополя від 30 липня 2009 року № 863.
3. Визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства Головного санітарного лікаря Гагарінського району міста Севастополя від 28.07. 2009 року № 238.
4. Стягнути з Державного Бюджету України (ЕДРПОУ:24035598, ГУДК України у м. Севастополі МФО 824509, рр31113095700007, код платежу 22090200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кафе»Якорь»( »(рр 26000945550891 в СФ АКБ УФБ Укрсоцбанка МФО 324010 код ЄДРПОУ 22287442) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн.40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис О.І. Майсак