Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
23.11.2009 р. № 2а- 6423/08/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя: П'янова Я.В.
При секретарі: Басової Н.М.
За участю представників сторін:
Позивача: Коваль О. Д., Грідіної О.В.
Відповідача: Грузінової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Приватного підприємства „Торгівельний Будинок Аркада” до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосуванняштрафних (фінансових) санкцій,-
Позивач, Приватне підприємство „Торгівельний Будинок Аркада” (далі - ПП „ТД Аркада”), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області (далі - Харківської ОДПІ) від 10.06.2008 р. №0001432310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23020,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 17708,0 грн., за штрафними санкціями - 5312,00 грн.; №0001442310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65536,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.11.2007 р. № 0000502200/0, від 22.01.2008 р. № 0000502200/1, від 26.03.2008 р. № 0000502200/2, від 10.06.2008 р. № 0000502200/3 за порушення ст.1, 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на суму 74905,00 грн.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з її договірної вартості, реалізація зерна соняшнику та пшениці за договорами №Х-592/7 від 28.02.2007р. та №15/01 від 15.01.2007р. відбулася за існуючими ринковими цінами, що склалися на зерновому ринку України на час укладання договорів постачання зерна, діяльність позивача за друге півріччя 2006 року, перше півріччя 2007 року є прибутковою.
Позивач зазначає, що включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 14167,00грн. не суперечить пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; що митна вартість товару, визначена на підставі норм Митного кодексу України, не є звичайною ціною товару в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідачем протиправно донараховано позивачеві суму податку на додану вартість у зв'язку з продажем товару за ціною, що нижче митної вартості імпортованого товару, так як пункт 4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не визначає базу для оподаткування операцій з продажу товару на території України.
Обґрунтовуючи неправомірність нарахування штрафних санкцій у сумі 74905,00 грн. згідно з ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивач вказує на відсутність порушення статті 2 Закону, виконання контрагентами - нерезидентами зобов'язань щодо поставки товару згідно з умовами зовнішньоекономічних контрактів, перехід ризиків на товар від продавця до покупця (позивача) в порту відвантаження - Китай; необхідність визначення дати поставки у відповідності з датами прибуття імпортованого товару в Україну, позначених в міжнародних вантажних накладних та рахунках, з яких товар знаходився під митним контролем митниці.
Відповідач, Харківська ОДПІ, та представники відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечують з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись на виявлені під час перевірки порушення, зазначені в акті перевірки, правомірність донарахування податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
На думку відповідача, позивач неправомірно включив до складу валових витрат суми витрат на придбання товарів, що були реалізовані за цінами, нижчими цін придбання, чим зависив валові витрати у 1 кварталі 2007 року на суму 70833,34грн.
Відповідач посилається на заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість при продажу на території України імпортованих товарів - композитних листів зі сплаву алюмінію, оскільки ціна їх реалізації та сума нарахованих у зв'язку з продажем податкових зобов'язань з податку на додану вартість більше ніж на 20 відсотків відрізняється від звичайної ціни на такі товари, якою, на думку відповідача, є митна вартість товарів.
Обґрунтовуючи нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідач посилається на порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків, оскільки позивачем було здійснено передплату за імпортований з Китаю товар, який був оформлений за вантажними митними деклараціями типу ІМ-40 із порушенням терміну 90 днів. На думку відповідача, факт перетину митного кордону не може свідчити про здійснення поставки товару в розумінні статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань з бухгалтерського обліку, ухвалою суду від 01.12.2008 р. призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса. За результатами судово - економічної експертизи надано висновок № 617 від 28.04.2009 р.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, висновок експертизи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень Харківської ОДПІ від 10.06.2008 р. №0001432310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23020,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 17708,0 грн., за штрафними санкціями - 5312,00 грн., №0001442310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65536,00 грн., рішень Харківської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.11.2007 р. № 0000502200/0, від 22.01.2008 р. № 0000502200/1, від 26.03.2008 р. № 0000502200/2, від 10.06.2008 р. № 0000502200/3 в частині нарахування штрафних санкцій (фінансових) на суму 37958,70 грн., в іншій частині позовних вимог - слід відмовити, виходячи з наступного.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства „Торгівельний Будинок Аркада” з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 01.07.2007 р. та валютного законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт №3553/23-32548751 від 05.11.2007 р. (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.11.2007 р. №0001432310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23020,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 17708,0 грн., за штрафними санкціями - 5312,00 грн., №0001442310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65538,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.11.2007 р. № 0000502200/0 за порушення статей 1, 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на суму 74905,00 грн.
Позивач оскаржував вказані рішення в адміністративному порядку шляхом подання первинної та повторних скарг. За результатами розгляду скарг органами державної податкової служби приймались рішення про залишення скарг підприємства без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін. Листом Харківської ОДПІ від 19.12.2007 №13973/10/23-118/8011 позивачу було повідомлено про помилку, допущену при оформленні податкового повідомлення-рішення №0001442310/0 від 14.11.2007 року, а саме: при визначенні розміру фінансових санкцій по ПДВ - вказана сума 65538 грн., а фактично сума фінансових санкцій складає 65536 грн. Відповідно в податковому повідомленні-рішенні №0001442310/1 від 22.01.2008 р. відображена сума фінансової санкції 65536 грн.
За результатами розгляду первинної та повторних скарг відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.01.2008 р. №0001432310/1, від 26.03.2008 р. №0001432310/2, від 10.06.2008 р. №0001432310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23020,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 17708,0 грн., за штрафними санкціями - 5312,00 грн., від 22.01.2008 р. №0001442310/1, від 26.03.2008 р. №0001442310/2, від 10.06.2008 р. №0001442310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65538,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.01.2008 р. № 0000502200/1, від 26.03.2008 р. № 0000502200/2, від 10.06.2008 р. № 0000502200/3 за порушення статей 1, 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на суму 74905,00 грн.
Згідно з висновками акту перевірки перевіркою встановлено порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, (далі по тексту - Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 рік у сумі 17708,0 грн. Внаслідок вказаного порушення відповідачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23020,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 17708,0 грн., за штрафними санкціями - 5312,00 грн.
Висновок про порушення підприємством п.1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зроблено відповідачем у зв'язку з реалізацією Приватним підприємством „ТД „Аркада” зерна пшениці та соняшника за ціною, нижчої від ціни придбання.
Як встановлено судом, відповідно до договору постачання б/н від 19.09.2006 р. та видаткової накладної № 0000000568 від 14.12.2006 р. ПП «ТБ Аркада» придбало у ПП «Золота Нива 1» на умовах СРТ (перевезення оплачені до місця призначення) 190,0 тон соняшнику по ціні (без ПДВ) 1250,00 грн. за 1 тн. на суму 237500 грн., ПДВ - 47500 грн.
Крім того, за вказаним договором згідно видаткової накладної № 0000000451 від 30.09.2006 р. ПП «ТБ Аркада» придбало у ПП «Золота Нива 1» 140,00 тон соняшнику по ціні (без ПДВ) 833,33 грн. за 1 тн. на суму 116666,67 грн., ПДВ - 23333,33 грн.
Відповідно до умов договору постачання до ціни товару враховуються витрати, пов'язані зі зберіганням товару, його транспортуванням та вантажно-розвантажувальними роботами. Згідно із п.5.4 цього договору його сторони погодили, що після переходу права власності на товар до покупця згідно умов п.5.2. договору, до моменту повної поставки товару покупцю відповідно до п.2.1 договору, товар зберігається на складі постачальника відповідно до умов ст.667 ЦК України.
Позивач не має власних та не орендує складські приміщення, тому до ціни товару увійшла вартість зберігання, транспортування та навантаження товару, що призвело до збільшення ціни придбання товару.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до вимог п. 1.32. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як доведено позивачем, та не спростовано відповідачем, придбання зерна соняшнику та пшениці здійснювалось в межах господарської діяльності позивача.
Пунктом 5.2 ст.5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.
Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Нормами п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів..., або дата оприбуткування платником податку товарів.
З огляду на зазначене, позивач правомірно включив до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних з придбанням зерна соняшнику та пшениці.
Як встановлено судом, придбаний позивачем соняшник, продано покупцю - ТОВ «Кернер -Трейд» за ціною 1200,00 грн. з ПДВ за 1 тн. на підставі договору №Х-592/7 від 28.02.2007р. та видаткової накладної № РН - 0000301 від 28.02.2007р. на умовах постачання ЕХW (франко-склад постачальника) в Ізюмському р-ні. Зерно пшениці реалізовано на користь ТОВ «Укрбізнесінвест» відповідно до договору №15/01 від 15.01.2007р. за ціною 800,00 грн. з ПДВ за 1 тн. і місцем поставки - ДП «Новопокровський КХП».
Термін EXW "франко-завод" (франко-склад постачальника) в Інкотермс-2000 означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
З огляду на зазначене, ціна придбання зерна соняшнику та пшениці включала витрати, пов'язані з довготерміновим (кілька місяців) зберіганням товару, його транспортуванням та вантажно-розвантажувальними роботами, тоді як ціна реалізації - не включала вказані витрати.
Крім того, реалізація позивачем зерна соняшнику та пшениці за цінами, визначеними в договорах №Х-592/7 від 28.02.2007 р. та №15/01 від 15.01.2007 р., відбулася за існуючими ринковими цінами, що склалися на зерновому ринку України на час укладання договорів постачання зерна, що підтверджується інформацією Харківської товарної біржі №13-224 від 21.07.2009 р., наданою за даними АПК-Інформ.
Згідно з п. 4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Підпунктом 4.1.1. п. 4.1. ст.4 Закону визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг)...
Відповідно до п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів, що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів.
З огляду на зазначене, позивачем збільшено валові доходи за 1-й кв.2007р. з операцій реалізації пшениці та соняшника. Згідно з висновками перевірки, порушень вимог ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено.
Суд зауважує, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять вимог відносно необхідності коригування правомірно визначених платником податку валових витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів, у разі подальшої реалізації цих товарів за цінами, нижчими за ціну придбання.
Як встановлено судом, за період, що перевірявся, позивач займався продажем сільськогосподарської продукції та отримував доходи від вказаного виду діяльності. За період, в якому здійснено господарські операції із продажу зерна соняшнику та пшениці за ціною нижчою, ніж ціна придбання, позивач отримав прибуток в розмірі 190327 грн., що підтверджено деклараціями з податку на прибуток.
Відповідач не надав суду належно допустимих доказів та обґрунтувань стосовно того, що ціни, за якими продавався товар (пшениця та соняшник) позивачем на підставі вище перелічених договорів, не відповідає рівню звичайної ціни.
Крім того, висновок перевірки про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» спростовано Висновком судово-економічної експертизи №617 від 28.04.2009 р.
Заперечення відповідача щодо неможливості використання Висновку судово-економічної експертизи №617 від 28.04.2009 р. як належного доказу для вирішення справи по суті, судом не приймається, оскільки відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно із ст.3 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження. Відповідно до п.4.1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. №53/5, у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань.
З огляду на зазначене, висновок перевірки про порушення підприємством п.1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та донарахування податку на прибуток за 2007 рік у сумі 17708,0 грн., є необґрунтованим.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон України 2181), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З огляду на те, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на прибуток за основним платежем у розмірі 17708,0 грн., відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 у розмірі 5312,00 грн. Відтак, оскаржуване податкове повідомленням-рішенням від 10.06.2008 р №0001432310/3 підлягає скасуванню.
Згідно з висновками акту перевірки перевіркою встановлено порушення п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України „Про податок на додану вартість”), в результаті чого відповідачем донараховано ПДВ на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65536,00 грн.
Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нормами п.п.7.4.4 п. 7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Висновок про порушення підприємством п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та донарахування ПДВ на загальну суму 21250,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 14167,00 грн., за штрафними санкціями - 7083,50 грн. зроблено відповідачем у зв'язку зі зменшенням валових витрат підприємства внаслідок реалізації зерна соняшника та пшениці нижче вартості придбання.
Як встановлено судом, вказане зменшення валових витрат здійснено відповідачем необґрунтовано, зерно соняшника та пшениці придбавалось позивачем з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та фактично використане підприємством у межах господарської діяльності. Відтак, висновок перевірки про порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, є необґрунтованим.
Висновок про порушення підприємством п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” зроблено відповідачем у зв'язку з донарахуванням ПДВ на загальну суму 175357,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 116905,00 грн., за штрафними санкціями - 58452,50 грн. за операціями реалізації товару (композитних листів зі сплаву алюмінію) за цінами нижче митної вартості імпортованого товару. На думку відповідача, митна вартість, визначена митним органом, є базою оподаткування при продажу на території України, тобто звичайною ціною.
Продаж позивачем товару (композитних листів зі сплаву алюмінію) за цінами нижче звичайних відповідач обґрунтовує довідкою Універсальної біржі «Україна» від 21.12.2007р. №724, у відповідності до якої, вартість панелей алюпром складає від 65 грн. до 130 грн. за одиницю продукції.
Суд зауважує, що вказана довідка видана не на підставі даних незалежних досліджень на території України, а, як зазначено в самій довідці, на підставі інформації, отриманої від єдиного підприємства - ТОВ «Промдизайн», якому, як вбачається з матеріалів справи, позивач поставляв імпортовані ним композитні листи зі сплаву алюмінію.
ТОВ «Промдизайн» листом від 10.08.2009р. вих.№10-08/09 повідомило, що в листі для Універсальної біржі «Україна» ним було зазначено роздрібну ринкову вартість панелей алюпром на території України із врахуванням доставки покупцю, яка включає в себе складські витрати, витрати на утримання торгівельних площ, персоналу, витрати на рекламу, транспортні витрати, інші витрати на збут продукції, податок на додану вартість та податок на прибуток.
Відповідно до довідки Українсько-Російської товарної біржі від 06.08.2009 р. про вартість імпортованих композитних листів зі сплаву алюмінію 3 та 4 мм виробництва КНР в 2006-2007рр. згідно проведеного аналізу ринку подібного майна, а також умов імпортних контрактів, вартість панелей алюпром на умовах поставки СІF (порт) Україна (Інкотермс - 2000) в період з 2006 по 2007 роки складала: 2,15-3,45дол.США за 1 кв.м - панелі алюпром 3мм poliester/brushed, 3,74-4,90 дол.США за 1 кв.м - панелі алюпром 4 мм.
З огляду на зазначене, з врахуванням офіційного курсу дол. США в 2006 -2007 роках (505,00 грн. за 100 дол. США) вартість панелей алюпром на умовах поставки СІF (порт) Україна (Інкотермс - 2000) в період з 2006 по 2007 роки складала: 10,86-17,42 грн. за 1 кв.м - панелі алюпром 3мм poliester/brushed, 18,89 -24,75 грн. за 1 кв.м - панелі алюпром 4 мм.
Отже, позивачем реалізовано імпортовані панелі алюпром на території України за цінами, вище фактурної (договірної) вартості і не нижче звичайних цін - оптових ринкових цін, що діяли в період реалізації товару на території України. Суд зауважує, що норми чинного законодавства України не містять жодних обмежень чи заборон щодо реалізації суб'єктом господарювання імпортованого товару на внутрішньому ринку країни за цінами нижче митної вартості.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно з п.1.18 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідачем під час перевірки та судом під час розгляду справи не встановлено наявності жодної з наведених обставин, які б дозволяли зробити висновок, що ціни продажу товарів позивача не відповідають визначенню терміна «справедлива ринкова ціна», а саме: не встановлена наявність примусу у відносинах позивача та його покупців, не встановлено, що позивач та його покупці є залежними юридично та фактично, не встановлено, що позивач та його покупці не володіють достатньою інформацією про товари позивача та ціни на них. Отже, ціни, що визначені позивачем у договорах поставки з покупцями, відповідають справедливим ринковим цінам, а тому вони є звичайними.
Крім того, підпунктом 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Тобто, імпорт товарів (купівля товарів за межами території України) і продаж товарів на території України - є здійснення діяльності на різних ринках товарів, що обумовлено не тільки віддаленістю постачальників - нерезидентів, але і з зовсім іншими ринковими та регулятивними умовами такої діяльності. Тому будь-яке порівняння цін продажу на зовнішньому та внутрішньому ринках не відповідає вимогам п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Таким чином, звичайні ціни при продажу товару (панелей алюром), раніше імпортованих з КНР, визначалися позивачем виходячи з договірних цін, що відповідає вимогам п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Що стосується п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, то він встановлює, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
Отже, п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” регулює правила визначення бази оподаткування при імпорті товарів (ввезенні товарів на митну територію України) для визначення ПДВ в митній декларації та сплаті його при розмитненні товарів. Цей пункт не застосовується при визначенні бази оподаткування для товарів, які були ввезені, розмитнені та продаються на митній території України.
Згідно з п.1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307 (у редакції наказу від 18.04.2002р. № 207), зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.05.2002р. за № 462/6750, із змінами та доповненнями (у редакції, що діяла у перевіряємому періоді):
- фактурна вартість (договірна, контрактна) - вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість);
- митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.
Частина 1 ст.266 Митного кодексу України передбачає 6 методів, за якими здійснюється визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Загальну фактурну (договірну) вартість містить графа 22 вантажних митних декларацій (у перевіряємому періоді), а загальну митну вартість - графа 12 цих декларації.
Таким чином, згідно з нормами чинного законодавства відсутні підстави ототожнювати митну вартість імпортованого товару та звичайну ціну в операціях з подальшої поставки такого товару на митній території України.
Суд зауважує, що згідно з п.1.18 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” звичайні ціни застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає можливість донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін лише за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Відповідно до п.п.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” рішення про сплату податкових зобов'язань, нарахованих податковим органом з використанням непрямого методу, приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Отже, прийняття відповідачем самостійно (без звернення до суду) оскаржуваних податкових повідомлень-рішень внаслідок визначення звичайних цін є незаконним.
З огляду на зазначене, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65536,00 грн. є необґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомленням-рішенням від 10.06.2008 р №0001432310/3 підлягає скасуванню.
Згідно з висновками акту перевірки перевіркою встановлено порушення статей 1, 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»), внаслідок чого відповідачем нараховано фінансових санкцій (пені) на суму 74905,00 грн. згідно з ст.4 Закону.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції, що діяла на момент вчинення порушення, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Згідно з приписами статті 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Позивачем не спростовано висновки перевірки відносно порушення терміну надходження виручки від нерезидента по експортному контракту № ЭК - 03/04 від 10.03.2004 р., укладеному між ПП „ТБ „Аркада” та ПБОЮЛ Чугунок Д.Н. (Росія). Встановлений термін надходження виручки по цьому контракту - 08.01.2007 р., фактичне надходження - 10.01.2007 р. Відтак, нарахування відповідачем пені на суму 262,00 грн. по експортному контракту № ЭК - 03/04 від 10.03.2004 р. є правомірним.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції, що діяла на момент вчинення порушення, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Відповідно до п.2 ст.1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. За приписами п.15 ст.1 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях відповідно до п.23 ст.1 Митного кодексу України є переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
За приписами ст.43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Ст.70 Митного кодексу України визначає, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХІІ, моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Згідно з пунктом 1.18 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 (у редакції наказу Держмитслужби України від 18 квітня 2002 р. N 207), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 травня 2002 р. за N 462/6750, моментом перетину митного кордону при морських і річкових перевезеннях є при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України, при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.
Наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. №771, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.01.1999р. під №42/3335, затверджено «Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення». У відповідності до п.1.2. цього Положення дія Положення поширюється на переміщення товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються між митницями, структурними підрозділами однієї митниці територією України юридичними та фізичними особами, за винятком товарів, на які поширюється дія Порядку здійснення контролю за доставкою в митниці призначення переміщуваних через митний кордон України товарів окремих видів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13.10.2005 N 969 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2005 за N 1393/11673.
З огляду на зазначене, суд не погоджується із твердженням відповідача, що факт перетину митного кордону не може свідчити про здійснення поставки товару в розумінні ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Як свідчать матеріали справи, частина імпортованого товару була поставлена на користь позивача до спливу 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати за зовнішньоекономічними контрактами з резидентами КНР №1/0502007 від 05.02.2007р., СМR №3708 від 18.05.2007р. (90 днів - 22.05.07р.); №100305 від 28.02.2005р., СМR №4004 від 19.07.07р. (90 днів - 22.07.07р.); контракт №08-12/2005 від 08.12.2005р., СМR №3831 від 06.06.2007р. (90 днів - 17.06.07р.); контракт №ARHUT0603 від 01.12.2006р. згідно до даних відповідно СМR №386 від 03.08.2007р. (90 днів - 22.05.07р.).
За іншими зовнішньоекономічними контрактами відбулося порушення строку поставки товару на користь резидента 90 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати, але в меншій кількості днів прострочення поставки товару за даними міжнародних вантажних накладних, ніж було визначено відповідачем за даними вантажних митних декларацій типу ІМ 40. Так, за контрактом №3-HYMO4 від 21.03.2005р. відповідно до даних СМR №3798 від 19.05.07р. кількість днів прострочення 90 днів з10.05.07р. складає 9 днів, сума пені - 9,35грн.; СМR №3924 від 23.06.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 21.06.07р. складає 2 дні, сума пені - 336,14грн.; СМR №4003 від 19.07.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 04.07.07р. складає 15 днів, сума пені - 3042,31грн.; СМR №4006 від 21.07.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 04.07.07р. складає 17 днів, сума пені - 3447,95грн.; СМR №4007 від 21.07.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 04.07.07р. складає 17 днів, сума пені - 3035,21грн.; СМR №14683 від 17.09.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 12.09.07р. складає 5 днів, сума пені - 1143,62грн.; СМR №14682 від 17.09.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 12.09.07р. складає 5 днів, сума пені - 1143,62 грн.; за контрактом №CWI-14 від 06.03.2006р. відповідно до даних СМR №34876 від 28.07.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 21.07.07р. складає 7 днів, сума пені - 977,55 грн.; за контрактом №1-18/04/2006 від 18.04.2006р. відповідно до даних СМR №3849 від 06.06.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 29.05.07р. складає 8 днів, сума пені - 232,09 грн.; за контрактом №250706 від 01.08.2006р. відповідно до даних СМR №4226 від 28.09.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 26.07.07р. складає 64 дні, сума пені - 9921,95грн.; за контрактом №100705 від 20.07.2006р. відповідно до даних СМR №4226 від 28.09.07р. кількість днів прострочення 90днів з 22.07.07р. складає 68 днів, сума пені - 2462,18грн.; за контрактом №1-10/04/06 від 10.04.2006р. відповідно до даних СМR №4226 від 28.09.07р. кількість днів прострочення 90днів з 04.07.07р. складає 86 днів, сума пені - 2208,42грн.; за контрактом №270706 від 25.07.2006р. відповідно до даних СМR №3925 від 23.06.07р. кількість днів прострочення 90 днів з10.05.07р. складає 38 днів, сума пені - 1739,71грн.; за контрактом № 050307 від 05.03.2007р. відповідно до даних СMR № PD-2007003 від 23.06.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 20.06.07р. складає 3 дні, сума пені - 853,69 грн., відповідно до даних СMR № 14237 від 01.09.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 08.08.07р. складає 24 дні, сума пені - 5868,72 грн.; за контрактом № 230507 від 15.05.2007р. відповідно до даних СMR № 14603 від 13.09.07р. кількість днів прострочення 90 днів з 29.08.07р. складає 15 днів, сума пені - 261,79 грн., всього 36684,30 грн.
За умовами вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів постачання товару нерезидентами на користь позивача відбувалося за умовами, визначеними «ІНКОТЕРМС» Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року).
Так, відповідно до контрактів №№3-HYMO4 від 21.03.2005р., CWI-14 від 06.03.2006р., 1-18/04/2006 від 18.04.2006р., 100305 від 28.02.2005р., 250706 від 01.08.2006р., 100705 від 20.07.2006р., 1-10/04/06від 10.04.2006р., 270706 від 25.07.2006р., 050307 від 05.03.2007р., 230507 від 15.05.2007р. умовами постачання товару визначено FOB франко-борт (назва порту відвантаження - Китай) - поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження (Китай). Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Відповідно до контрактів №№1/0502007 від 05.02.2007р., 08-12/2005 від 08.12.2005р., ARHUT0603 від 01.12.2006р. умовами постачання товару визначено СІF вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення - Україна) - поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження - Китай. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення - Україна, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.
Отже, згідно зазначених вище умов зовнішньоекономічних контрактів позивача ризики втрати чи пошкодження товару від постачальника до покупця (позивача) переходять в момент передання товару перевізнику - коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, що свідчить про виконання нерезидентом умов постачання товару на користь позивача.
Порядок оформлення документів в пункті пропуску на митному кордоні України визначено Положенням про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів в митниці призначення, затвердженого наказом ДМСУ №771 від 08.12.1998 року. У відповідності до п. 4.12 цього Положення після в'їзду в зону митного контролю в пункті пропуску перевізник подає інспектору митниці товаросупровідні документи на товари, які ввозяться в Україну, та інформує його про номер і дату попереднього повідомлення. В межах своїх повноважень інспектор митниці в пункті пропуску здійснює перевірку достовірності пред'явлених документів і їх відповідність фактично переміщуваному вантажу. Підтвердженням здійснення митного оформлення в пункті пропуску, відповідно до п. 4.18 цього Положення є проставлення відбитку номерного штампу «Під митним контролем» на всіх поданих для оформлення документах, в тому числі на CMR.
Таким чином, ПП «ТБ Аркада» виконало вимоги Митного кодексу України та Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів в митниці призначення у повному обсязі: товаросупровідні документи після перетину митного кордону України були подані інспектору митниці в пункті пропуску, документи були перевірені інспектором митниці і оформлені, що підтверджується наявністю на товаросупровідних документах CMR та Invoice штампу «Під митним контролем». Після проведення даних дій, інспектором митниці відповідно до пункту 4.18 цього Положення було надано дозвіл на відправлення вантажу в митницю призначення для проходження подальшого оформлення.
Виходячи з викладеного, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по ЗЕД контрактам №1/0502007 від 05.02.2007р., №100305 від 28.02.2005р., контракт №08-12/2005 від 08.12.2005р., контракт №ARHUT0603 від 01.12.2006р., та нарахування пені у розмірі 37958,70 грн.( 74905,00 - 36684, 30 (правомірно визначена пеня по імпортним контрактам) - 262,00 (правомірно визначена пеня по експортному контракту) = 37958,70).
За таких обставин рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000502200/0 від 14.11.2007 року, №0000502200/1 від 22.01.2008 року, №0000502200/2 від 26.03.2008 року, №0000502200/3 від 10.06.2008 року підлягають частковому скасуванню на суму 37958,70 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за експортним контрактом № ЭК - 03/04 від 10.03.2004 р. та імпортними контрактами №3-HYMO4 від 21.03.2005р., №CWI-14 від 06/03/06 р-з ф, №1-18/04/2006 від 18.04.06 р., №250706 від 01.08.2006 р., №100705 від 20.07.2006р., №1-10/04/06 від 10.04.2006р., №270706 від 25.07.2006р., №-050307 від 05.03.07р., №-230507 від 15.05.07р. відбулося порушення позивачем ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1-6 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В порушення зазначеного, відповідачем не доведена законність оскаржуваних рішень, окрім рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000502200/0 від 14.11.2007 року, №0000502200/1 від 22.01.2008 року, №0000502200/2 від 26.03.2008 року, №0000502200/3 від 10.06.2008 року в частині нарахування пені на суму 36946,30 грн.
Ухвалою від 01.12.2008 року в справі призначалася судова експертиза. На розгляд експертизи були поставлені питання: чи підтверджуються документально висновки акту перевірки Харківської ОДПІ у Харківській області №3553/23-32548751 від 05.11.2007р. щодо порушення ПП «ТБ Аркада» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; чи підтверджуються документально висновки акту перевірки Харківської ОДПІ у Харківській області №3553/23-32548751 від 05.11.2007р. щодо порушення ПП «ТБ Аркада» Закону України «Про податок на додану вартість». Експертиза призначалася за клопотанням позивача, в зв'язку з чим оплату вартості судово-економічної експертизи ухвалою від 01.12.2008 року було покладено на позивача.
Вартість експертизи оплачена позивачем згідно рахунку Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса №17059 від 03.02.2009 року на суму 4512 грн. Податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 10.06.2008 р. №0001432310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23020,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 17708,0 грн., за штрафними санкціями - 5312,00 грн. та №0001442310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65536,00 грн. скасовуються судом у повному обсязі. У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на зазначене, з врахуванням того, що на розгляд судово-економічної експертизи виносились питання правомірності донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з вказаних податків скасовуються судом у повному обсязі, то з Державного бюджету на користь позивача належить стягнути повну вартість сплаченої експертизи у розмірі 4512 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства „Торгівельний Будинок Аркада” до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій -задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області від 10.06.2008 р. №0001432310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23020,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 17708,0 грн., за штрафними санкціями - 5312,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області від 10.06.2008 р. №0001442310/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196608,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 131072,0 грн., за штрафними санкціями - 65536,00 грн.
Скасувати рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.11.2007 р. № 0000502200/0, від 22.01.2008 р. № 0000502200/1, від 26.03.2008 р. № 0000502200/2, від 10.06.2008 р. № 0000502200/3 в частині нарахування штрафних санкцій (фінансових) на суму 37958,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства „Торгівельний Будинок Аркада” (62459, Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул. Ощепкова, 52, код ЄДРПОУ 32548751, р/р 26007036201400 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) судовий збір в розмірі 2,84 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства „Торгівельний Будинок Аркада” (62459, Харківська область, Харківський район, с. Високий, вул. Ощепкова, 52, код ЄДРПОУ 32548751, р/р 26007036201400 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) вартість сплаченої експертизи в розмірі 4512,00 грн.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У повному обсязі постанова виготовлена 30.11.2009р.
Суддя П'янова Я.В.