м. ПолтаваСправа № 2а-47108/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Дрижирук М.І.,
представника позивача - Бондаренка О.Д.
представника відповідача - Рень С.І., Близнюк Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Лавріненко МаріїІванівни до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Лавріненко Марія Іванівна звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції від 25 березня 2009 року № 0001961701/1/366 про визначення СПД-ФО Лавріненко Марії Іванівни податкового зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4694,72 грн /основний платіж/.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що наслідком перевищення позивачем-платником єдиного податку у ІІ кварталі 2008 року законодавчо встановленого обсягу виручки від провадження підприємницької діяльності, на яку поширюється спрощена система оподаткування, обліку та звітності, не може бути оподаткування суми такого перевищення податком з доходів фізичних осіб, оскільки згідно статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб, а згідно підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, одержаний від підприємницької діяльності особою, яка обрала спрощену систему оподаткування, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.
Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, виходячи з того, що з аналізу норм статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» випливає, що єдиний податок сплачується виключно з доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог вказаного Указу, зокрема, якщо дохід платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн на рік, а якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, відмінних від тих, що встановлені цим Указом для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема, якщо дохід (виручка) перевищує 500 тис. грн на рік, то з врахуванням того, що такі доходи фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності, сума такого перевищення підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", та за ставкою, встановленою Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
В судовому засіданні представники позивача і відповідача підтримали доводи і вимоги сторін, інтереси яких вони відповідно представляють.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі Лавріненко Марії Іванівни податкового зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4694,72 грн згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 0001961701/1/366, прийнятого на підставі рішення про результати розгляду скарги Гадяцької МДПІ від 25.03.2009 № 332/Л/17-025, слугував висновок Гадяцької МДПІ, викладений в акті перевірки від 16.01.2009 № 10/1701/1351928701, про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за ІІ квартал 2008 року внаслідок неоподаткування цим податком суми перевищення законодавчо встановленого для провадження спрощеної системи оподаткування обсягу виручки від продажу продукції. Так, згідно акту перевірки валові доходи позивача, отримані ним у ІІ кварталі 2008 року понад встановлений обсяг в 500 тис грн, складають 969 969,66 грн; валові витрати, що безпосередньо пов'язані з одержанням цих валових доходів, дорівнюють 777009,90 грн; сукупний чистий дохід в цілях його оподаткування податком з доходів фізичних осіб складає 31298,15 грн. Зазначений висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на статтю 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
У ІІ кварталі 2008 року позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, отримав загальний дохід /виручку/ від продажу продукції в сумі 1 469 969,00 грн, що на 969 969,00 грн перевищує дозволений для спрощеної системи оподаткування обсяг доходу /виручки/ в 500 тис. грн . Ця обставина сторонами визнається, а тому в силу частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доводиться перед судом.
Фактично спір в суді виник через різне застосування позивачем та відповідачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», положеннями яких унормовані правовідносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від підприємницької діяльності.
Проаналізувавши зміст цих норм, суд відзначає, що, дійсно, згідно статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який для платників єдиного податку є спеціальним нормативно-правовим актом, граничний обсяг виручки від реалізації продукції /товарів, робіт, послуг/ для фізичних осіб складає 500 тис грн. за рік.
Разом з тим, зазначеним Указом не встановлені вимоги щодо оподаткування суми перевищення обсягу виручки від реалізації продукції /товарів, робіт, послуг/ в загальному порядку згідно норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та фінансової відповідальності за таке перевищення.
Згідно статті 5 цього Указу єдиним наслідком порушення вимог, встановлених статтею 1 цього ж Указу, є перехід платника єдиного податку на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Наведене узгоджується з нормою статті 2 Указу, відповідно до якої доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року платника податку, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника.
В свою чергу положенням статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» кореспондують положення підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до яких до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Таким чином, платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб, як це визначено в статті 6 названого Указу, незалежно від отриманого ним обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оскільки поки суб'єкт господарювання перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку, він сплачує фіксований розмір ставки податку безвідносно до будь-яких умов.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками статті 3 означеного Кодексу є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку частини 2 статті 71 цього Кодексу не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що це податкове повідомлення - рішення порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору, які згідно з статті 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.
Адміністративний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичноїособи Лавріненко Марії Іванівни до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.03.2009 № 0001961701/1/366 задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції від 25 березня 2009 року № 0001961701/1/366.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Лавріненко Марії Іванівни витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2009 року.
Суддя Н.І. Слободянюк