Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3
14.04.2009 р. № 2а-117/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зінченко А.В.
при секретарі Король Д.О., Макогон Н.О.
за участю сторін:
позивача -ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідача -Малахової Н.В., Поярко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, ФО-П ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати прийняте Відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0003991702/0 від 10.09.2008 р.
Свій позов обґрунтував тим, що податкове повідомлення-рішення від 10.09.08 № 0003991702 є неправомірним, через ті обставини, що встановлені під час проведення перевірки порушення не підтверджуються фактичними даними, які містяться в документах позивача. Позивач вказує, що він не міг порушити вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки він не мав наміру отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з Податковою декларацією по податку на додану вартість за серпень 2008 року та не подавав відповідної заяви, як це передбачено законом.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та прохали суд їх задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтовуючи свою позицію тими обставинами, що протягом періоду перевірки позивач придбав вантажний автомобіль, призначений для використання в підприємницькій діяльності, проте в реєстраційних документах придбаного позивачем вантажного автомобілю позивача, як власника цього автомобілю вказано без зазначення його підприємницького статусу, що за твердженням відповідача свідчить про наявність порушення вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім цього в Акті перевірки від 28.08.08 № 4007/172/2583013531 (стор. 11-12) відповідач вказує, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено, тому фізична особа підприємець не має права відносити до податкового кредиту витрати на придбання основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Це є порушенням п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також відповідач зазначає, що позивач є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачає сплату податку у спосіб, відмінний встановленого законом, тому відповідно до пп. б, пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не має права на відшкодування податку на додану вартість.
Вислухавши пояснення представників сторін спору, дослідивши письмові докази, залучені до матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, який з 27.03.06 року перебуває на податковому обліку відповідача, як платник єдиного податку та платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 07.04.06 року № 81824645.
Основним видом підприємницької діяльності позивача є надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), що підтверджується наявністю Ліцензії строком дії з 19.07.06 по 18.07.11.
Між позивачем та ТОВ «Техноторг-Дон» укладено Договір купівлі-продажу від 21.08.07 року, предметом якого є придбання позивачем вантажного автомобілю КрАЗ-65055-0000053 в кількості однієї одиниці загальною вартістю 327000,00 грн. Договір купівлі-продажу від 21.08.07 підписано позивачем та скріплено його печаткою суб'єкта підприємницької діяльності. В укладеному договорі також вказано реквізити поточного банківського рахунку позивача та номер свідоцтва платника податку на додану вартість. Згідно з Актом приймання-передачі від 31.08.07 позивач фактично отримав вантажний автомобіль КрАЗ-65055-0000053 загальною вартістю 327000,00 грн.
За результатами придбання вантажного автомобілю КрАЗ-65055-0000053 позивач отримав від постачальника - ТОВ «Техноторг-Дон» Податкову накладну від 23.08.07 року № 000056 та Податкову накладну від 31.08.07 року № 000059 на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 54500,00 грн.
Крім цього позивач надав до суду Договір кредиту від 11.09.07 № 860/6-27/18-6/7-025 та Договір застави майна від 11.08.07 № 860/8-27/18-6/7-060, згідно з якими позивач як суб'єкт підприємницької діяльності отримав кредит, а якості заставленого майна використав вантажний автомобіль КрАЗ-65055-0000053, придбаний за Договором купівлі-продажу від 21.08.07 року.
Тобто судом в судовому засіданні було встановлено, що позивач придбав вантажний автомобіль КрАЗ-65055-0000053 саме як суб'єкт підприємницької діяльності, який фактично використовується позивачем в його господарській діяльності, що співпадає з зареєстрованим видом діяльності позивача відповідно до установчих документів.
Згідно з вимогами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. У той же час вимогами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За даними Податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року позивач включив до складу податкових зобов'язань (рядок 9) суму податку в розмірі 10475,00 грн.; до складу податкового кредиту (рядок 10.1) суму податку в розмірі 55190,00 грн., скориговану на 349,00 грн., що має наслідком від'ємне значення податку (рядок 22.2) в розмірі 44366,00 грн., який підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому рядок 25 Податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2007 року, який передбачає зазначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивачем не заповнено, відповідної заяви про відшкодування податку з бюджету позивачем до декларації не додано, що свідчить про відсутність бажання позивача в отриманні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року.
За викладених обставин суд вважає, що позивач мав сукупність передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав (реєстрація в якості платника податку, наявність господарської діяльності, пов'язаної з використанням придбаного вантажного автомобілю, наявність податкових накладних, отриманих від постачальника) для формування складу податкового кредиту за серпень 2007 року, що вказує на правомірність дій позивача, як платника податку на додану вартість за наслідками відображення в податковій звітності операції з придбання вантажного автомобілю КрАЗ-65055-0000053.
Доводи відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мають фактичного підтвердження, оскільки матеріали справи не містять доказів намагання позивача отримати відшкодування податку з бюджету, що унеможливлює порушення зазначених відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні рішенні норм позитивного права. Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про вплив на спірні правовідносини факту отримання позивачем Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 07.09.07, оскільки цей документ не відображається в податковому обліку з податку на додану вартість позивача.
Також суд не вбачає в діях позивача порушення вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4; пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що свідчить про неправомірність Податкового повідомлення-рішення від 10.09.08 року № 0003991702.
Таким суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.
Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.
Скасувати прийняте державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення № 0003991702/0 від 10.09.2008 р.
Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена 17 квітня 2009 року.
Суддя Зінченко А.В.