м. ПолтаваСправа № 2а-47906/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Дрижирук М.І.,
позивачів - Залецького Ю.І., Залецької М.В.
представника відповідача-Соколова О.В.
розглянувши увідкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Залецького Юрія Ілліча , громадянки Залецької Марини Вікторівни до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року, -
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Залецький Юрій Ілліч, громадянка Залецька Марина Вікторівна звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції Байрака С.М. про визнання дій протиправними та скасування постанови про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що відповідачем під час примусового виконання виконавчого листа № 2а-23125/09 від 08.09.2009, виданого Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 2а-23125/09/1670 за позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Залецького Юрія Ілліча про стягнення боргу в сумі 8530,14 грн, винесено постанову про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року, в той час як на розрахункових рахунках Залецького Ю.А. № 26005054504938 та № 2605605450545, відкритих в філії Полтавського ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» м. Полтава, МФО 331401, знаходилось достатньо арештованих постановою державного виконавця від 30 вересня 2009 року грошових коштів для погашення боргу у зазначеній сумі. Крім того, як зазначили позивачі, оголошені в розшук автомобілі ГАЗ 2705 ЗНГ, днз ВІ9308АВ; ТАТА LPT613/38 днз ВІ9782АС; РАФ, днз 00348СК перебували у спільній сумісній власності подружжя. В підтвердження зазначених обставин до матеріалів позову додано, зокрема, копії довідки Машівського відділення Приватбанку від 26.11.2009 № 219 та свідоцтва про укладення шлюбу між позивачами від 24.07.1982.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року за клопотанням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції Байрака С.М. та за згодою позивачів на підставі положення частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України проведено заміну первинного відповідача у справі - старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції Байрака С.М. на належного відповідача - Відділ державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на наступні фактичні обставини: 15 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-23125/09, виданого Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 2а-23125/09/1670 за позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Залецького Юрія Ілліча про стягнення боргу в сумі 8530,14 грн; боржником, СПД-ФО Залецьким Ю.А., в добровільному порядку у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2009 строк вказаний виконавчий лист не виконано, у зв'язку з чим 30 вересня 2009 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, стягнення з боржника виконавчого збору, стягнення з боржника витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій; 13 жовтня 2009 року до ВДВС Машівського районного управління юстиції надійшов лист з КБ «ПриватБанк» від 05.10.2009 № 30.1.0.0/2-091005/078 про прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника від 30 вересня 2009 року, накладення арешту на грошові кошти в сумі 9412,65 грн та про недостатність грошових коштів на банківських рахунках Залецького Ю.В. для виконання цієї постанови; через відсутність на банківських рахунках боржника грошових коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача та стягнення витрат на виконавчі дії, старшим державним виконавцем Байраком С.М. винесено постанову про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року на підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»; згідно повідомлення Чутівського ВРЕР ДАІ від 24.10.2009 № 1365/1711 власником транспортних засобів, оголошених в розшук, значиться Залецький Ю.І., а відтак у державного виконавця не було підстав вважати, що оголошене в розшук майно перебуває у спільній сумісній власності позивачів.
В судовому засіданні позивачі підтримали позов та просили його задовольнити, а представник відповідача підтримав доводи і вимогу про відмову в позові сторони, інтереси якої він представляв.
Заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року у справі № 2а-23125/09/1670 задоволено позов Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Залецького Юрія Ілліча про стягнення боргу за рахунок активів в сумі 8 530,14 грн.
У встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України строк вказана постанова в апеляційному порядку оскаржена не була та у порядку, встановленому статтею 254 цього Кодексу, набрала законної сили.
Саме тому 08 вересня 2009 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2-а-23125/2009 про стягнення з Залецького Юрія Ілліча боргу в сумі 8530,14 грн на р/р № 33210800700289, одержувач ГУДК у Полтавській області, код ЗКПО 34698668, МФО 831019.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно з пунктом 1 статті 18 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Одним із виконавчих документів згідно статті 3 цього Закону є виконавчий лист, що виданий судом.
Згідно з частиною 1 статті 24 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений для виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Постановою старшого державного виконавця Байрака С.М. від 15 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-23125/2009 та надано боржнику строк до 22 вересня 2009 року для його добровільного виконання.
Відповідно до частини 6 статті 111 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості, про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно зі статтею 30 зазначеного Закону якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання, одним із заходів якого згідно статті 4 цього Закону є звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до положень статті 50 названого Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Частиною 4 статті 45, частиною 1 статтею 46 цього Закону встановлено, що витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження; до витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби; у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
В зв'язку з невиконанням Залецьким Ю.В. судового рішення в добровільному порядку 30 вересня 2009 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 853,01 грн, про стягнення з боржника витрат за проведення виконавчих дій в сумі 29,50 грн та про арешт коштів боржника в сумі 9 412,65 грн на розрахункових рахунках КБ «ПриватБанк» № 26005054504938 та № 2605605450545. Копії вказаних постанов були направлені Залецькому Ю.В. та копія постанови про арешт коштів боржника - ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» для виконання.
13 жовтня 2009 року до ВДВС Машівського РУЮ надійшов лист ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 05 жовтня 2009 року за № 30.1.0.0./2-091005/078, згідно якого постанова про арешт коштів боржника від 30 вересня 2009 року прийнята банком до виконання, накладено арешт на грошові кошти в сумі 9412,65 грн та разом з тим повідомлено, що на рахунках боржника недостатньо коштів для її виконання.
Враховуючи цю обставину та те, що у виконавчому листі № 2а-23125/2009 від 08 вересня 2009 року, копія якого приєднана до матеріалів справи, не вказано номер рахунку, з якого мали бути стягнені грошові кошти в сумі 9 412,65 грн, державним виконавцем 21 жовтня 2009 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення - 9412,65 грн.
Така дія державного виконавця відповідає припису частини 6 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Продовжуючи здійснення заходів з примусового виконання судового рішення, відповідачем 03 листопада 2009 року сформовано реєстр платіжних вимог про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків Залецького Ю.І. та направлено до ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» платіжні вимоги від 03 листопада 2009 року № 16 про списання грошових коштів в сумі 9 412,65 грн з арештованого рахунку № 26056054504545 та № 17 про списання грошових коштів в сумі 9 412,65 грн з арештованого рахунку № 26005054504938.
Як з'ясовано судом, платіжні вимоги направлялися щодо всіх рахунків Залецького Ю.І. на повну суму стягнення у зв'язку з відсутністю у відповідача відомостей щодо сум грошових коштів, що знаходилися на цих рахунках, та можливості їх списання.
Матеріалами справи, а саме копією платіжного доручення № 91110SJMPK від 10 листопада 2009 року та відміткою банку від 10.11.2009 на платіжній вимозі № 17 від 03 листопада 2009 року, підтверджується, що фактично списання грошових коштів мало місце лише на суму 20 грн, хоча, як це вбачається з залученої позивачами до матеріалів справи копії довідки ГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 26.11.2009 № 219, у Залецького Ю.І. станом на дату списання грошових коштів в сумі 20,00 грн 10.11.2009 було достатньо грошових коштів для списання повної суми стягнення - 9 412,65 грн, а саме: баланс по рахунку № 26005054504938 складав 16 594,11 грн , а по рахунку № 26056054504545 - 20,00 грн.
Наведене дає підстави для висновку, що у банківської установи була можливість виконати платіжну вимогу відповідача від 03 листопада 2009 року № 17 про списання грошових коштів в сумі 9 412,65 грн з арештованого рахунку № 26005054504938. Однак, банк цю платіжну вимогу повернув до відповідача,копія якої і надана суду.
За відсутності у відповідача інформації про наявність на рахунках боржника грошових коштів та підстав для сумніву в правомірності дій банківської установи по поверненню платіжної вимоги від 03 листопада 2009 року № 17, є підстави вважати, що відповідачем розсудливо зроблено висновок про відсутність на рахунках боржника грошових коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача та покриття виконавчих витрат, та про необхідність здійснення наступних виконавчих дій.
Як вже зазначалось, постановою від 21.10.2009 накладено арешт на майно СПД-ФО Залецького Ю.І. та оголошено заборону щодо його відчуження.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини /частина 1/; у разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби /частина 2/; за іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону/частина 5/.
В зв'язку з відсутністю відомостей про місце знаходження майна боржника державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року, відповідно до якої оголошено розшук автотранспорту / автомобілю ГАЗ 2705 ЗНГ, днз ВІ9308АВ; автомобілю ТАТА LPT613/38 днз ВІ9782АС; автомобілю РАФ, днз 00348СК/, належного одному із позивачів СПД-ФО Залецькому Ю.І. згідно повідомлення Чутівського ВРЕР ДАІ від 24.10.2009 № 1365/1711.
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, розшук саме трьох автомобілів СПД-ФО Залецького Ю.І. був обумовлений необхідністю з'ясування їх місця знаходження та встановлення дійсних власників вказаних транспортних засобів, оскільки Залецький Ю.І. міг провести відчуження автомобілів шляхом оформлення генеральної довіреності без відповідної перереєстрації в органах ДАЇ.
За висновком суду такі дії державного виконавця не суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, на дату розгляду цієї справи вказані автомобілі продовжували перебувати у вільному користуванні СПД-ФО Залецького Ю.І. та його дружини і на штрафмайданчик не доставлялись, про що позивачі не заперечували.
Тим самим доводи позивачів про те, що оскаржуваною постановою порушуються їх права у вільному користуванні цими автомобілями, не підтверджуються встановленими судом фактичними даними.
Не підтверджується повідомленням Чутівського ВРЕР ДАІ від 24.10.2009 № 1365/1711 і довід позивачів про те, що автомобілі ГАЗ 2705 ЗНГ, днз ВІ9308АВ; ТАТА LPT613/38 днз ВІ9782АС; РАФ, днз 00348СК знаходяться також у власності Залецької М.В.
Окрім того, відповідно до статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, а за змістом статей 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, шляхом звернення їх до суду.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що навіть перебування транспортних засобів у спільній сумісній власності подружжя не є перешкодою для оголошення цих транспортних засобів в розшук та подальше звернення стягнення на частку, що належить боржнику.
Не можна не зважити на те, що СПД-ФО Залецький Ю.І. своїм правом вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу, не скористався, хоча таким правом був наділений в силу частини 5 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
А як встановлено судом, вказані в постанові про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року транспортні засоби не належать до майна, на яке не може бути звернено стягнення, згідно Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами /додаток до Закону України «Про виконавче провадження»/.
Вимоги статті 51 ЦК України та статті 64 Закону України «Про виконавче провадження», на які посилалися позивачі в позовній заяві та в судовому процесі, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки спірними у цій справі є правовідносини між суб'єктом господарювання та органом державної виконавчої служби, а не правовідносини в межах здійснення підприємницької діяльності, що врегульовані статтею 51 ЦК України, та порядок звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, що встановлений главою 6, зокрема статтею 64, Закону України «Про виконавче провадження», не поширюється на звернення стягнення на майно боржника-фізичної особи, коли в цьому Законі є спеціальний розділ 5, що встановлює загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.
Стосовно тверджень позивачів щодо обов'язку державного виконавця зупинити виконавче провадження у справі у зв'язку з оскарженням СПД-ФО Залецьким Ю.І. постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі № 2а-47540/09/1670 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Залецького Юрія Ілліча до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та звільнення коштів з-під арешту, до Харківського апеляційного адміністративного суду слід зазначити наступне.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 2-а-47540/09/1670 в задоволенні позову про визнання дій Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції протиправними та звільнення коштів з-під арешту відмовлено.
Статтями 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік умов, за яких може бути зупинено виконавче провадження, та цей перелік не містить такої підстави для зупинення виконавчого провадження як набрання законної сили рішенням суду про відмову в позові про визнання дій державного виконавця протиправними та звільнення коштів з-під арешту.
Суд погоджується з доводами позивачів про те, що постанова про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року неправильно роз'яснювала боржнику СПД-ФО Залецькому Ю.І. порядок її оскарження, але при встановленні судом того, що СПД -ФО Залецьким Ю.І. ця постанова у такому порядку не оскаржувалась, суд приходить до висновку, що неправильне зазначення державним виконавцем суду, до якого могла бути оскаржена постанова, не може бути підставою для її скасування.
Таким чином, дії державного виконавця відповідача з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду № 2-а-23125/09 від 08 вересня 2009 року про стягнення з фізичної особи-підприємця Залецького Ю.І. боргу в розмірі 8 530,14 грн, що полягали у винесені 16 листопада 2009 року постанови про розшук майна боржника, є правомірними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Залецького Юрія Ілліча, громадянки Залецької Марини Вікторівни до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови про розшук майна боржника від 16 листопада 2009 року відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заявипро апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2009 року.
Суддя Н.І. Слободянюк