73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"30" листопада 2009 р. Справа № 2-а-11177/08/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Аделаїда»Відокремлена садиба про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
встановив:
Відповідно до позовних вимог, зменшених під час розгляду справи, Херсонське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (надалі-позивач) просить стягнути з Фермерського господарства «Аделаїда» Відокремлена садиба (надалі-відповідач) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 та 2007 роках, а також пеню за порушення термінів сплати цих адміністративно-господарських санкцій. За розрахунком позивача розміри санкцій та пені за 2006 рік складають 5696 грн. та 1381,68 грн., а за 2007 рік - 7515,38 грн. та 1336,50 грн., відповідно. Позивач стверджує, що у 2006 та 2007 роках відповідач не виконував норматив робочих місць для інвалідів на одну одиницю, а тому відповідно до ст.. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач повинен був самостійно нарахувати та сплатити адміністративно-господарську санкцію в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом. Оскільки відповідач самостійно вказані штрафні санкції не сплатив, то на суму штрафів нараховується пеня, розмір якої визначений вказаною статтею.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з зазначених в позові підстав, а також зазначив, що позивачем під час перевірки відповідача не був врахований один інвалід - Чікляуков Сергій Анатолійович, який працював у позивача у 2006 та 2007 роках, оскільки на момент перевірки документи, які б підтверджували його інвалідність, були відсутні, а надана відповідачем довідка МСЕК від 20.10.2008р. про те, що вказана особа є інвалідом третьої групи з дитинства, не звільняє відповідача від відповідальності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що відповідач повністю виконав норматив робочих місць для інвалідів у 2006 та 2007 роках, а в ході проведеної перевірки позивачем не був врахований один інвалід - Чікляуков Сергій Анатолійович, який є інвалідом з дитинства по зору, оскільки документи які б підтверджували його інвалідність, були відсутні на момент перевірки.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст..19 цього ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала у 2006 році - 125 чоловік, а у 2007 році - 143 особи.
Відповідно до ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав для відповідача у 2006 році - 5 чоловік, а у 2007 році - 6 чоловік.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Позивач стверджує, що у 2006 році у відповідача працювало 4 особи, яким була встановлена інвалідність - це Глущак О.Є., Курган С.І., Лук'яненко Л.І., Омельчук П.М. та Пожаров Б.О., а у 2007 році окрім зазначених осіб ще працював Купчик Ю.Ю..
З наданих відповідачем документів вбачається, що з 14.04.2003 року у відповідача працює Чікляуков Сергій Анатолійович, який згідно довідки МСЕК від 02.10.2008 р. є інвалідом з дитинства, група інвалідності - третя (по зору) безстрокова, переогляду не підлягає.
Факт роботи Чікляуков С.А. у відповідача з 2003 року позивачем не заперечується.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати до відділення ФУСЗІ штрафні санкції на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи та наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що фактично у фермерському господарстві «Аделаїда» у 2006 році працювало п'ять інвалідів, а у 2007 році шість інвалідів, що відповідає нормативу, визначеному ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому підстави для притягнення відповідача до відповідальності за ст.. 20 вказаного Закону відсутні.
Той факт, що на момент перевірки в розпорядженні відповідача не було документів, підтверджуючих інвалідність Чеклякуова С.А., а довідка МСЕК видана вказаній особі лише 02.10.2008 р. не спростовує самого факту інвалідності Чекляукова С.А. як у 2006, так і у 2007 році.
Відповідальність підприємств за ст.. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачена саме за невиконання нормативу робочих для інвалідів, а не за відсутність документів, які підтверджують їх інвалідність.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволені позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 грудня 2009 р..
Суддя Кравченко К.В.